| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
15.4. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЛІЗИНГУ І ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ | ||
|
Залежно від різних ознак лізингові операції можна згрупувати наступним чином. За складом учасників розрізняють: прямий лізинг, при якому власник майна самостійно здає об'єкт в лізинг (двостороння угода); непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника (тристороння або багатостороння угода). Приватним випадком прямого лізингу вважають зворотний лізинг, суть якого в тому, що лізингова фірма купує у власника обладнання і здає його йому ж в оренду. За типом майна виділяють; лізинг рухомого майна; лізинг нерухомого майна; лізинг майна, що було в експлуатації. За ступенем окупності існує: лізинг з повною окупністю, при якому протягом терміну дії одного договору відбувається повна виплата вартості майна; лізинг з неповною окупністю, коли протягом строку дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна. За умовами амортизації розрізняють: лізинг з повною амортизацією і відповідно з повною виплатою вартості об'єкта лізингу; лізинг з неповною амортизацією, тобто з частковою виплатою вартості. За ступенем окупності та умовам амортизації виділяють: фінансовий лізинг, тобто в період дії договору про лізинг орендар виплачує орендодавцю всю вартість орендованого майна (повну амортизацію). Фінансовий лізинг потребує великих капітальних вкладень і здійснюється у співпраці з банками; оперативний лізинг, тобто передача майна здійснюється на строк, менший, ніж період його амортизації. Договір укладається на строк від 2 до 5 років. Об'єктом такого лізингу зазвичай є обладнання з високими темпами морального старіння. За обсягом обслуговування розрізняють: чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого предмета оренди бере на себе лізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг - повне обслуговування об'єкта угоди покладається на лізингодавця; лізинг з частковим набором послуг - на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування предмета лізингу. Залежно від сектора ринку, де відбуваються операції, виділяють: внутрішній лізинг - всі учасники угоди представляють одну країну; міжнародний лізинг - хоча б одна із сторін або всі сторони належать різним країнам, а також якщо одна із сторін є спільним підприємством. Зовнішній лізинг поділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу зарубіжною країною є лізингоодержувач, а при імпортному лізингу - лізингодавець. По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють: фіктивний лізинг - угода носить спекулятивний характер і укладається з метою отримання найбільшого прибутку за рахунок отримання необгрунтованих податкових та амортизаційних угод; дійсний лізинг - орендодавець має право на такі податкові пільги, як інвестиційна знижка і прискорена амортизація, а орендар може віднімати орендні платежі з доходів, що заявляються для сплати податків. За характером лізингових платежів розрізняють: лізинг з грошовим платежем - всі платежі здійснюються в грошовій формі; лізинг з компенсаційним платежем - платежі здійснюються поставкою товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічної послуги; лізинг зі змішаним платежем. Існуючі форми лізингу можна об'єднати у два основних види: оперативний нефінансовий лізинг. ОПЕРАТИВНИЙ ЛІЗИНГ - це орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням та утриманням що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Для оперативного лізингу характерні такі основні ознаки: лізингодавець не сподівається відшкодувати всі сроі витрати за рахунок надходження лізингових платежів від одного лізингоодержувача; лізинговий договір укладається, як правило, на 2-5 років, що значно менше, ніж терміни фізичного зносу обладнання, і може бути розірваний лізингоодержувачем у будь-який час; ризик псування або втрати об'єкта угоди лежить в основному на лізингодавці. У лізинговому договорі може передбачатися певна відповідальність лізингоодержувача за псування переданого йому майна, але її розмір значно менше первісної ціни майна; ставки лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу; Це викликано тим, що лізингодавець, не маючи повної гарантії окупності витрат, змушений враховувати різні комерційні ризики (ризик не знайти орендаря на весь обсяг наявного обладнання, ризик поломки об'єкта угоди, ризик розірвання договору) шляхом підвищення ціни на свої послуги; об'єктом угоди є переважно найбільш популярні види машин і устаткування. При оперативному лізингу лізингова компанія купує обладнання заздалегідь, не знаючи конкретного орендаря. Тому фірми, що займаються оперативним лізингом, повинні добре знати кон'юнктуру ринку інвестиційних товарів, як нових, так і колишніх вже у вжитку. Лізингові