10.4.1. Оцінка кредитоспроможності банківських позичальників на основі фінансових коефіцієнтів
коефіцієнти ліквідності;
коефіцієнти ефективності використання активів;
коефіцієнти фінансового левеража (левериджу);
коефіцієнти прибутковості (рентабельності).
Основою інформації для розрахунку фінансових коефіцієнтів у банку є:
фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства: баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2);
розшифровки підприємства про терміни дебіторської та кредитор-ської заборгованості;
планові розрахунки підприємства: бізнес-плани, техніко-еконо-вів обгрунтування для отримання позики і ін
Цієї інформації може бути недостатньо, особливо по перед-ємствам, вперше звернулися в банк. У цій ситуації отриманню інформації могли б допомогти кредитні бюро, створення яких планувалося програмою Уряду РФ і ЦБ РФ про рест-руктурізаціі банківської системи (при ЦБ РФ або в якості самостійної комерційної або некомерційної організації). До роботи кредитних бюро доцільно залучати аудиторські фірми. Інформація кредитних бюро цілком може заповнити відсутність кредитної історії позичальника.
Коефіцієнти ліквідності. Ліквідність підприємства - його здатність своєчасно погашати боргові зобов'язання. Як видно, ліквідність і платоспроможність - близькі поняття. Але платоспроможність - це здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями, термін погашення яких вже настав. У той же час ліквідність відображає не тільки поточний стан активів, але і перспективу їх зміни.
Ліквідність підприємства характеризується показниками ліквідує-ності балансу у вигляді співвідношення активів і платіжних зобов'язань. За ступенем ліквідності активи підприємства прийнято об'єднувати в такі групи:
швидко реалізованих активи - грошові кошти (ДС) і короткострокові фінансові вкладення (КФВ) з 2-го розділу балансу;
Среднереалізуемие активи - дебіторська заборгованість (ДЗ) терміном виникнення до 12 місяців з 2-го розділу балансу;
медленнареалізушие активи - запаси і витрати (33) з 2-го розділу балансу;
4) постійні активи - необоротні активи з 1-го розділу балансу. Сюди ж можна віднести і дебіторську заборгованість терміном виникнення понад 12 місяців з 2-го розділу балансу.
При розрахунку коефіцієнтів ліквідності враховують перші три групи активів з 2-го розділу балансу, так як саме оборотні активи залучаються підприємством для розрахунків по боргах за поточної діяльності. Внеобротние активи залучаються для оцінки можливості розрахунків за боргами зазвичай на стадії банкрутства підприємства або для оцінки банками вторинних джерел погашення кредиту, якщо заставою виступають певні види необоротних активів (будівлі, споруди, обладнання тощо).
При розрахунку коефіцієнтів ліквідності зіставляються три види оборотних активів з короткостроковими зобов'язаннями (КО) з 5-го розділу балансу (короткостроковими кредитами, позиками та кредиторською заборгованістю). Для точності розрахунку коефіцієнтів ці зобов'язання бажано згрупувати теж у три групи: просро-ченние і термінові, які необхідно оплачувати найближчим часом; менш термінові (терміном 30-90 днів); тривалі (понад 90 днів). На практиці багато підприємств таких розшифровок не роблять (або не представляють в банк), тому при розрахунку всіх коефіцієнтів ліквідності поточні боргові зобов'язання беруть з балансу як підсумкову суму.
Нормативне значення коефіцієнта прийнято на рівні 0,7-0,8 (або 70-80%), тобто включення в розрахунок дебіторської заборгованості до 12 місяців підвищує значення цього коефіцієнта в порівнянні з попереднім на 50%. Однак тут треба врахувати той факт, що дебіторська заборгованість до 12 місяців цілком може відображати в балансі значні затримки з оплати аналізованих підприємством поставленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг.
Законом про неспроможність (банкрутство) підприємств передбачається максимальний термін завершення розрахунків до трьох місяців. Якщо до цього терміну розрахунки не будуть проведені, то кредитори можуть порушувати справу про банкрутство підприємства. Тому при розрахунку даного коефіцієнта цілком можна скористатися розшифровкою підприємства про терміни неплатежів і взяти дебіторську заборгованість не більше трьох місяців. Деякі банки враховують факт несвоєчасності завершення розрахунків через підвищення нормативного значення Kтлдо 1 - 1,5.
