| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.1. Позиковий капітал і характеристика його складових | ||
|
Насамперед наймані кошти необхідні для фінансування поточних корпорацій, коли темпи зростання власних джерел відстають від темпів зростання корпорації, для модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції, розширенням-ня своєї частки на ринку, придбання іншого бізнесу і Інфляція і брак власних оборотних коштів змушують більшість корпорацій залучати позикові кошти для фінансування оборотного капіталу. Перевагою фінансування за счетдолгових джерел є небажання власників збільшувати число акціонерів, а також щодо нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Позиковий капітал - це сукупність позикових коштів, що приносять корпорації дохід. Позикові кошти оформляються у вигляді договорів кредиту й позики, а також - товарного і комерційного кредиту. При цьому виділяються окремі види зобов'язань позики: всесильні зобов'язання та зобов'язання, що виникають при випуску та продажу облігацій. Визначення величини позикового капіталу і його структури є необхідним етапом при вирішенні ряду завдань фінансового менеджменту, найбільш поширеними з яких є наступні: - оцінка фінансової незалежності та платоспроможності корпорації; прогнозування ймовірного банкрутства та оптимізації структури капіталу; розрахунок ціни позикового капіталу та середньозваженої вартості капіталу корпорації; Кожна з цих завдань може бути поставлена різними зацікавленими сторонами, починаючи від власників і закінчуючи державними органами, тому враховує той вид позикового фінансування, який стосується їхніх інтересів. Найбільш загальна трактування поняття позикового капіталу зустрічається при оцінці фінансового стану корпорації та характеристиці загального рівня фінансової незалежності. Тут ключовими прийнято вважати показники частки власного капіталу в загальній його величині і співвідношення всіх позикових джерел і власних. Цей підхід викликаний зацікавленістю інвесторів у швидкій і простий оцінці можливості корпорації розрахуватися за всіма своїми зобов'язаннями. Збільшення частки позикових засобів тягне за собою підвищений ризик вкладень в дану корпорацію і вимагає подальшого, більш докладного вивчення причин, що викликали цей процес. У першому наближенні можлива оцінка на основі суми довгострокових зобов'язань пасивів бухгалтерського балансу. У групі статей "Позики" розділу "Довгострокові зобов'язання" показуються непогашені суми позик, що підлягають погашенню відповідно до договорів більш ніж через 12 місяців після звітної дати. У складі "Поточні зобов'язання" виділяються групи статей: "Короткострокові позики і овердрафт", "Поточна частина довгострокових позик", "Короткострокова кредиторська заборгованість" показуються суми поточних зобов'язань, що не знайшли відображення по інших статтях даного розділу бухгалтерського балансу. Ця група статей потребує більш детального розгляду в кожному конкретному випадку, так як за своїм характером вони можуть бути ближче до власних джерел фінансування. Так, у складі довгострокової дебіторської заборгованості стаття витрати майбутніх періодів прийнято відносити до середньострокових зобов'язаннях і включати до складу поточних зобов'язань при оцінці платоспроможності та фінансової незалежності корпорації. У групі статей "Кредиторська заборгованість" прийнято виділяти так звані стійкі пасиви, оскільки вони постійно перебувають в обороті. Їх мінімальний розмір виступає як джерело прирівняних до власних оборотних засобів. Важливим аспектом оцінки фінансової стійкості та прогнозування банкрутства корпорації є її залежність від розміру запозичень у фінансово-кредитній сфері. Це пов'язано як з пріоритетним правом кредиторів на отримання своїх боргів у випадку банкрутства корпорації, так і з нестабільністю банківської системи, особливо гостро проявилася в умовах фінансової кризи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||