Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
під редакцією Г.Г. Коробової. БАНКІВСЬКА СПРАВА (підручник), 2006 - перейти до змісту підручника

20.5.2. Традиційна банківська організація

Будь банківська організація передбачає створення всередині банку ряду підрозділів і визначення способу взаємин між ними. Основними блоками таких підрозділів є дирекція (рада, правління банку) і система відділів. Система банківських відділів
Протягом довгих років в комерційних банках панувала (а в багатьох вітчизняних банках зберігається і дотепер) традиційна, або функціональна, організація (рис. 20.7). Для неї було характерне існування трьох типів відділів, що відрізняються один від одного характером виконуваних завдань:
центральні відділи, створювані при дирекції і безпосередньо їй підлеглі: секретаріат, юридичний відділ, народногосподарський відділ, відділ кадрів, організаційний відділ , ревізійний відділ та ін;
допоміжні (господарсько-управлінські) відділи, що здійснюють внутрішньобанківське управління та облік: бухгалтерія, реєстратура, обчислювальний центр, вузол зв'язку (телефонний комутатор, телетайп, телекс, телефакс), експедиція, друкарня, матеріальний відділ, центральна картотека та ін;
комерційні відділи, що відповідають за виробництво і збут послуг банківським клієнтам: кредитний відділ, відділ розрахунків, відділ депозитів, відділ по операціях з цінними паперами, відділ по зберіганню цінностей, міжнародний відділ, відділ з консультування клієнтів та ін
Які створювати відділи і як вони будуть взаємодіяти, визна-виділяється видом банку, його величиною і асортиментом надаваних послуг. Головною особливістю традиційної організації, властивої всім банкам, є те, що не тільки центральні та допоміжні, а й комерційні відділи створюються за функціональним принципом - відповідно до характером надаваних послуг. Кожен з комерційних відділів відповідає за виробництво і збут певної групи послуг. Це й не дивно: адже такий тип організації виник в умовах, коли переважна частина банківських ринків була ринками продавця, і питання виробництва послуг мали для банків безумовний пріоритет над питаннями збуту.

Рис. 20.7. Традиційна банківська організація


Переваги та недоліки традиційної організації
Банківська організація традиційного типу має своє переваж-суспільством: високий рівень внутрішньобанківської спеціалізації, забезпе-чує технічно бездоганне виконання послуг. Однак звідси випливають і її недоліки: вузька спеціалізація ускладнює координацію діяльності відділів і рішення виникаючих у клієнтів комплексних проблем. Для вирішення таких проблем клієнти змушені звертатися в декілька ізольованих один від одного відділів; при цьому співробітники, до яких вони звертаються, бувають не в змозі охопити проблеми клієнтів у всій їх повноті або порекомендувати клієнтам більш підходящі для них послуги інших відділів.
Особливо яскраво необхідність усунення цього недоліку проявилася з посиленням конкуренції на банківському ринку і перетворенням його в ринок покупця. Змінена ситуація зажадала організації маркетингової служби, але в рамках традиційної організації вона не могла ефективно функціонувати, оскільки тут маркетинг був завданням тільки одного підрозділу, але не входив органічно у діяльність банку як єдиного цілого. Зусилля відділу маркетингу щодо застосування збутового інструментарію зводилися нанівець роздробленістю дій комерційних відділів, не здатних задовольнити запити клієнтів.
На основі критики традиційної моделі виникла концепція маркетинг-орієнтованої банківської організації, що припускає не тільки формальне створення в банку служби маркетингу, а й перебудову всієї організаційної структури з урахуванням маркетингової філософії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz