Головна
Головна → 
Фінанси → 
Бухгалтерський облік. Аудит → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією В.В. Скобарь. АУДИТ (Підручник для вузів), 2005 - перейти до змісту підручника

20.3. План і програма перевірки

Для організації проведення аудиту й визначення необхідного бюджету часу аудитору необхідно розробити план і програму перевірки. План перевірки включає такі показники: період проведення перевірки, виконавці перевірки, планований аудиторський ризик, планований рівень суттєвості, плановані види робіт. На основі плану перевірки здійснюється розробка програми аудиту. У ній міститься перелік джерел аудиторських доказів, визначається порядок проведення тестів системи внутрішнього контролю та аудиторських процедур. У програмі аудиту необхідно передбачити проведення аналітичних процедур, врахувати ступінь автоматизації обробки облікової інформації, визначити прийоми і методи перевірки.
Особливе місце в програмі займає:
виділення трьох взаємопов'язаних аспектів аудиту кредитних операцій і позик - облікового, податкового та управлінського;
планування перевірки кредитних операцій і позик;
процедури, які б підтверджували надійність системи внутрішнього контролю за правильністю оформлення та обліку кредитних операцій і позик: обов'язковість тестування системи внутрішнього контролю, яке або може бути першим
етапом аудиторської перевірки, або проводиться на етапі планування й підготовки аудиту.
Висновки аудитора, документально підтверджені і відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання звіту та підставою для формування об'єктивної думки аудитора. Зміст аудиторських процедур, приблизний перелік питань про стан системи внутрішнього контролю, використовувані документи, висновки аудитора наведені в таблиці 38.



З метою розробки ефективного підходу до аудиту позикових коштів на стадії планування аудитор повинен оцінити систему внутрішнього контролю. Ця оцінка підтверджується або коригується при проведенні аудиторських процедур по суті.
Для визначення критеріїв оцінки результатів на стадії планування, характеру та обсягу проведених аудиторських процедур при складанні програми аудиту позикових коштів необхідно встановити рівень суттєвості і прийнятний аудиторський ризик по аудируемом розділу.
Під рівнем суттєвості розуміється граничне значення помилки показника в бухгалтерській (фінансової) звітності, здатне вплинути на думку аудитора щодо достовірності та повноти інформації, а також на форму і зміст аудиторського висновку.
Рівень суттєвості визначає ступінь аудиторського ризику. Ці два компоненти дозволяють виявити об'єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур за кредитами і позиками і уточнити аудиторський ризик.
Система внутрішнього контролю позикових коштів вивчається аудитором насамперед з позиції внутрішнього контролю.
Аудитор повинен отримати відповіді на наступні питання:
чи підтверджується первинними документами нарахування відсотків за отриманими кредитами і позиками;
чи підтверджується законність віднесення на витрати нарахованих та сплачених відсотків за отриманими кредитами і позиками;
оформляються Чи належним чином пролонговані кредити і позики;
яка регулярність проведення інвентаризацій і зіставляються чи отримані результати з даними бухгалтерського обліку.
Для підтвердження первинної оцінки систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку на основі отриманої інформації аудитор може використовувати заздалегідь розроблені тести (запитальники), за результатами яких уточнюється оцінка надійності систем і порівнюється з первісною, отриманої на стадії планування.




Загальний підсумок оцінки підводиться по всіх розділах. Орієнтуючись на рекомендовані параметри оцінки надійності системи внутрішнього контролю та суму балів, отриманий за підсумками тестування, оцінка може бути визначена як «низька», «середня» або «висока».
Оцінка слабких місць системи внутрішнього контролю допомагає визначити основні напрямки аудиторської перевірки, тобто сформулювати програму аудиту позикових коштів, що включає перелік конкретних аудиторських процедур, що дозволяють отримати необхідні аудиторські докази для обгрунтування достовірності або недостовірності даних по кредитами і позиками. Крім того, сприяє уточненню вибірки і позицій для проведення аудиту позикових коштів відповідно з оцінкою ступеня надійності системи внутрішнього контролю і робить вплив на вибір методів перевірки.
Програма аудиту позикових коштів має структуру по на-правлінням перевірки, ідентичну структурі, викладеної в таблиці 26, параграф 16.3.
У програмі зосереджуються галузі аудиту позикових коштів з підвищеним внутрішнім ризиком, тобто області, які є ключовими за ризиком документального оформлення. Це дозволяє аудитору оптимізувати процедури по збору аудиторських доказів.
Програма аудиторської перевірки кредитних операцій та операцій за позиками служить докладною інструкцією перевіряючим, в процесі виконання якої аудитор повинен розглянути:
повноту відображення у звітності позикових коштів;
документальне підтвердження прав на отримані і використовувані позикові кошти;
правильність формування витрат по оплачуваним відсоткам та відображення їх в обліку та звітності відповідно I-прийнятої облікової політикою та чинним законодавець-! 'Гном;
відповідність віднесення всіх витрат, пов'язаних з отриманням та використанням позикових коштів, до звітного періоду;
порядок підготовки і проведення інвентаризації, відпрацьовано-ються в обліку та звітності її результатів;
дотримання вимог щодо складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку;
тотожність даних аналітичного, синтетичного обліку та звітності;
перевірку організації податкового обліку за позиковими коштами, урахування податку на прибуток;
виявлення нетипових операцій.
При перевірці операцій за кредитами і позиками можуть використовуватися тести, що розробляються аудиторською організацією.


У процесі здійснення перевірки і залежно від умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма може переглядатися. План і програма перевірки повинні бути оформлені документально.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz