Головна
Головна → 
Фінанси → 
Бухгалтерський облік. Аудит → 
« Попередня Наступна »
В.А. Єрофєєва, В.А. Піскунов, Т.А. Битюкова. АУДИТ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ, 2009 - перейти до змісту підручника

15.2. Аудит обліку незавершеного виробництва


Порядок оцінки залишків незавершеного виробництва (далі - НЗП) визначено ст. 319 НК. Відповідно до цієї статті НК організації, виробництво яких пов'язане з виконанням робіт, розподіляють суму прямих витрат на залишки НЗВ пропорційно частці незавершених (або завершених, але не прийнятих на кінець поточного місяця) замовлень на виконання робіт у загальному обсязі виконуваних протягом місяця замовлень. Отже, при визначенні суми прямих витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, за методикою, викладеної в ст. 319 НК, враховується вартість не прийнятих замовником замовлень, в тому числі і замовлень в частині завершених, але не прийнятих етапів.
Сума залишків НЗВ на кінець поточного місяця включається до складу матеріальних витрат наступного місяця (п. 1 ст. 319 НК).
Зокрема, при визначенні обсягу виконуваних замовлень платник податків може вибрати один з наступних показників: вартість замовлень (при цьому зазначена вартість може визначатися як ціна цих замовлень за договірною вартістю, кошторисної вартості без урахування норми прибутку або як їх вартість, формована на підставі прямих витрат, що відносяться безпосередньо до кожного замовлення) або натуральні показники, якщо роботи, послуги можуть бути виміряні в подібних показниках і ці показники по різних замовленнях порівнянні. Даний вибір повинен бути закріплений в обліковій політиці для цілей оподаткування по кожній категорії замовлень. При застосуванні механізму розподілу прямих витрат на залишки НЗВ, передбаченого ст. 319 НК, слід враховувати, що суми залишків незавершеного виробництва, визначені на кінець місяця, враховуються при розподілі прямих витрат у наступному місяці.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz