| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
22.1. Основні соціально-економічні моделі до Західної Азії та їх еволюція | ||
|
У регіоні склалися різні моделі, що визначаються багато в чому тим, наскільки на їх становлення впливали традиції і вірування мусульманського суспільства. До теперішнього часу держави регіону помітно відрізняються по досягнутому рівнем і темпами модернізації. Найбільша просунутість у справі модернізації економіки, політики та соціальної сфери характерна для Туреччини. Вона ж найвищою мірою інтегрована у світову економіку. Туреччина після проголошення себе республікою апробувала ряд варіантів обраної моделі соціально-економічного розвитку, націленої на модернізацію країни на основі вага-тернізаціі. У 20-х рр.. була здійснена лібералізація народного господарства. У 30-40-х рр.. досить плідно здійснювалася політика етатизму, тобто жорсткого державного регулювання економіки країни, яка в 50-х рр.. змінилася на «ліберальний етатизм». Наступний етап, який посів два десятиліття (60-70-і рр..), Характеризується широким застосуванням «змішаної економіки», суть якої полягала у співіснуванні і у взаємодії державного та приватного секторів у реалізації п'ятирічних програм, що використовувалися керівними органами країни як новий інструмент для вирішення багатьох соціально-економічних проблем. Ці варіанти дозволили Туреччини домогтися значного прогресу в її соціально-економічному розвитку, що, однак, не позбавило країну від політичних та економічних потрясінь в кінці 70-х - початку 80-х рр.. Збережена практика прямого і непрямого субсідірова-ня підприємств державного сектора стала однією з основних причин порушення внутрішньогосподарських балансів, зростання ін-фляции і безробіття. Ці процеси різко загострилися до кінця 70-х рр.., Викликали зростання соціального невдоволення, що супроводжувався страйковим рухом і дестабілізацією політичного життя, що в кінцевому підсумку призвело до розгулу терору з боку правих і лівих екстремістських організацій, зіткнень на релігійному грунті. Уряд і парламент виявилися нездатними здійснити на практиці наметенние глибокі структурні перетворення в економіці і впоратися з політичною нестабільністю. У вересні 1980 р. армія взяла владу в свої руки. Після наведення порядку, створення умов для продовження реформ, проведення виборів у листопаді 19S3 р. влада була передана цивільному уряду. У 80-90-і рр.. турецька модель розвинена набуває нових, переважно ліберальні риси. В основі її реалізації лежить довгострокова програма приватизації державних підприємств багатьох галузей. На даному етапі і в найближчій перспективі поза цим процесом залишені лише ключові стратегічні галузі, в першу чергу пов'язані з військово-промисловим комплексом. Удосконалюється механізм, спрямований на зниження тягаря підтримки нерентабельних державних підприємств: скасовані субсидії, що видаються раніше збитковим підприємствам; скасовані митні бар'єри, які заважали здорової конкуренції вітчизняних та зарубіжних виробників, і т.д. В результаті можна говорити про два принципово різних періодах в соціально-економічному розвитку Туреччини. Перший період-з 20-х по 70-і рр.. - Характеризується закритою економікою з переважанням державного регулювання всіх процесів її розвитку. Для цього періоду переважаючим було наздоганяючий розвиток на базі імпортозаміщення. Другий період, що почався після проведених кардинальних реформ в 1980 - 1984 рр.., Примітний використанням експортоорієнтованих-ної моделі, що базується на системі активного входження у світове господарство. Модель арабських країн Перської затоки Це модель тих країн, які значно підвищили ефективність свого народного господарства за рахунок включеності у світову економіку. К. них слід віднести перш за все арабські країни Перської затоки, які на відміну від Туреччини вписалися в світове господарство спочатку через експорт нафти, а потім через підключення за допомогою «нафтодоларів» до миро-вої фінансовій системі. Іранська антизахідна модель Процес модернізації виявився найбільш скрутним для традиційної іранської економіки з її сильною залежністю від релігійних, культурних і побутових особливостей населення. Тут процес модернізації економіки щел НЕ поступально, а стрибкоподібно, залежно від приживлюваності чи відторгнення нових елементів, привнесених світовим господарством на іранську грунт, Перша модель соціально-економічного розвитку Ірану, основними складовими якої стали державний капіталізм і націоналізм, була випробувана в 20-х рр.. Відмінною рисою цієї моделі було те, що зв'язку зі світовою госпо-СТБОМ обмежувалися лише зовнішньою торгівлею. Зовнішні позики, іноземні інвестиції були відсічені різними методами і механізмами. У період так званої білої революції (60-70-і рр..) З ініціативи шаха була використана модель прискореної індустріалізації країни, спрямована на злам традиційних інститутів соціально-громадського життя, прискорене впровадження нових форм господарювання та розвиток державного капіталізму. Закуповувалися новітня, високоякісна західна продукція і технології, промислові підприємства «під ключ», залучалися іноземні інвестиції. Після «ісламської революції» 1978-1979 рр.. теократичну керівництво країни обрало модель розвитку з опорою на власні сили і провідною роллю держави в економіці, різким відокремленням від західного світу. Була націоналізована головна галузь промисловості - нафтовидобувна і нафтопер розробляється, Основою моделі стало імпортозамещепіе. Ця модель за десять років (1979-1989 рр..) Призвела Іран до втрати свого економічного потенціалу, падіння ВВП надушу населення. Незважаючи на певні досягнення в развітіі1 сільської інфраструктури (дороги »аеропорти, житла, газифікація, електрифікація, засоби зв'язку), у сфері охорони здоров'я (про-ти основою для тривалого життя зросла до 70 років), стало очевидно, що ця модель розвитку вже не відповідає потребам господарства та суспільства. Була розроблена нова модель соціально-економічного розвитку Ірану. Ідеологія цієї моделі спрямована на поступове роздержавлення економіки і на її лібералізацію. Набір механізмів її реалізації мало чим відрізняється від використовуються в інших країнах, що переходять до ринкової моделі розвитку. Цілі моделі є прискорення економічного розвитку для створення сучасного розвиненого суспільства («ідеального», за поняттями мусульман). Не розглядаючи докладно всі напрямки та механізми реалізації цієї моделі, помстимося, що головним є перехід до експортоорієнтованої економіки, ключовими галузями якої намічаються енергетика, нафтохімія, виробництво мінеральних добрив. Вся економіка буде опиратися як на державний і приватний вітчизняні сектора, так і на іноземний капітал. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||