| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.4. Інші операції | ||
|
Банківська гарантія означає, що банк бере на себе зобов'язання у разі несплати клієнтом у строк належних з нього платежів здійснити платіж за рахунок своїх коштів. Якщо інше не передбачено договором, боржник і гарант (поручитель) несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Нормативною базою для гарантійних операцій комерційних банків Росії є Цивільний кодекс РФ (п. 6, ч. 1, гл. 23), Закон «Про банки і банківську діяльність», Закон «Про валютне регулювання та валютний контроль », а також інструкції, регулюю-щие валютні операції комерційних банків. Відповідно до Цивільного кодексу РФ як банківської гарантії банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала грошову суму після пред'явлення принципалом письмової вимоги про її сплату (ст. 368). У зарубіжній і російській практиці застосовуються різні види банківських гарантій, які видаються кредитними організаціями: | безвідзивна гарантія - це гарантія, яка не може бути відкликана, анульована або змінена банком -гарантом без попереднього узгодження з банком-кредитором (згідно з російським законодавством, банківська гарантія, як правило, носить безвідкличний характер); відклична гарантія, яку гарант може в будь-який момент і без попереднього повідомлення кредитора анулювати (в цих випадках кредитори повинні бути уважні і передбачливі); пряма - гарантія виставляється банком-платником; непряма - гарантія виставляється через третій банк; прості гарантії - гарантії, які надаються банком за дорученням свого клієнта на користь його контрагента; контргарантії означають, що банк-гарант, звертаючись до банку-кореспонденту з проханням виставити контрагенту його клієнта гарантію, забезпечує йому при настанні гарантійного випадку віз-міщення виплаченої суми; синдиковані гарантії використовуються в тих випадках, коли запитувані суми гарантій перевищують можливості одного банку. У цьому випадку між двома або кількома банками укладається угода, по якому в гарантійному випадку кожен з них отримає свою частку гарантійної суми; обмежені - гарантії, за якими гарант відповідає тільки за частину зобов'язань, виражених в конкретній сумі; необмежені - гарантії, за якими гарант відповідає за всю суму зобов'язань позичальника; платіжні - гарантування платежів за векселями, акредитивами, інкасовими операціями; договірні - гарантії, що підлягають виконанню за контрактом; безумовні - при наданні даної гарантії виплата здійснюється без урахування яких-лібо'возраженій клієнта, за дорученням якого банк видав гарантію. Більшість гарантій не виплачуються, банк зазвичай видає поручительство або гарантії тільки клієнтам, які мають надійну фінансову репутацію або надійне забезпечення, оскільки при настанні гарантійного випадку можуть бути використані банків-ські ресурси. Ризики, пов'язані з прийняттям комерційними банками поручительств і видачею гарантій, аналогічні ризикам, які вони несуть при видачі кредиту у зв'язку з цим. Методи страхування ризику аналогічні, вони визначаються Інструкцією № 1 «Про порядок регулювання-ня діяльності банків» від I жовтня 1997 (із змінами та до-повнення). Суми поручительств і гарантійних зобов'язань банку впливають на нормативи ліквідності (норматив миттєвої ліквідності Н2, норматив поточної ліквідності НЗ, норматив довгострокової ліквідності Н4 і норматив загальної ліквідності Н5), а також і на інші нормативи: Н7 - «максимальний розмір великих кредитних ризиків», встановлюваний як співвідношення сукупної величини великих кредитних ризиків та власних коштів банку (максимально допустиме значення даного нормативу встановлюється в розмірі 800%); НЮ - «максимальний розмір кредитів, позик, наданих своїм інсайдерам, а також гарантій і поручительств, виданих на їх користь» (максимально допустиме значення НЮ на одного інсайдера і пов'язаних з ним осіб встановлюється в розмірі 2%); Н 10.1 - «сукупна величина кредитів і позик, наданих своїм інсайдерам, а також гарантій і поручительств, виданих на їх користь» (даний норматив не повинен перевищувати 3 % власних коштів банку). При визначенні можливостей і розміру надання гарантій враховуються такі чинники: обсяг можливого кредиту на одного позичальника, розмір власного капіталу клієнта, »мету і якість угоди, за якою банк виступає гарантом, надійність забезпечення, можливість банку взяти на себе зобов'язання щодо гарантування , кредитуванню повністю або частково, питання погашення виділеного кредиту детально опрацьовані гарантом. Всі відносини між кредитором і гарантом визначаються в договорі банківської гарантії, який має бути укладений у письмовій формі. Недотримання цього правила веде до визнання договору недійсним. Гарантія оформляється або підписанням двостороннього договору, або напрямом гарантом кредитору гарантійного листа. Законом передбачаються всілякі обставини, коли зобов'язання банку-гаранта перед кредитором припиняються. Це відбувається в таких випадках: | коли кредитору сплачена сума, на яку видана гарантія; у разі визначеного в гарантії строку, на який вона видана; 12. у разі відмови кредитора від своїх прав по гарантії і повер-щення її гаранту; внаслідок відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань. За видачу банківської гарантії позичальник сплачує гаранту винагороду. У зарубіжній практиці банківська гарантія набула широкого поширення. В умовах жорсткої конкуренції на цьому ринку послуг склалися досить помірні ставки банків-гарантів, які складають 0,1-0.8% від суми гарантії. У Росії в умовах економічної та правової нестабільності, високих банківських ризиків цей показник досягає 4-10%. Банки стягують комісійні за такі операції: видачу гарантій (поручительств), підтвердження гарантій, зміна умов гарантій, виконання банком гарантії. Гарантійні операції в комерційному банку зазвичай займаються спеціалізовані відділи - управління, або відділ гарантій, або юридичний відділ. Розширення різноманітності банківських операцій, а також збільшення їх складності викликають необхідність надання клієнтам різних консалтингових операцій (консультаційних послуг). Банки зацікавлені в наданні клієнтам консультаційних послуг з багатьом операціям, виконуваним ними для залучення нових клієнтів. До консалтинговим послуг можна віднести наступні: консультації про порядок відкриття та ведення розрахункових, поточних валютних рахунків; консультації про застосування положень по кредитних, розрахункових та касових операціях; консультаційні послуги з питань випуску та обігу цінних паперів на фондовому ринку (аналіз фондового ринку, оцінка інвестиційного портфеля, інформаційне обслуговування і т.д.); консультації з оформлення розрахункових документів, що у банк. Подібні консультаційні послуги - необхідна частина операцій банку, вони дозволяють підвищити авторитет банку, зробити йому додаткову рекламу. Комплексне обслуговування клієнтів банку - від консультування з окремих питань до розробки шляхів реалізації рекомендованих пропозицій - здійснюється за допомогою консалтингових операцій. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||