компанії при цьому виді лізингу самі страхують майно, що здається в оренду, і забезпечують його технічне обслуговування та ремонт. продовжити термін договору на більш вигідних умовах; повернути обладнання лізингодавцю ; купити обладнання у лізингодавця при наявності угоди (оп-Ціона) на купівлю за реальною ринковою вартістю. Оскільки при укладанні угоди неможливо достатньо точно визначити залишкову ринкову вартість об'єкта угоди на момент закінчення лізингового контракту, то це положення потребує від лізингових фірм гарного знання кон'юнктури ринку обладнання. Лізингоодержувач за допомогою оперативного лізингу прагне уникнути ризиків, пов'язаних з володінням майном, з мо-ральних старінням, зниженням рентабельності у зв'язку зі зміною попиту на вироблену продукцію, поломкою обладнання, відвели-чением прямих і непрямих непродуктивних витрат, викликаних ремонтом і простоєм устаткування, і т.д. Тому лізингоодержувач надає перевагу оперативному лізингу у випадках, коли: передбачувані доходи від використання орендованого облад-нання не покривають його первісної ціни; обладнання потрібно на невеликий термін (сезонні роботи або разове використання); обладнання потребує спеціального технічного обслуговування; об'єктом угоди виступає нове, неперевірене обладнання. Особливості оперативного лізингу визначили його поширення в таких галузях, як сільське господарство, транспорт, гірничодобувна промисловість, будівництво, електронна обробка інформації. ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ - це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату лізингових платежів, по-криваете повну вартість амортизації обладнання або більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Фінансовий лізинг характеризується такими основними чер-тами: участю третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкта угоди); неможливістю розірвання договору протягом так званого основного терміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат орендодавця. Однак на практиці це іноді відбувається, що обумовлюється в угоді про лізинг, але в цьому випадку вартість операції значно збільшується; тривалішим періодом лізингової угоди (звичайно близьким до терміну служби об'єкта угоди); об'єкти угод при фінансовому лізингу, як правило, відрізняються високою вартістю. Так само. як і при оперативному лізингу, після завершення терміну контракту лізингоодержувач може: купити об'єкт угоди, але за залишковою вартістю; укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою ; повернути об'єкт угоди лізингової компанії. Про свій вибір лізингоодержувач повідомляє лізингодавцю за 6 місяців або в інший період до закінчення терміну договору. Якщо в до-говорі передбачається погодження (опціон) на купівлю предмета угоди, тоді сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Зазвичай вона становить від 1 до 10% початкової вартості, що дає право лізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання. Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками схожий з довгостроковим банківським кредитуванням капітальних вкладень, то особливе місце на ринку фінансового лізингу займають банки, фінансові компанії та спеціалізовані лізингові компанії, тісно пов'язані з банками. У ряді країн банкам дозволяється займатися тільки фінансовим лізингом. Законодавством цих країн встановлено вимоги, яким повинні відповідати орендні відносини, для того, щоб вони були віднесені до фінансового лізингу. Так, згідно з вимогами Комісії норм фінансової звітності США встановлені наступні ознаки, яким має відповідати договір фінансового лізингу. 1. До моменту закінчення терміну лізингового договору право володіння активами має бути передано лізингоодержувачу. Умови договору надають право купівлі об'єкта з конкурентних торгів. Термін лізингу складає 75% і більше передбачуваного економічно обгрунтованого терміну служби активів, що орендуються. Теперішня вартість мінімальних лізингових платежів має становити не менше 90% реальної вартості орендованих активів за вирахуванням інвестиційного податкового кредиту, утриманого лізингодавцем. При недотриманні цих вимог орендна операція вважається оперативним лізингом і не враховується за відповідними статтями балансу банку. Ми розглянули два основних види лізингу. На практиці ж існує безліч форм лізингових угод, однак їх не можна розглядати як самостійні типи лізингових операцій. Під формами лізингових угод розуміються усталені моделі лізингових контрактів. Найбільшого поширення в міжнародній практиці отримали наступні форми лізингових операцій: ЛІЗИНГ "СТАНДАРТ". Під цією формою лізингу постачальник продає об'єкт угоди фінансуючому суспільству, яке через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам. При зворотному лізингу власник обладнання продає його лізинговій фірмі і одночасно