Нормативне значення коефіцієнта прийнято на рівні 2,0 (або 200%), тобто включення в розрахунок запасів і витрат підвищує значення коефіцієнта більш ніж на 100% в порівнянні з попереднім коефіцієнтом. Це пов'язано з тим, що запаси і витрати необхідно спочатку переробити, отримати продукцію, потім завершити розрахунки для отримання реальних грошей на розрахунковому рахунку. Якщо процес переробки не триваліший (а деякі підприємства займаються тільки посередницькою діяльністю), то цілком можливо вважати нормативне значення коефіцієнта менше 2,0, але не нижче 1,0. Характер виробничої діяльності враховується в другій групі коефіцієнтів через розрахунки оборотності оборотних активів.
Оцінка тривалості одного обороту проводиться порівняй-ням даних звітного періоду (за квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік) з даними аналогічного минулого періоду. У результаті порівняння визначається прискорення або уповільнення оборотності. Прискорення має місце, якщо фактична тривалість одного обороту менше даних минулого звітного періоду. При зворотній ситуації спостерігається уповільнення.
Тривалість обороту активів в чому залежить від органічної будови функціонуючого капіталу (основного і оборотного). Чим вища доля основного капіталу в загальній сумі активів, тим довшим буде оборотність і, навпаки, при збільшенні частки оборотних активів прискорюється загальна оборотність капіталу.
Враховуючи тривалий термін служби основних фондів, на практиці оборотність частіше визначають тільки по оборотних акти-вам. Для прийняття обгрунтованих управлінських рішень вивчають приватні показники оборотності окремих видів оборотних коштів:
Розраховані таким чином приватні показники оборотності з урахуванням виручки необхідні для визначення впливу кожної статті оборотних активів на зміну обший тривалості обороту оборотних активів.
Другий показник оборотності - число оборотів активів за період (звичайно за рік) розраховують за формулою
Чим більше значення показника, тим краще для підприємства. Коефіцієнт оборотності використовується в основному в факторному аналізі.
Економічний ефект прискорення оборотності Е виражається у відносному вивільненні коштів з обороту і збільшенні суми прибутку. Сума вивільнених коштів з обороту в зв'язку з прискоренням або додатково залучених коштів в оборот при уповільненні оборотності визначається множенням одноденного обороту по реалізації на зміну тривалості одного обороту
Збільшення прибутку за рахунок зміни оборотності можна розрахувати множенням приросту коефіцієнта оборотності на фактичний коефіцієнт рентабельності реалізації (продажу) і на фактичну середню суму активів.
Коефіцієнт фінансового левеража (левериджу). Фінансову й ле-вераж кількісно вимірюється співвідношенням між позиковим і власним капіталом. Рівень фінансового левеража прямо про-порцмоуш'но впливає на ступінь фінансового ризику підприємства, його прибуток, а значить, і на фінансову стійкість. Чим вище рівень фінансового левеража, тим більше залежність від залучених (позикових) джерел, тим більші витрати несе підприємство з обслуговування боргів, тим менш стійким вважається підприємство.
В аналізі фінансового стану підприємства використовуються такі найпоширеніші показники фінансового левеража (ФО).
Оптимальним вважається співвідношення на рівні 0,5. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово незалежним вважається підприємство. Як видно, обидва коефіцієнта взаємопов'язані: чим вище А "а, тим нижче / Гф г1, тим краще для підприємства.
При розрахунку коефіцієнтів власний капітал береться з 3-го розділу балансу« Капітал і резерв » за мінусом непокритих збитків минулих років і звітного року, позиковий капітал - з 4-го розділу «Довгострокові зобов'язання» і 5-го розділу «Короткострокові зобов'язання» (як сума позик, кредитів і кредиторської заборгованості). Для оцінки кредитоспроможності комерційні банки зазвичай використовують один з цих двох фінансових коефіцієнтів, найчастіше коефіцієнт автономії.
