| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
27.1. Обсяг і рівень розвитку ринків | ||
|
Ринки більшості країн, що розвиваються невеликі, якщо судити про них за величиною ВВП, який характеризує величину ресурсів, що надходять у розпорядження кожної країни. Обсяг ВВП всіх країн, що розвиваються, визначений на основі поточних валютних курсів, лише на третину перевершує відповідний показник Японії, поступаючись США майже в 1,3 рази. Масштаби виробництва і споживання в КНР майже відповідають масштабам Італії, Індії - Іспанії. Масштаби споживання всієї Південної і Південно-Східної Азії приблизно дорівнюють відповідним показникам однієї з провідних західно-європейських країн. Обсяги ВВП, розраховані на основі купівельної спроможності валют, дають більш сприятливі показники для країн. У цьому випадку на все розвиваються, припадає трохи більше 1/3 світового споживання. Але його обсяг у країнах Латинської Америки дещо перевершує японський, в країнах Близького Сходу поступається німецькому, а всіх країн Африки поступається французькому. Разом з тим величина внутрішніх ринків ряду країн, що розвиваються, підрахована за цим методом, порівнянна з величиною ринків промислово розвинених країн. Серед 50 найбільших за обсягом ВВП країн світу налічується 15 країн, що розвиваються, включаючи КНР, Індію, Бразилію, Мексику, Індонезію, Іран. В основному це країни з великою чисельністю населення. - Іншим узагальнюючим показником масштабу розвитку ринку може служити величина доходу на душу населення. У середньому даний показник, підрахований на основі поточних валютних курсів, поступається, як вище вже зазначено, промислово розвиненим країнам Заходу в 21,2 рази, коливаючись у межах 111 раз для найменш розвинених країн і 7,5 рази для країн із середнім рівнем розвитку. У даному випадку серед 50 провідних країн світу за величиною ВВП на душу населення виявляється тільки 13 країн, що розвиваються. Це Аргентина, Мексика, Чилі, нафтовидобувні країни Перської затоки. При підрахунку валового продукту на базі купівельної спроможності валют розрив у рівнях доходу на душу населення буде менше. - Особливістю ринків країн, що розвиваються є те, що значна частина їх населення досі отримує чималу частину своїх життєвих коштів від натурального, нетоварного виробництва (5% - у Латинській Америці, 23 - в країнах Азії, 25% - в Африці). Тому навіть у великих країнах обсяг реального платоспроможного попиту залишається обмеженим. - Рівень розвитку внутрішніх ринків багато в чому визначається поширенням найманої праці, якісним характером найму. У середньому частка осіб найманої праці становить приблизно 47% самодіяльного населення. Інститут найманої праці характеризується великою своєрідністю, яке ставить його в тій чи іншій мірі поза ринком. У країнах Азії близько 49% осіб, що працюють за наймом, зосереджено в сільському господарстві. Чималу їх частину складають поденники, що володіють власними маленькими ділянками землі і тому пов'язані з натуральним господарством. Їх залежність від ринку засобів існування залишається обмеженою. Отже, в вищенаведену цифру входять і докапіталістичні форми найму, які не забезпечують ні розширеного відтворення, ні особистої незалежності працівника. У ряді країн незареєстрована, неліцензована і іноді незаконна діяльність часто відіграє домінуючу роль в зайнятості і виробництві. Це особливо сильно проявляється в аграрному секторі Африки, де неформальна діяльність забезпечує 75% зайнятості та 40% ВВП. Деякі оцінки показують, що 1/4 робочої сили африканських країн зайнята неформально в промисловості і послуги. - Важливий показник загальної трансформації господарського механізму - розвиток грошового ринку, про зростання якого говорить відношення суми кредитних зобов'язань всередині країни до величини ВВП. У 90-х роках кредити, отримані в бідних країнах, коливалися в межах 60-80% ВВП, у країнах середнього рівня розвитку - 50-60%, що було нижче рівня розвинених країн в 2-2,5 рази. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||