14.3. Макроекономічна рівновага сукупного попиту та пропозиції
При аналізі макроекономічної рівноваги необхідно дотримуватися такі вимоги, як:
відповідність суспільних цілей і реальних економіч-ських можливостей;
повне використання всіх економічних ресурсів суспільства (праці, землі, капіталу);
загальна структура виробництва приведена у відповідність зі структурою споживання;
наявність вільної конкуренції, рівності всіх покупців на ринку, незмінність економічної ситуації, замкнутість економічної системи;
ідеальне рівновагу на всіх ринках мікроекономічного рівня.
При аналізі макроекономічної рівноваги широко використовуються сукупні показники - ВНП, ВВП, НД. У зв'язку з цим макроекономічну рівновагу можна розглядати за допомогою сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроэкономическоеравновесие сукупного попиту і сово-купного пропозиції досягається, коли бажання покупате лей придбати певний обсяг товарів і послуг при даному рівні цін збігається з бажанням продавців продати таку ж кількість товарів і послуг при тому жеуровне цін.
Графічне перетин кривих сукупного попиту та сово-купного пропозиції відображає рівноважний реальний обсяг національного виробництва і рівний рівень цін (рис. 14.3).
Рис. 14.3. Модель макроекономічної рівноваги
Якщо крива сукупного попиту зміщується на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції, змінює-ся реальний обсяг ВНП. Рівень цін залишається незмінним. Якщо сукупний попит збільшується, ціни залишаються незмінними. Реальний обсяг виробництва зростає,
На вертикальному відрізку зрушення кривої сукупного попиту супроводжується тільки зростанням цін (інфляцією попиту), реальний ВНП не змінюється. Якщо сукупний попит збільшиться, ціни зростуть, а реальний обсяг виробництва залишиться незмінним.
Проблема макроекономічної рівноваги - одна з найгостріших і дискусійних в економічній науці. Існують дві основні точки зору з даного питання - класична і кейнсіанська.
Класична школа розглядала модель макроекономічної рівноваги в короткостроковому періоді і в умовах досконалої конкуренції. Основна концепція свідчить, що пропозиція товарів сама створює власний попит; вироблений обсяг продукції автоматично забезпечує отримання такого доходу, який достатній для повної реа-лізації всіх товарів, отже, пропозиція і попит кількісно збігаються (рис. 14.4).
Ця концепція заснована на вченні А. Сміта про свободу ринку, про необмеженої вільної конкуренції. Як стверджує Ж. Сей, самі закони ринку роблять неможливими як перевиробництво, так і недоспоживання суспільного продукту. Це положення про безкризовий реалізації суспільного продукту отримало назву «закон Сея».
Послідовники класичної школи в наш час стверджують, що ринкова економіка не потребує державного регулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції. Ринкова економіка - це саморегулююча ринкова система, в якій автоматично забезпечується рівність доходів і витрат при повній зайнятості ресурсів. Інструментами саморегулювання служать ціни, заробітна плата і відсоткова ставка, коливання яких передбачає зрівнювання попиту та пропозиції. Втручання держави приносить тільки шкоду.
1. попиту приведе до падіння обсягів виробництва і скорочений-нію попиту на працю.
Класична школа вважає, що крива сукупної пропозиції ЛБ має вертикальний вигляд, а зміна сукупного попиту впливає тільки на рівень цін, але не зачіпає обсягів виробництва і зайнятості трудових ресурсів. Кейнсіанська школа вважає, що крива сукупної пропозиції є або горизонтальній в період глибокого спаду та неповної зайнятості ресурсів, або висхідній в період підйому економіки і збільшення зайнятості ресурсів.