| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Що є джерелом формування валютних ресурсів держави? | ||
|
Валютні ресурси держави формуються за рахунок: виручки від експорту продукції, товарів і послуг державного сектора економіки - підприємств, організації, компаній, фірм, товариств і т.д .; митних зборів, інших митних платежів, що сплачуються в іноземній валюті, при оформленні операцій з переміщення товарів та вантажів через митний кордон; надходжень від податків, бонусів, роялті сплачуються іноземними учасниками угод, угод, контрактів та інших операцій зовнішньоекономічного характеру; штрафів та пені за порушення валютного законодавства при сплаті їх в іноземній валюті; надходжень від розміщення депозитів у зарубіжних банках та інших фінансових організаціях, а також доходи від використання майна і активів за кордоном; 11) надходження грантів та безоплатної допомоги у валюті. Валютні ресурси значною мірою централізуються в розпорядженні уряду. Місцевим органом влади може передаватися частина загальнодержавних ресурсів у встановленій частці для виконання пріоритетних завдань або виконання частини загальнодержавної програм. Крім того, місцевим органом влади дозволяється залучати валютні кошти у формі іноземних кредитів, а також купувати валюту на валютній біржі. Уповноважені органи держави і його фінансові агенти також можуть бути покупцями валюти на біржі. Валютні ресурси держави використовуються таким об-разом: Національним банком для здійснення «валютних інтервенцій» - продажу валюти з метою підтримки курсу національної валюти на регульованому рівні, визначеному стратегічними планами уряду щодо забезпечення сталого грошового обігу в країні; а) покриття зовнішньої заборгованості згідно з графіком її погашення у встановлення угодами про позики терміни, б) сплати внесків за членство в міжнародних організаціях, в) фінансування роботи посольств, консульств, представництв і подібних органів в інших країнах, 3} Урядовими органами для задоволення державних потреб - централізованих закупівель по імпорту товарів і предметів першої необхідності: сировини, палива, енергоносіїв, техніки, деяких видів продовольства і т.д., необхідних для забезпечення нормального перебігу відтворювальних процесів у національному господарстві країни; 4) місцевим органам управління для забезпечення потреб комунального господарства, невиробничої сфери, розвитку місцевої інфраструктури, різних насущних потреб населення регіонів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||