бере це обладнання у нього в оренду. В результаті цієї операції продавець стає орендарем. Зворотний лізинг застосовується у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гостру потребу у грошових коштах та за допо-могою даної форми лізингу поліпшує свій фінансовий стан. КОМПЕНСАЦІЙНИЙ ЛІЗИНГ. При цій формелізінга оренд-ні платежі здійснюються поставками продукції, виготовленої на обладнанні, що є об'єктом лізингової угоди. ПОНОВЛЮВАНИЙ ЛІЗИНГ. У лізинговому угоді при даній формі передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки. ЛІЗИНГ із залученням коштів. Ця формалізінга передбачає отримання лізингодавцем довгострокової позики у одного або декількох кредиторів на суму до 80% орендованих активів. Кредиторами в таких угодах є великі комерційні та інвестиційні банки, що користуються значними ресурсами, які залучені на довготерміновій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється в основному двома способами: - позику. Банк кредитує лізингодавця, надаючи йому кредит на одну лізингову операцію або, що буває частіше, на цілий пакет лізингових угод. Сума кредиту залежить від репутації і кредитоспроможності лізингодавця; придбання зобов'язань. Банк купує у лізингодавця зобов'язання його клієнтів без права на регрес (зворотну вимогу), враховуючи при цьому репутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту. Цей спосіб застосовується при великих разових угодах за участю надійних позичальників. Банківські установи при організації фінансування проекту за участю лізингової компанії виступають Також як гарантів. Забезпеченням банківської позики при отриманні її лізингодавцем (без права зворотної вимоги до лізингоодержувача) є об'єкти лізингової угоди та лізингові платежі. У США 85% угод з фінансового лізингу ставляться до викладеної вище формі лізингу. Вона отримала також назву оренди інвестиційного типу або оренди за участю третьої сторони. Для зниження ризику неплатежу кредитори лізингодавця включають в лізингові контракти спеціальна умова, яка передбачає абсолютне і безумовне зобов'язання здійснювати платежі у встановлені строки та у випадках виходу з ладу устаткування з вини лізингодавця. Платежі не припиняються, а лізингоодержувач пред'являє претензії лізингодавцю. При здачі в оренду великомасштабних об'єктів (літаки, судна, бурові платформи, вишки) найчастіше використовується груповий (акціонерний) лізинг. При таких угодах у ролі лізингодавця виступила-Пает кілька компаній. КОНТРАКТНИЙ НАЙМАННЯ - це спеціальна форма лізингу, при якій лізингоодержувачу надаються в оренду комплектні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної техніки, тракторів, автотранспортних засобів. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ЛІЗИНГ - право лізингоодержувача доповнювати список орендованого устаткування без укладання нових контрактів. Ми назвали лише кілька з найбільш поширених форм лізингових контрактів. На практиці має місце поєднання різних форм контрактів, що збільшує їх число. Швидке зростання лізингових операцій пояснюється наявністю ряду переваг. Перевагами лізингоотримувача є: 100%-ве фінансування операції з фіксованими ставками. Лізинг звичайно не вимагає авансових платежів, що дуже важливо для нових і розвиваються суб'єктів ринкових відносин (компаній, фірм, підприємств); можливість розширення виробництва і налагодження устаткування без великих витрат і залучення позикових коштів; витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються на весь термін дії договору. Вивільняються кошти на інші цілі; захист від старіння (морального зносу) - лізинг сприяє швидкій заміні старого обладнання на більш сучасне, скорочує ризик морального зносу; не залучається позиковий капітал; в балансі підтримується оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу; орендні платежі ув'язані з прибутковістю використання отриманої з лізингу техніки; технічне обслуговування та ремонт може взяти на себе орендодавець; можливість оновлювати обладнання без значних витрат; податкові пільги та інвестиційні стимули; придбання обладнання по закінченні договору; при оперативному лізингу ризик загибелі устаткування лежить на орендодавцеві; висока гнучкість, лізинг дозволяє оперативно реагувати на ринкові зміни; лізингові платежі не включаються до показник зовнішньої заборгованості країни. До переваг лізингодавця (банку) при лізинговій операції відносять: розширення сфери прикладання банківського капіталу; відносно менший ризик, ніж надання банківських позик; податкові пільги; можливість встановлення більш тісних контактів з виробляй-телямі обладнання, що створює додаткові умови для ділового співробітництва. Для постачальника переваги лізингу зводяться до розширення можливостей збуту і отриманню грошей готівкою. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||