|
Акредитив Гот лат, "ассгедо" - довіряю) - письмове доручення одного кредитного установи іншому про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитиві умов.
Акредитивна форма - одна з основних у міжнародних розрахунках. За окремими оцінками, в Росії акредитивами обслуговується не більше 10% товарообігу з імпорту і приблизно 40-50% з експорту. Певне поширення він отримав і у внутрішніх розрахунках країни. У перші роки після кредитної реформи 1930 - 1932 рр.. питома вага цього платіжного інструменту досягав 25-30%, що пояснювалося відсутністю налагоджених господарських зв'язків і не-впевненістю постачальників у платоспроможності покупця. До кінця 90-х років на частку даної форми припадало від 0,1 до 5% платіжного обороту в різних регіонах. У ході еволюції розрахунків акредитивами були вироблені раз-нообразние їх типи, 90% яких становить документарний акредитації й дітів (у різних формах і різновидах). Використовується також ГРОШОВИЙ АКРЕДИТИВ - іменний документ, який видається банком особі, яка внесла певну суму і бажає отримати її в іншому місті країни або за кордоном. Саме такі акредитації й ємства можуть передбачити таку форму, як найбільш доступне і дуже ефективний засіб впливу на несправного боржника, в до-говорі поставки чи договорі банківської позики (з її повернення). Пре-доставляючи своєму контрагенту право в безакцептному порядку списувати кошти зі свого рахунку, платник здійснює свої правомочності щодо розпорядження власним рахунком і зберігаються на ньому засобами. Разом з тим реалізація даного порядку розрахунків може бути при ус-ловіі оформлення платником відповідної угоди з об-служівалі банком у формі окремого документа або застереження в тексті договору банківського рахунку. Згідно з рекомендаціями Вищого арбітражного суду бажано вказати при цьому, який кредитор має право списувати з боржника суми в безакцептному порядку і за яку про-дукцію: товар, надані послуги, виконані роботи тощо (Лист Вищого арбітражного суду РФ від 20 травня 1993 р. № СП-13/0П-167). У практиці використання безакцептного списання залишається ще багато не-вирішених питань.
Інкасові доручення з додатком виконавчих документів, а також розпорядження на списання коштів з рахунків одногород-них платників звичайно представляються стягувачем на інкасо банку, що обслуговує платника, а по іногороднім платникам - банку, обслуговуючому стягувача, а цей банк, у свою чергу, залучає для виконання іншою (виконуючий) банк за місцем знаходження платника.
|