Коефіцієнти прибутковості (рентабельності). Ці коефіцієнти застосовуються для загальної характеристики використання всього капіталу і розглядаються як додаткові до показників вищеназваних груп коефіцієнтів. Для оцінки кредитоспроможності можуть використовуватися такі показники рентабельності.
Рентабельність одиниці реалізованої продукції (для вузькоспеціалізованих підприємств) (%):
Цей показник має оптимальне значення на рівні 25% (при темпах інфляції не вище 5-7% на рік).
Враховуючи різні обсяги підприємств, особливості технології виробництва, нормативне значення за цим показником не встановлюється.
Всі показники рентабельності характеризують кращу віддачу функціонуючого капіталу, якщо вони в динаміці зростають. Тому в банківській практиці необхідно використовувати дані показники (як і коефіцієнти інших груп) за декілька звітних періодів або, принаймні, на дві звітні дати. Із трьох коефіцієнтів рентабельності при оцінці кредитоспроможності частіше використовують другий чи третій, оскільки даних по рентабельності окремих видів продукції не мається на відкритій інформації.
Клас кожного показника встановлюється шляхом зіставлення фактичного значення з його нормативним рівнем. Нормативні рівні деяких показників мають світові стандарти. Нормативні рівні інших коефіцієнтів можуть розроблятися кожним банком на базі накопиченої статистичної інформації про фак-тичні значеннях показників по групам клієнтів однакових (або близьких за технологією) галузей економіки.
Кількість класів прийнято в розмірі трьох. Перший клас показника характеризує дотримання нормативного значення або зростання в порівнянні з цим рівнем. Другий клас показника відображає кілька знижене значення в порівнянні з нормативним. Третій клас показника має низьке значення. Наведемо класифікацію деяких показників залежно від значень (табл. 10.3).
Таблиця 10.3. Розподіл показників по класах
Запитання оптимального набору показників вирішуються кожним комерційним банком самостійно.
По більшому числу показників, що потрапили у відповідний клас, визначається клас кредитоспроможності підприємства. Такий набір показників не дозволяє здійснювати єдиний підхід до оцінки кредитоспроможності. Це можна зробити на основі рейтингу. Рейтинг - вибудовування показників у певному порядку залежно від суми балів по кожному показнику і загальної їх суми за всіма показниками для оцінки класу кредитоспроможності. Рейтинг визначається в балах шляхом множення класу показника на його частку в сукупності, прийнятої за 100. Частка в сукупності залежить від числа взятих показників, обліку особливості роботи даного позичальника, ліквідності його балансу, положення на ринку, своєчасності розрахунків за кредитами та іншими зобов'язаннями, характеру кредитування під певні об'єкти тощо Значимість показника і його частка визначаються в банку індивідуально по кожному позичальникові (або групі позичальників).
Розподіл на класи кредитоспроможності за сумою балів може бути таким:
й клас 100 - 150 балів
й клас 151 - 250 балів
й клас 251 - 300 балів
Визначимо клас кредитоспроможності позичальника, якщо відомі класи показників і їх питома вага (табл. 10.4).
Таблиця 10.4. Рейтинг позичальника
Таким чином, за сумою балів даний позичальник відноситься до 2-го класу кредитоспроможності.
З підприємствами кожного класу банки по-різному будують свої кредитні відносини. Так, першокласні позичальники вважаються фінансово стійкими, і банки можуть відкривати їм кредитну лінію, кредитувати за рахунком з овердрафтом, вимагати менше форм забезпечення або взагалі видавати бланкові (без забезпечення) кредити, по можливості знижувати процентну ставку. другокласного позичальники вважаються фінансово нестійкими і кредитуються на загальних підставах. Третьеклассние позичальники вважаються ненадійними, і кредит надається їм на особливих умовах: під більш високий відсоток, під декілька видів забезпечення, обмеженням позики розміром статутного капіталу. Нерідко банк може відмовити таким підприємствам в отриманні кредиту.
Оцінка кредитоспроможності на основі фінансових коефіцієнтів вимагає індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідна систематична аналітична робота з оцінки фінансового со-стояння позичальника. Ця методика має ряд недоліків: будується на даних про залишки; відображає стан справ лише минулого ; по-показувала в основному рух оборотних активів. Ці недоліки в деякій мірі долаються при оцінці кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.