| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.2. Аналітичні процедури | ||
|
При виконанні аналітичних процедур аудитор використовує різні методи - від простих (порівняння, угруповання) до складних (проведення системного комплексного аналізу з використанням прийомів математичної статистики або математичних прийомів). При перевірці аудитор зобов'язаний: Оцінити систему внутрішнього контролю. Перевірити систему ведення облікових записів. Перевірити документи на предмет дозволеності відображених у них операцій. Розглянути і порівняти фінансову інформацію з попе-щим періодом. Знайти підтвердження (доказ) окремих положень. Виконати тести на відповідність і по суті. Розглянути взаємозв'язку між фінансовою інформацією. Аудитор, як правило, має середній ступінь впевненості в достовірності звітності клієнта. Це може бути пов'язано з тим, що пб одним розділах облік добре організований, здійснюється кваліфікованими фахівцями, автоматизований, налагоджений внутрішній контроль та ін, за іншими - виходить зворотна картина. Тому при середньому ступені впевненості необхідно застосовувати вибіркові методи контролю. Аудиторська вибірка представляє собою відібрані за певними правилами елементи для формування перевіреній сукупності у вигляді окремих документів, записів та інше. Вибіркова перевірка - це вигляд не суцільного спостереження. Вибіркова перевірка може бути: на відповідність, по суті. Завдання вибіркової перевірки на відповідність - встановити, чи часто в перевіряється звітному періоді порушувалися норми внутрішнього контролю. Завдання вибіркової перевірки по суті полягає у вимірюванні порушень внутрішнього контролю у вартісному вираженні. Цю перевірку часто називають кількісною. Прикладами можуть служити підтвердження сальдо рахунків бухгалтерського обліку, записів у первинних документах, отримання підтверджень від трьох осіб, аналіз показників господарської діяльності. Метод вибіркової перевірки заснований на принципах теорії ймовірностей. Слід зазначити, що аналітичні процедури безпосередньо пов'язані з оцінками ризику неефективності системи внутрішнього контролю і певними значеннями аудиторського ризику і ризику невиявлення. Від оцінки аудитором стану обліку та внутрішнього контролю на підприємстві залежать і всі його наступні дії, так як, якщо у аудитора в результаті вивчення звітності клієнта і бесід з персоналом склалася абсолютна впевненість у тому, що звітність складена вірно, на основі правильних і достовірних вихідних даних, то він може проводити вибіркову перевірку первинних документів і регістрів обліку. В іншому випадку він зобов'язаний провести саму ретельну перевірку і, як правило, суцільну. При середньому ступені впевненості необхідно застосовувати вибіркові методи контролю. При виробленні порядку проведення перевірки конкретного розділу бухгалтерської звітності аудиторська організація повинна визначити мету перевірки і аудиторські процедури, що дозволяють досягти цієї мети. Потім аудитор повинен визначити можливі помилки, оцінити необхідні йому докази, які потрібно зібрати, і на основі цього встановити сукупність розглянутих даних. Аудиторська організація має визначити досліджувану сукупність відповідно до цілей аудиту. Розмір вибірки визначається величиною помилки, яку аудитор вважає припустимою, визначається вона на стадії плани-вання аудиту у відповідності з обраним аудитором рівнем суттєвості. Чим менше розмір допустимої помилки, тим 1. більше повинен бути обсяг аудиторської вибірки. Малий розмір вибірки використовується у випадку, якщо аудитор передбачає, що сукупність вільна від помилок. Аудиторська організація повинна в обов'язковому порядку відображати в робочій документації аудитора всі стадії проведення аудиторської вибірки та аналіз її результатів. В даний час багато аудитори використовують при проведенні перевірки експертні системи (які здебільшого є комп'ютерними програмами) для представлення інформації користувачеві, враховуючи ризик аудиту. Для обгрунтованого вираження своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності аудитор повинен отримати достатні для цього докази на основі аудиторських процедур. Перелік і їх обсяг вказуються в програмі аудиту. Кількість інформації, необхідної для аудиторських оцінок, жорстко не регламентується. Аудитор на основі свого професійного судження зобов'язаний самостійно прийняти рішення про кількість інформації, необхідної для складання висновку про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. Для цього використовуються аудиторські докази, які можуть бути: внутрішні - інформація, отримана від економічного суб'єкта в письмовому або усному вигляді; зовнішні - інформація, отримана від третьої сторони в письмовому вигляді (зазвичай за запитом аудиторської організації); змішані - інформація, отримана від економічного суб'єкта в письмовому або усному вигляді і підтверджена третьою стороною письмово. Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської ор-'ганізації представляють зовнішні докази. Зібрані докази фіксуються аудитором в його робочих документах, складених у вигляді записів про вивчення й оцінки постановки бухгалтерського обліку та організації внут-рішнього контролю, а також у вигляді бланків, таблиць і протоколів, що відображають планування, виконання і виклад результатів аудиторських процедур. Аудит повинен супроводжуватися обов'язковим документуванням - відображенням отриманої інформації в робочій документації аудиту, оформленої відповідно до Правила (стандарту) аудиторської діяльності: «Документування аудиту». До робочої документації аудиту відносяться: плани і програми проведення аудиту; опису застосовуваних аудиторською фірмою процедур і їх результатів; пояснення, пояснення і заяви економічного суб'єкта; копії, в тому числі фотокопії, документів економічного суб'єкта; опису системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку економічного суб'єкта; аналітичні документи аудиторської організації; інші документи. Робоча документація знаходиться у власності аудиторської фірми, яка проводила аудит. Копії документів економічного суб'єкта можуть бути включені до складу робочої документації аудиторської організацією за згодою цього суб'єкта. Аудиторська організація має право на свій розсуд вчиняти щодо належної їй робочої документації будь-які дії, що не суперечать закону, іншим правовим актам і професійної етики, а також не порушують права та охоронювані законом інтереси економічного суб'єкта, в від -носінні якого проводився аудит, та інших осіб. Економічний суб'єкт, щодо якого проводився аудит, та інші особи, включаючи податкові та інші державні органи, не мають права вимагати від аудиторської фірми надати робочу документацію або її копії повністю або в якій-небудь частині, крім випадків, прямо передбачених законодавством Російської Федерації. Відомості, що містяться в робочій документації, є конфіденційними і не розголошуються аудиторською організацією. Робоча документація повинна створюватися своєчасно: до початку, під час і по завершенні аудиту. До моменту подання аудиторського висновку економічному суб'єкту вся робоча документація повинна бути створена (отримана) і завершено її оформлення. По закінченні аудиту робоча документація здається для обов'язкового зберігання в архіві аудиторської організації. Робоча документація повинна зберігатися скомплектувати в папки (файли), заведені окремо для кожного аудиту, що проводиться аудиторською організацією. Робоча документація повинна зберігатися в архіві не менше 5 років. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||