| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Частина 6 | ||
|
Після Першої світової війни фінансове становище держави було важким. Постійно зростали дефіцити. У 1919 р. була проведена фінансова реформа. Фінанси були значно централізовані, колишньої децентралізації податків прийшов кінець. На початку 1920-х рр.. 75% всіх податків надходило центральному уряду. Право встановлювати нові податки перейшло до центральної влади. У 1919 р. були введені податки на майно з прогресивним обкладанням. У березні 1920 р. були прийняті закони про прибутковий податок (зі ставками від 10 до 60%), про податок на корпорації (ставка 10%), про податок на доходи з капіталу (ставка 10%). Був підвищений податок з обороту - з 0,5 до 1,5%. Надходження від акцизів в ті роки знизилися через скорочення доходів населення. Зросли податки на предмети розкоші, введений спеціальний податок на великі статки. Ця фінансова реформа принесла результати, але тільки з середини 1920-х рр.. Усе ще був не визначений розмір відшкодування за Версальським договором, так як травневе угоду 1921 р. за раніше фіксувало німецькі платежі в золотих марках, а державні витрати обчислювалися в знецінюються бумаж-них марках. Державні підприємства також відчували дефіцит. Національний борг стрімко зростав, і до 1 квітня 1921 перевищив 320 млрд марок, при цьому довгостроковий борг становив трохи більше 25% цієї суми. Маса грошей в обігу на 7 липня 1921 становила 81140000000 марок. Загальні витрати імперії, союзних держав і громад в 1919-1920 рр.. оцінювалися в 25 млрд марок, але з них можна було покрити податками не більше 10 млрд марок. У суму 25 млрд не входила сплата німецької репарації. Переможці зажадали від Німеччини репарацій в 132 млрд золотих марок (31,4 млрд доларів). На користь переможців у Німеччині було конфісковано 5 тис. па-ровозов, 150 тис. вагонів, 140 тис. молочних корів, безліч сільськогосподарської техніки. В рахунок репарацій Німеччина стала поставляти вугілля, будівельні матеріали та хімікати. Фінанси країни сильно засмутилися. Податкові та митні платежі давали бюджету тільки 20% доходів (до війни - 70%). Державний борг Німеччини досяг величезної суми в 190 тис. квадрильйонів рейхсмарок. З 1924 р. припинилося емісійне фінансування бюджету та кредитування уряду з боку Рейхсбанку. Це означало проведення жорсткої монетарної політики. Навесні 1924 на Лондонській конференції за планом Дауеса було зменшено розмір репарацій з Німеччини. Загальна сума репарацій не повинна була перевищувати 50 млрд марок. У 1929 р. розмір репарацій за планом Юнга був зменшений до 37 млрд марок (9 млрд Доларів). До 1931 Німеччина виплатила репарацій на 36 млрд марок (8,5 млрд доларів). У 1931 р. на вимогу США репараційні платежі були припинені. У 1932 р. розмір репарацій зменшений до 3 млрд марок з відстрочкою виплати на 15 років. Репарації з Німеччини вважаються тепер однією з найбільших економічних помилок у XX в. На окупованій у роки Другої світової війни території СРСР для сільської місцевості було введено подушний податок - 120 руб. з людини на рік. У 1942 р. замість грошових податків впроваджувалися натуральні збори: 3 ц зерна з 1 га, 360 л молока з однієї корови, 30 яєць з однієї курки, 200 руб. з одного собаки, податки на вікна, двері і зайві меблі, здача лісової продукції (гриби, суниця і малина, брусниця, липовий колір). У 1948 р. в Західній Німеччині була проведена податкова реформа і знижені податкові ставки. До реформи ставки податку на прибуток були від 35 до 65%. Вони були замінені на ставку в 50%. Був змінений прибутковий податок. Вища ставка в 95% стала застосовуватися тільки до доходів понад 250 тис. дойчемарок. Для доходів нижче 2,4 тис. марок на рік введена мінімальна ставка в 18%. У 1956 р. почалося створення «народного капіталізму», тобто заохочувалося масову участь населення ФРН в акціонуванні підприємств. Почалася «дифузія власності». Для більшого залучення акціонерів були знижені податки на доходи з цінних паперів. У 1957 р. була проведена пенсійна реформа з індексацією пенсій. Швидко росли інвестиції в економіку ФРН. Платіжний баланс майже завжди був позитивним. За законом 1967 року про фінансуванні стабільності і зростання економіки федерація і землі зобов'язані здійснювати свою бюджетну політику відповідно до господарсько-політичними цілями. Цілі: стабільність рівня цін, високий рівень зайнятості, зовнішньоекономічна збалансованість і постійне зростання економіки («магічний чотирикутник»). Існувало близько 60 прямих і непрямих податків. У 1950-х рр.. частки прямих і непрямих податків були приблизно рівними. Але поступово частка прямих податків стала збільшуватися. Наприкінці 1980-х рр.. частка прямих податків склала 59,4%, а непрямих - 40,6%. Частка податків у ВНП (у старих землях) становила приблизно 23%. На початку 1990-х рр.. уряд