| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
16.1. ВИДИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ | ||
|
Комерційні банки на ринку цінних паперів можуть виступати в ка-честве емітентів цінних паперів, посередників при операціях з цінними паперами, а також у ролі інвесторів, купуючи цінні папери за свій рахунок. Цінні папери, що випускаються комерційними банками, можна розділити на дві основні групи: акції та облігації; ощадні та депозитні сертифікати, векселя. Комерційні банки, випускаючи власні акції, виступають пре-майново як акціонерного товариства, а не фінансово-кре-дітно суспільства. Емітуючи і обслуговуючи векселі, ощадні та депозитні сертифікати, комерційні банки виконують одну зі своїх основних призначень - акумуляцію грошових і створення платіжних засобів. Виступаючи в якості посередників в операціях з цінними паперами, комерційні банки за дорученням підприємств, що випустили акції, здійснюють їх продаж, перепродаж, зберігання і отримання дивідендів по них, отримуючи комісійну винагороду. На комісійних же засадах комерційні банки за домовленістю з організаціями, що випустили облігації та інші цінні папери, можуть взяти на себе їх продаж, перепродаж або отримання доходу за ним. Банки можуть приймати від позичальників цінні папери в якості за-логу за виданими позиками. Порядок отримання доходу за цінними паперами в період дії застави визначається в кредитному договорі, що укладається між ссудозаемщиком і банком. В останні роки комерційні банки є активними учасниками ринку державних цінних паперів. Крім перерахованих операцій з цінними паперами комерційні банки можуть виступати в якості депозитарію, тобто вести облік акцій та інших цінних паперів, реєстр акціонерів. Власні угоди банків з цінними паперами: інвестиційні; торговельні. Гарантійні операції банків. Власні угоди банків з цінними паперами здійснюються за ініціативою банку від його імені та за його рахунок. Власні угоди банків з цінними паперами поділяються на інвестиції та торговельні операції. Банки можуть вкладати кошти в цінні папери з метою отримання доходу. Така діяльність є альтернативною по відношенню до кредитування. Як правило, основною областю інвестицій банків є вло-вання в твердовідсоткових цінні папери. Цінні папери представляють собою одну з форм ліквідних резервів банку, тому при виборі цінних паперів для інвестицій основна увага приділяється їх надійності. Інтенсивність інвестицій банків у твердовідсоткових цінні папери залежить від потреби клієнтів банку в кредитних ресурсах і прогнозу динаміки процентних ставок на ринку кредитів. Якщо очікується зниження процентних ставок, то для банку більш раціонально вкласти кошти в твердовідсоткових цінні папери. І навпаки, якщо є ймовірність підвищення процентних ставок, то банк повинен утриматися від подальшої покупки твердовідсоткових цінних паперів і постаратися продати наявні на балансі. Банк виступає в ролі самостійного торговця, купуючи цінні папери для власного портфеля або продаючи їх. Основна мета, яку переслідують банки, здійснюючи торгові операції, - це вилучення доходу з різниці курсів на одні й ті ж цінні папери на різних біржах. Оскільки ці операції повинні проводитися швидко, то в кінцевому рахунку вони сприяють вирівнюванню курсів на цінні папери. Угоди на цінні папери з клієнтами, які укладаються безпосередньо в банку, називаються прямими. Банки, виступаючі гарантами при емісії цінних паперів, беруть на себе зобов'язання перед інвестиційною компанією, яка проводить розміщення цінних паперів, що в разі не повного розміщення акцій або облігаційної позики вони приймуть їх на свій рахунок за заздалегідь зі -погоджений курсу. При повному розміщенні позики або акцій банки отримують комісію і винагороду за ризик. Приклад. Банк "А", виступаючи в якості інвестиційної компанії, приймає на себе зобов'язання з розміщення облігацій підприємства "XV". Банк "Б" виступає гарантом з розміщення цього облігаційної позики. У разі, якщо позика не буде розміщений, то банк "Б" зобов'язаний прийняти нерозміщені банком "А" облігації за заздалегідь обумовленою вартістю. Гарантійні операції, не пов'язані безпосередньо з емісійної діяльністю банку, можуть здійснюватися або одним банком, або банківським консорціумом. Порядок взаємодії банків в рамках гарантійного консорціуму визначається їх багатосторонньою угодою. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||