| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.3. Соціальні трансферти. Соціальна політика держави | ||
|
Соціальні трансферти - це система заходів грошової або натуральної допомоги малозабезпеченим, не пов'язаної з іхучас-тием в господарській діяльності. Виплати населенню виробляються з місцевих бюджетів, державних позабюджетних соціальних фондів, а також коштів громадських організацій. Механізм соціальних трансфертів включає вилучення у формі податків частини доходів у середньо-і високодоходних верств населення і виплату допомоги найбільш нужденним і інвалідам, а також допомоги з безробіття. Соціальниетрансферти включають: всі види пенсій (по старості, з нагоди втрати годувальника, за вислуту років, соціальні); всі види стипендій учням вищих і середніх спеціальних навчальних закладів , професійно-технічних училищ; всі види одержуваних населенням доходів із соціального страхування, щомісячні допомоги на дітей, допомоги по безробіттю тощо); компенсаційні виплати та пільги , а також грошову благодійну допомогу у формі оплати вартості або частини вартості путівок в санаторії, будинки відпочинку; компенсацію витрат на громадський транспорт та ін Соціальні трансферти в натуральній формі складаються з індивідуальних товарів і послуг, що надаються населенню безкоштовно або за пільговими цінами (наприклад, послуги в галузі освіти, культури, охорони здоров'я, спорту, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства та ін.) В останні роки в нашій країні стали формуватися тристоронні комісії з регулювання соціально-трудових угод, які називаються соціальним партнерством. Соціальне партнерство-сотруднічествоработніков, роботодавців та представників держави для досягнення согласованнихрешеній всферетрудовихотношеній; переговорний процессмежду профспілками іработодателямі, результат якого - колективний підхід, що зачіпає питання зайнятості, оплати та організації праці та деякі аспекти соціального положеніяработніка на підприємстві і в суспільстві. Держава безпосередньо втручається в первинний розподіл грошових доходів і нерідко встановлює верхню межу збільшення номінальної заробітної плати. Економічне значення державного регулювання заробітної плати визначається тим, що її зміна впливає на сукупний попит і витрати виробництва. Соціальна політика держави пов'язана з впливом на умови життя населення, його основних верств, груп, категорій; включає в себе політику регулювання доходів, зайнятості, соціального забезпечення, політику в сферах освіти та охорони здоров'я, житлову та т . п. Соціальна політика орієнтована на людину, захист його прав, передбачену міжнародним і національним законодавством. Мета соціальної політики - підтримання та розвиток людини як найвищої цінності будь-якого суспільства. Особливе значення має проблема захисту грошових доходів (заробітної плати, пенсій, допомог) від інфляції. З цією метою застосовується індексація, тобто збільшення номінальних доходів залежно від зростання цін. У Росії індексація грошових доходів встановлена Законом від 24 жовтня 1991 р. і поширюється на заробітну плату працівників бюджетної сфери, а також на пенсії, стипендії та допомоги. Для всіх інших категорій, зайнятих у виробництві, держава регулює тільки розмір мінімальної заробітної плати. Індексація повинна проводитися при зростанні роздрібних цін понад 6%. Важливим напрямком в соціальній політиці при вирішенні питань захисту особистих доходів є підтримка найбідніших верств населення. Вирішальне значення в соціальному захисті цих верств населення має розвинена система грошових і натуральних посібників. Така система існує в усіх країнах з ринковою економікою і служить важливим соціальним амортизатором, пом'якшувальною багато негативні наслідки її розвитку. Сама бідність в соціальній практиці вимірюється за допомогою прожиткового мінімуму в двох видах - соціальному і фізіологічному мінімумах. Соціальниймінімум, крім мінімальних норм задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити. Він являє со-бій сукупність товарів і послуг, виражених у вартісній формі і призначених для задоволення потреб, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя; передбачається, що бідні мають більш-менш нормальні житлові умови. Мінімальний споживчий бюджет (МПБ) - со-ціальний мінімум коштів, необхідний для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. У Росії МПБ складений на основі більше 200 видів товарів і послуг, в т.ч. 80 видів продуктів харчування. Витрати на непродовольчі товари в МПБ включають витрати на одяг, білизна, взуття, ліки, посуд, культтовари, а також витрати на оплату житла та комунально-побутових послуг, транспорту, сплату податків і зборів. Структура МПБ: харчування - 46,1%; непродовольчі товари - 39%; послуги-13, 2%; податки і збори - 2,7%. Соціальна політика держави спрямована Нареш - ня наступних завдань: стабілізацію життєвого рівня населення та недопущення масової бідності; стримування зростання безробіття та матеріальну підтримку безробітних; підтримання стабільного рівня реальних доходів населення; розвиток галузей соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, житлового господарства, культури і мистецтва). Соціальна політика спрямована на ослаблення диференціації доходів і майна, пом'якшення суперечностей між учасниками ринкової економіки і запобігання соціальних конфліктів на економічному грунті. Тому важливим завданням соціальної політики є адресна (тобто призначена для конкретних груп населення) соціальна підтримка з боку держави слабозащіщенних шарів. Це завдання передбачає підтримку оптимальних співвідношень між доходами активної (зайнятою) частини населення і непрацездатних громадян через механізм податків і соціальних трансфертів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||