|
У ринковій системі господарювання використовується також індикативне, тобто рекомендаційний планування; воно виконує інформаційно-координуючу роль та надає опосередкований вплив на суб'єкти фінансової діяльності через економічні регулятори.
Головна мета індикативного фінансового планування - визна-поділ передбачуваного обсягу і спрямування фінансових ресурсів для забезпечення прогнозованого розвитку.
Індикативні фінансові плани мають обов'язковий характер лише до державного сектора, а для секторів з іншими формами власності - рекомендований характер. Останнє досягається шляхом використання економічних інструментів - регульованих цін, субсидій, кредитів, податкових ставок і пільг, прискореної амортизації та інших. Найважливішими індикаторами виступають: курс валюти, прогнозований рівень інфляції, ставка рефінансування Національного банку, норми амортизаційних відрахувань.
Індикативний план повинен науково обгрунтовано відображати еко-кі процеси і адекватно погоджувати окремі параметри розвитку економіки і фінансів, направляти їх в необхідне русло відповідно до довгострокових тенденціями розвитку. Це стосується, по-перше, необхід-ність дотримання економічної рівноваги за різними системами, по-казника (натурально-речова і вартісна збалансованість, стабілізація цін, відповідність доходів і витрат, рівновагу платіжного балансу і т.д.). По-друге, індикативний план повинен забезпечувати не-обхідні структурні зміни в національному господарстві, в тому числі і шляхом інвестицій. Перелік пріоритетів при індикативний плануванні залежить від напрямів економічної і соціальної політики; це можуть бути ліквідація диспропорцій розвитку, інвестиційна діяльність, модернізація виробництва, забезпечення конкурентоспроможності продукції, розвиток науки, освіти, житлове будівництво, соціальне перетворення та інше.
Індикативне планування здійснюється також на місцевому рівні. Тут також обов'язковий принцип узгодження інтересів держави, регіону, господарюючих суб'єктів (підприємців).
|