10.2 Види податків
Розрізняють два основних види податків: прямі і непрямі.
Прямі податки (direct taxes) - це податки на доходи від факторів виробництва та майно. Вони стягуються з грошових сум, отриманих економічним агентом (перш за все в якості факторних доходів), або грошової оцінки належного йому майна.
До прямих податків відносяться:
особистий прибутковий податок (у розвинених країнах він є основним елементом податкової системи, забезпечуючи найбільшу частку податкових надходжень);
податок на прибуток;
податок на спадщину;
податок на майно;
податок з власників транспортних засобів та ін
Особливість прямих податків полягає в тому, що платник податків (той, хто оплачує податок) і налогоносітель (той, хто виплачує податок державі) - це один і той же агент.
Непрямі податки (indirect business taxes) - це податки на товари, послуги та види діяльності. Вони являють собою частину ціни товару або послуги. Оскільки ці податки входять в вартість покупок (або як фіксованими сума, або як відсоток від ціни), вони носять неявний характер і виступають як податки на споживання, а не на дохід.
До непрямих податків відносяться:
податок на додану вартість - ПДВ (цей податок має найбільшу вагу в податковій системі Росії);
податок з обороту;
податок з продажу;
акцизний податок (підакцизними товарами є сигарети, алкогольні напої, автомобілі, ювелірні вироби, хутра);
мито (що включається в ціну імпортних товарів).
Особливість непрямих податків полягає в тому, що платник податків і
налогоносітель - це різні агенти. Платником податків є покупець товару або послуги (саме вона сплачує податок при купівлі), а на-логоносітелем - фірма, яка справила цей товар або послугу (вона сплачує податок державі). Невипадково в Системі національних рахунків даний вид податків називається непрямими податками на бізнес.
У розвинених країнах найбільшу частку (приблизно 2/3) податкових надходжень складають прямі податки, а в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою - непрямі податки. Це пов'язано з тим, що непрямі податки збирати легше і обсяг податкових надходжень в цьому випадку залежить від цін товарів і послуг, а не від доходів економічних агентів (які вони по можливості, якщо дозволяє податкова система, намагаються приховати від оподаткування). З цієї ж причини державі вигідніше використовувати непрямі, а не прямі податки в період інфляції. Це дозволяє мінімізувати втрату реальної вартості податкових надходжень.
Автономні (або акордні) податки (autonomous taxes - fx) - це податки, що не залежать від рівня доходу. Акордний податок являє собою податок, який дає одну і ту ж суму податкових надходжень при будь-якій величині сукупного доходу.
Прибуткові податки (income taxes) - це податки, які залежать від рівня сукупного доходу і сума податкових надходжень від яких визначається за формулою fx F , де t - податкова ставка, К - сукупний дохід (національний дохід або валовий внутрішній продукт).
Податкова функція (сума податкових надходжень) має вигляд
Tx = Tx + txY.
Розрізняють середню і граничну ставку податку.
Середня ставка податку (average tax rate) - це відношення податкової суми до величини доходу, виражене у відсотках:
Тх
t = - - х 100%. ф Y
Гранична ставка податку (marginal tax rate) - це процентне відношення величини приросту податкової суми до величини приросту доходу. Вона показує, на скільки збільшується сума податку при збільшенні доходу на одиницю:
Г-х100%.
А К
Припустимо, що в економіці діє така система оподаткування, при якій дохід до 50 тис. дол. оподатковується за ставкою 20%, а понад 50 тис. дол. - за ставкою 50%. Якщо людина отримує 60 тис . дол. доходу, то він виплачує суму податку, рівну 15 тис. дол. (50 х 0,2 + 10 х 0,5 == 10 + 5 = 15), тобто 10 тис. дол. із суми в 50 тис. дол. та 5 тис. дол. з суми, що перевищує 50 тис. дол., тобто з 10 тис. дол. Середня ставка податку буде дорівнювати 15/60 = 0,25 або 25%, а гранична ставка податку дорівнює 5/10 = 0,5 або 50%.
Ставка відсотка (/), яка використовується у формулі макроекономічної податкової функції, являє собою граничну податкову ставку, і величина податкової суми розраховується відносно приросту величини валового внутрішнього продукту або національного доходу.
Залежно від того, як встановлюється середня податкова ставка, розрізняють три типи податків (оподаткування): пропорційні, прогресивні і регресивні.
Пропорційні податки припускають, що середня податкова ставка залишається незмінною незалежно від величини доходу. Тому сума податку пропорційна величині доходу (табл. 10.1).
Прогресивні податки - це податки, середня податкова ставка яких збільшується у міру зростання величини доходу і зменшується в міру скорочення величини доходу. Такі податки припускають не тільки бблилую абсолютну суму, але також і більш значну частку стягнутого доходу в міру його зростання (табл. 10.2).
Прикладом прогресивного податку в більшості країн служить особистий прибутковий податок. Така система оподаткування в максимальному ступені сприяє перерозподілу доходів, проте навряд чи стимулює підвищення ефективності виробництва.
Регресивні податки - це податки, середня податкова ставка яких збільшується в міру скорочення доходу і зменшується у міру зростання доходу. Таким чином, при збільшенні доходу його частка, яка виплачується у вигляді податку, скорочується (табл. 10.3).
Регресивний податок може приносити бблиіую абсолютну суму податку (як у нашому прикладі), а може і не приводити до зростання абсолютної величини податку при підвищенні доходів.
У явному вигляді регресивна система оподаткування в сучасних умовах спостерігається вкрай рідко. Проте всі непрямі податки з точки зору частки, яку вони складають в доході покупця, мають регресивний характер, причому чим вище ставка податку, тим більшою мірою регресивним він є . Оскільки непрямий податок - це частина ціни товару, то залежно від величини доходу покупця частка цієї суми в його доході буде тим більше, чим менше дохід, і тим менше, чим більше дохід. Найбільш регресивний характер тому мають акцизні податки. Наприклад, якщо акцизний податок на пачку сигарет складає 10 руб., то частка цієї суми в бюджеті покупця, який має дохід 1000 руб., дорівнює 0,1%, а в бюджеті покупця, який має дохід 5000 руб., - лише 0,05%.