| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.1. Проблема подолання бідності і відсталості | ||
|
Для більшості цих країн, особливо наіменее'развітих, типова сильна відсталість, якщо судити за рівнем їх соціально-економічного розвитку. У результаті для багатьох з цих країн характерні жахаючі масштаби зубожіння. Так, 1/4 населення Бразилії, 1/3 жителів Нігерії, 1/2 населення Індії споживають товарів і послуг менш ніж на I дол в день (за паритетом купівельної спроможності). Для порівняння, в Росії таких у першій половині 90-х рр., було менше 2%. В результаті від недоїдання у світі страждає близько 800 млн чоловік. До того ж значна частина злиденних людей неписьменна. Так, частка неписьменних серед населення старше 15 років становить в Бразилії 17%, у Нігерії - близько 43% і в Індії - приблизно 48%. Величезні масштаби бідності та відсталості викликають сумнів у тому, чи можливо взагалі говорити про нормальний розвиток і прогрес людського суспільства, коли більша частина жителів планети опиняється за межею гідного людського існування. Проблема посилюється тим, що досягнення світового науково-технічного прогресу «обходять стороною * багато що розвиваються, їх колосальні за чисельністю трудові ресурси мало використовуються, а самі ці країни у своєму великому-! - Стве недостатньо активно беруть участь у світовій господарській життя. Було б у вкрай нерозумно не бачити ті небезпеки, які виникають з збереження такого положення в багатьох країнах, що розвиваються. Так, воно формує в широкому суспільній свідомості в цих країнах негативне ставлення до існуючого у світі порядку. Це виражається в різних ідеях про відповідальність розвинених країн за положення в країнах, що розвиваються, а також у вимогах перерозподілу доходів у світовій економіці, якоїсь «зрівнялівки» у світовому масштабі {наприклад, рух країн, що розвиваються за встановлення нового міжнародного економічного порядку) - Шляхи подолання бідності та відсталості Більшість економістів сходиться в тому, що визначальне значення у вирішенні проблеми бідності та відсталості має розробка в країнах, що розвиваються ефективних національних стратегій розвитку, що спираються на внутрішні економічні ресурси на основі комплексного підходу. При такому підході в якості передумов для створення сучасної економіки та досягнення сталого економічного зростання розглядаються не тільки індустріалізація і постиндустриализация, лібералізація господарського життя і перетворення аграрних відносин, а й реформа освіти, поліпшення системи охорони здоров'я, пом'якшення нерівності, проведення раціональної демографічної політики, стимулювання рішення проблем зайнятості. Однак багато що розвиваються (особливо найменш розвинені) не можуть повністю змінити своє становище без міжнародного сприяння вирішенню проблеми відсталості. Воно здійснюється перш за все по лінії так званої офіційної допомоги розвитку з боку розвинених країн у вигляді надання фінансових ресурсів. Для найбідніших країн (а саме вони є головними одержувачами цієї допомоги) офоціальная допомога розвитку складає більше 3% по відношенню до їх ВВП, у тому числі для країн Тропічної Африки - навіть більше 5%, хоча в розрахунку на кожного жителя цього регіону це всього 26 дол на рік (1996 р.) - | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||