12.2. Тенденції міжнародної спеціалізації в обробній промисловості
Передумови міжнародної спеціалізації. Зростання пропозиції, виробництва обробної промисловості супроводжується розширенням номенклатури виробів. В основі цього процесу лежать дроблення споживчого попиту і наявність істотних відмінностей в його характері на ринках окремих країн. Національна промисловість не встигає за асортиментним розширенням попиту на світовому ринку, в силу чого відбувається певне профілювання окремих країн і підсистем у світовому виробництві і на світових ринках.
Основою міжнародної спеціалізації є внутрішньодержавні поділ праці. Чим вище рівень розвитку продуктивних сил в країні, тим більше розвинена внутрішньокраїнні спеціалізація. Сильно розчленоване виробництво і тісна взаємозалежність між диференційованими елементами національного господарства створюють передумови для широкої участі країн у міжнародному поділі праці. Між внутрішньою і міжнародною спеціалізацією не існує повної тотожності. Високий рівень спеціалізації виробництва всередині однієї країни не завжди означає велику ступінь участі цієї країни в міжнародному поділі праці, що багато в чому визначається обсягом внутрішніх ринків.
Показники міжнародної спеціалізації підсистем. Для оцінки рівня міжнародної спеціалізації застосовується система показників, серед яких часто використовуються два коефіцієнти по виробництву і по експорту.
1. Коефіцієнт спеціалізації виробництва - це частка галузі однієї країни чи групи країн у світовому випуску цієї галузі
Ya
Cy =,
Yw
де Су - коефіцієнт галузевої спеціалізації;
Ya - обсяг виробництва галузі Y в країні A,
Yw - обсяг виробництва галузі Y в світовому випуску цієї галузі.
Відносна величина різних груп країн і підсистем у виробництві та пропозицію окремих груп товарів варіює від галузі до галузі. Промислово розвинені країни продовжують зберігати основну масу виробництва в багатьох галузях - папір, метали, електромашинобудування, транспортне машинобудування, деревообробка, пластмаси - понад 70-80% світового виробництва.
Дані по країнам, що розвиваються дають іншу картину. Враховуючи, що в країнах, що розвиваються відзначається відносний надлишок малокваліфікованої робочої сили, логічно очікувати їх просування у розвитку трудомістких галузей (тютюнові вироби текстиль, взуття, одяг). І насправді їх частка у виробництві цих галузей у світі зросла, склавши 26-39%. Проте країни забезпечили своє просування і в ресурсномістких галузях, таких, як нафтопереробка, промислові хімікати і виробництво металів (+18 - +44%), які не є трудомісткими.
Слід зазначити ряд особливостей зазначеного процесу. Швидкість структурних змін у світовому виробництві оброблених товарів зростає, але це забезпечується в основному розвиненими країнами. Одночасно збільшується розрив між переміщенням капіталу, швидкістю структурних змін, що викликаються науково-технічним прогресом, і відносно невеликим переміщенням робочої сили. Інші напрямки розвитку створюють одну з основних проблем в структурній перебудові світової обробної промисловості, сприяють збереженню різких внутрішньогалузевих відмінностей між промислово розвиненими і країнами, що розвиваються.
Скорочення в структурі промислового виробництва промислово розвинених країн частки традиційних галузей, продукція яких необхідна для нормального відтворення, компенсується їх зростанням в країнах, що розвиваються, особливо з середнім рівнем розвитку. Таким чином, у світовій системі оброблених товарів відбувається постійний перерозподіл господарських функцій, при якому традиційні види виробництв поступово зосереджуються в менш розвинених країнах. Це закріплює і розвиває багаторівневість світовій промислової системи.
2. Збільшення подібності промислових структур індустріальних країн і країн супроводжується зростанням міжнародної спеціалізації, що виявляється в зовнішньоторговельному обороті. У цьому випадку показники, індекси міжнародної спеціалізації (Ку) являють собою співвідношення між частками: галузі у валовому обсязі експорту країни, групи країн і даної світової галузі в загальносвітовому експорті.
Коефіцієнт Ку вище 1,5 свідчить про наявність міжнародної спеціалізації, 0,5 - про її відсутність.
Промислово розвинені країни в міжнародному плані спеціалізуються в 8 з 28 галузей (паперові вироби, продукція з пластмас, сталь, неелектричні та електричні машини, транспортне та наукове обладнання). Коефіцієнт міжнародної спеціалізації в торгівлі відрізняється за величиною від міжнародної спеціалізації з виробництва (він не настільки великий у західних країн).
Країни, що розвиваються підвищили рівень міжнародної спеціалізації в торгівлі за рахунок нових індустріалізующіхся країн, у яких виробництво одягу, стали, телекомунікаційного обладнання, транспортного і наукового обладнання орієнтовано на світові ринки.
Зближення рівнів міжнародного поділу праці значною мірою визначається міграцією капіталу західних ТНК. У 80-90-ті роки продуктивність праці в країнах, що розвиваються становила 45% від рівня Промислово розвинених країн, але рівень заробітної плати там був ще нижче: 20 - 30% від західних країн.
Позиції двох груп країн у світовій торгівлі змінювалися в основному паралельно з тенденціями в світовому виробництві оброблених товарів.
Міжнародна спеціалізація обробної промисловості підсистеми або країни виступає підсумковим результатом виробничої і збутової діяльності сукупності національних компаній країни або групи країн. Високий ступінь концентрації і централізації капіталу на галузевому рівні визначила провідну роль найбільших компаній на світових ринках.