почав змінювати принципи податкової політики і стало знижувати рівень прямих податків в інтересах підприємців. Всі податки діли- 15 Історія економіки лись на федеральні, земельні і общинні. Деякі. Податки регулюються міжнародними законами, зокрема Римським договором про створення ЄЕС .. Податкова система поширювалася на всі філії іноземних компаній і фірми-за участю іноземного капіталу. До основних податках насамперед ставився прибутковий податок, який стягувався з фізичних осіб. Це основний податок ФРН, і на нього припадало понад 40% до-ходів держбюджету. Обкладенню їм підлягали доходи від лісового та сільського господарства, від промислового виробництва, від підприємницької діяльності, від доходів осіб, які працюють за наймом, від власників капіталу, від надходжень за оренду і т. д. З 1990 р. не оподатковувалися річні доходи неодружених і сімейних громадян відповідно до 5616 і 11 232 марок. Доходи до 8153 і 16037 марок обкладалися в 19%, доходи з 8154 і 16038 марок - з 19 до 53% за прогресивною шкалою. З 1994 р. за новим законом про збереження індустрії вища ставка знизилася до 47%. Податок на доходи з капіталу стягувався з фізичних осіб при виплаті їм дивідендів, відсотків з акцій, часток участі в ТОВ, командитних товариствах і т. д. за ставкою 25%. Податок на корпорації стягувався на підставі закону про податок на корпорації від 1984 з прибутку юридичних осіб. Для нерозподіленого прибутку ставка була в 50%, на розподілений прибуток-36%. У распределяемую прибуток включалися доходи акціонерів і пайовиків, тому для них виплачений податок на що розподіляються доходи корпорації враховувався при сплаті ними прибуткового податку. Промисловий податок стягувався на підставі закону 1984 з доповненнями від 1990 Цим податком обкладалися капітал і дохід підприємства як суб'єкта господарювання на даній території, 85% від цього податку йшло громадам. Він стягувався при розподілі прибутку, до сплати корпоративного податку. Дві ставки - 5% від суми промислового доходу та 0,2% від балансової вартості основного капіталу підприємства. Чи не обкладалася сума річного промислового доходу фізичних осіб - 36 тис. марок, промислового капіталу-120 тис. марок. Майнові податок стягувався на основі закону від 14 березня 1987 Всі доходи від нього надходили до бюджету земель. Їм обла-галось майно фізичних та юридичних осіб, включаючи іноземців. Ставки для фізичних осіб - 0,5%, для юридичних-0, 6%. Поземельний податок стягувався на основі закону від 1973 р. і цілком надходив до бюджету громад. Їм обкладалися земельні ділянки підприємств, лісове господарство, сельскохозяйст-ються угіддя. Ставки були 0,6-3,1%. За даними 1994 р., у витратах федерального бюджету на першому місці були соціальні витрати, на другому місці - заборгованість федерації, на третьому - транспорт, на четвертому - про-ний фінансове управління, на п'ятому - оборона. Соціальні витрати До 1997 р. склали майже 30% ВВП. Фінансове становище країни після об'єднання країни дещо погіршилося, але незабаром стабілізувався. Всі наступні роки вкладалися величезні кошти в східні землі. З 1990 р. на ці цілі витрачено понад 1 трлн марок бюджетних коштів. На середину 1998 р. золотовалютні резерви склали 130 млрд марок. Німецька марка була другою за значенням резервною валютою світу (її частка у світових валютних резервах становила 14,2%). Вона була основною опорою ЄВС, її курс до долара був досить стабільний. Сальдо федерального бюджету було Негативна. У 1998 р. воно склало 1,7% ВВП. На пенсійні витрати держава виділяла величезні суми. Також значними були різні соціальні допомоги. Це забезпечувалося значним податковим тягарем на фірми та зайнятих громадян. Податковий клімат заважав притоку капіталів до Німеччини. З 2001 р. почалася податкова реформа. Введена нова єдина ставка податку на прибуток корпорацій - 25%. Дивіденди також стали обкладатися ставкою в 25%. З 2002 р. вирішено обкладати тільки половину отриманих дивідендів. Основна ставка прибуткового податку знизилася до 15%, гранична ставка склала 42%. Неоподатковуваний мінімум в 2001 р. склав 14 тис. марок, у 2005 р. повинен стати 15 тис. марок. Стягувався також церковний податок у розмірі 8-9% від загального прибуткового податку. Жителі Західної Німеччини були зобов'язані платити «надбавку за солідарність» за ставкою 7,5% від загального рівня податкових зобов'язань громадянина. Для фінансування системи соціального страхування жителі також платять спеціальні страхові премії. Вони автоматично віднімаються із зарплати. Середня ставка по медичному страхуванню - 5-8%, з пенсійного страхування - 9,6%, страхування по безробіттю - 3,25%, страхування життя - 1 - 1,7%. Внески порівну вносили працівники та роботодавці. Фінансове становище країни в цілому залишалося стабільним. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||