| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
22.6. НАСЛІДКИ НТР І ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ В СВІТІ | ||
|
Важливими проблемами глобального масштабу стали все велика віддаленість від джерел сировини та енергії, вичерпання природних джерел сировини як в кількісному вимірі, так і в сенсі його фізичних властивостей. До того ж ресурсомісткість виробництва і стилю життя (як результат НТР) підвищує природні обмеження середовища проживання людини. Практикувати цей стиль можна лише за рахунок інших людей, що живуть на Землі, і за рахунок нащадків. Одним з важливих наслідків для всього світу може стати втрата відповідальності за окремі результати НТР. Це виражається, з одного боку, в суперечності між людським інстинктом до самозбереження і, з іншого - у зростанні потреб і наживи. Нарешті, ще один важливий аспект НТП - його циклічний, нерівномірний характер, що підсилює соціально-економічні проблеми в різних країнах та чинить їх загальними. Виникають періоди, коли погіршення загальноекономічних умов відтворення (наприклад, подорожчання енергоресурсів) уповільнює або відкладає отримання економічного ефекту науково-технічного розвитку, перемикає його на завдання компенсації виникаючих структурних обмежень, загострюючи тим самим соціальні проблеми. Зростає нерівномірність економічного розвитку, посилюється міжнародна конкуренція, що призводить до загострення зовнішньоекономічних протиріч. Його наслідками стали зростання протекціонізму, торговельні та валютні війни у відносинах між розвиненими країнами. НТР раціонально змінює сформований характер міжнародного поділу праці. Так, нові технології позбавляють країни, що розвиваються переваг, пов'язаних з наявністю дешевої робочої сили. Зростаючий експорт науково-технічної інформації та науково-технічних послуг використовується розвиненими країнами як новий інструмент "технологічного неоколоніалізму". Він посилюється діяльністю ТНК і їхніх закордонних філій. Аж до XX в., Незважаючи на успіхи в науці, культурі в окремих країнах, світ у цілому, по суті, залишався неписьменним і переважна більшість його населення не вміло ні читати, ні писати. Тільки в XX в. у всьому світі було зроблено потужний наступ на неграмотність в цілях її ліквідації. У наш час освіта перетворилася на одну з найважливіших сторін людської діяльності. Сьогодні воно охоплює буквально все суспільство, а витрати на нього постійно зростають: у розвинених країнах в цю сферу вкладається від 5 до 8% ВВП. Однак, незважаючи на вжиті в XX в. безпрецедентні зусилля з ліквідації неписьменності, досі не подолана зростання абсолютного числа неписьменних. Якщо в 1970 р. в світі їх було 890 млн, то в 1990 р. - 950 млн. В, тоді як у розвинених країнах з неписьменністю практично покінчено, в розвиваються, насамперед у найбідніших, не вдається виділити необхідні кошти для вирішення цієї проблеми. У результаті в країнах з найнижчим ВВП на душу населення неграмотність надзвичайно висока і становить до 80-88%. Ця ситуація багато в чому пов'язана з високим зростанням чисельності населення. У результаті сфера освіти обумовлює неминуче, постійно зростаюче відставання країн, що розвиваються від розвинених, набуває глобального характеру. Обсяги асигнувань на освіту в розрахунку на душу населення в них різняться в 20-25 разів, причому існує тенденція збільшення цього розриву. Для слаборозвинених країн це проблема "замкнутого кола": без зростання ВВП неможливе зростання витрат на освіту, без якого неможливе зростання ВВП. Проблемою для слаборозвинених країн залишається Каченяти мізків коли найбільш кваліфіковані кадри прагнуть знайти роботу за кордоном. Причиною є те, що підготовка кадрів не завжди відповідає реальним можливостям їх використання в конкретних соціально-економічних умовах. Так як утворення пов'язане з певною соціально-культурною сферою, то його проблеми вступають в складну взаємодію з загальнолюдськими проблемами, такими, як економічна відсталість, зростання населення, безпеку проживання і т.д. Крім того, освіта сама вимагає постійного вдосконалення і реформування, тобто, по-перше, поліпшення його якості, яке погіршилося у зв'язку з його швидким розвитком, по-друге, вирішення проблем його ефективності, яка залежить від конкретних економічних умов; в -третє, задоволення потреби в нових знаннях, що пов'язано з постійним утворенням дорослих, а значить, і розробкою концепції ^ безперервної освіти, яке б супроводжувало людину на-протяжен і й усього життя. Ось чому в усьому світі, особливо в розвинених країнах, стрімко зростає обсяг послуг з підвищення кваліфікації та рівня освіти дорослих. У світовій науці і практиці склалися різні підходи до аналізу глобальних проблем, що ввібрали в себе досягнення філософської та економічної думки: технологічний, спирається на універсальність науки як сили, що змінює суспільство прямо і безпосередньо, незалежно від соціальних факторів, і так званий соціально-етичний, який розглядає сучасний етап існування та господарської діяльності людини як загрозу для гармонії та рівноваги. Обидва вони надаючи-ють вплив на проведені розробки та господарську політику, формують громадську думку з цих питань. Заслуговують на увагу роботи вчених В. Леонтьєва, Я. Тін-Берга, розробки Е. Пестеля, Д. Медоуза, М. Месаровича та ін, в яких втілений інтегрований еколого-економічний підхід до категорій добробуту , ефективності виробництва, продуктивності праці та іншим соціально-економічним явищам і процесам. В рамках глобального мислення сфор-мировалось основні висновки: про необхідність міжнародного підходу до підвищення ролі міжнародних органів; про підвищення ролі і відповідальності всіх суб'єктів господарської та політичного життя перед усім світом; з вироблення та реалізації на національному та міжнарод- ном рівні правових та загальноекономічних умов природокористування-тання (стандартів якості, норм, оплати і т.д .); по координації зусиль щодо досягнення строго визначених цілей на планетарному рівні; про перехід протягом наступних трьох десятиліть світової соціоекономічної системи до якісно нового способу розвитку. Якісно новий спосіб розвитку передбачає створення умов для глобальної рівноваги, що змусить відмовитися від безконтрольного споживання ресурсів, марнотратства в матеріальній та духовній сферах, витрат на озброєння, звільнить людство від забруднення середовища та загрози катастрофи світової системи, встановить новий цивілізований світовий порядок. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||