5.4. Єдиний соціальний податок
Законодавча база. Глава 24 Податкового кодексу РФ «Єдиний соціальний податок (внесок)»; методичні вказівки МНС Росії.
Платники податків. Визначення платників податків єдиного соціального податку має особливо важливе значення, оскільки в від-відмінність від більшості інших видів податків ставки сплати цього податку в значній мірі залежать від категорій платників щиков.
У першу чергу платниками податків цього податку є роботодавці, які проводять виплати найманим працівникам. У їх число входять організації, індивідуальні підприємці, селянські (фермерські) господарства. Надалі ця група буде іменуватися як платники податків-роботодавці.
До другої групи відносяться індивідуальні підприємці, родові, сімейні громади нечисленних народів Півночі, що займаються традиційними галузями господарювання, селянські (фермерські) господарства, а також адвокати.
На відміну від першої групи входять у другу виступають такими як індивідуальні одержувачі доходів від підприємницької або іншої професійної діяльності, без виплати заробітної плати найманим працівникам. Надалі вони будуть іменуватися як платники податків-підприємці.
На практиці нерідкі випадки, коли один і той же платник податку одночасно може ставитися відразу до обох категорій платників податків. У цьому випадку він визнається окремим платником податків по кожному окремо взятому основи.
Одночасно з цим організації та індивідуальні підприємці, перекладені відповідно до чинного законодавства на сплату податку на поставлений дохід для певних видів діяльності, не є платниками податків єдиного соціального податку в частині доходів, які вони отримують від здійснення цих видів діяльності.
Об'єкт оподаткування. Для платників податків-роботодавців об'єктом оподаткування визначені нараховуються їм виплати, винагороди та інші доходи, зокрема винагороди за договорами цивільно-правового характеру, пов'язані з виконанням робіт або наданням послуг, а також з авторських і ліцензійним договорами, а також виплати у вигляді матеріальної допомоги та інші безоплатні виплати.
Разом з тим всі перераховані вище виплати, доходи та винагороди можуть і не бути об'єктом оподаткування, якщо вони вироблені з прибутку, що залишається в розпорядженні організації. Цю особливість слід враховувати при формуванні податкової бази по ЕСН (рис. 5.9).
Крім того, встановлено ще один виняток із правил. Виплати у вигляді матеріальної допомоги, інші безоплатні ви-
плати, виплати в натуральній формі, вироблені сільськогоспо-дарської продукцією або товарами для дітей, стають об'єктом оподаткування лише лише в частині сум, що перевищують 1000 руб. з розрахунку на календарний місяць.
Об'єктом оподаткування для платників податків-підприємців є доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням. Для індивідуальних підприємців, які застосовують встановлену законом спрощену систему оподаткування, об'єкт оподаткування являє собою дохід, який визначається виходячи з вартості патенту.
Податкова база. Виходячи з встановленого законодавством об'єкта оподаткування відповідно визначається і податкова база. Для платників податків-роботодавців податкову базу формують: будь-які винагороди та виплати, які здійснюються відповідно до трудового законодавства найманим працівникам;
винагороди за договорами цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт (надання послуг); винагороди з авторських і ліцензійним договорами; виплати у вигляді матеріальної допомоги або інші безоплатні виплати.
Приклад. Винагорода автору наукової розробки згідно з договором становить 5000 руб. Витрати на створення такої розробки автором документально не підтверджені. Дані витрати приймаються в межах встановленого нормативу 20% від суми нарахованого доходу Податкова база для обчислення єдиного соціального податку становить: 5000 руб. - (5000 руб. - 20%) = 4000 руб.
При визначенні податкової бази враховуються будь-які доходи, нараховані роботодавцями працівникам у грошовій або натуральній формі, у вигляді наданих працівникам матеріальних, соціальних чи інших благ або у вигляді іншої матеріальної вигоди, за винятком що не підлягають обкладенню доходів, перелік яких буде розглянуто окремо.
Платники податків-роботодавці при обчисленні єдиного соціального податку визначають податкову базу окремо по кожному працівнику з початку податкового періоду після закінчення кожного місяця наростаючим підсумком.
Приклад. Нараховано доходи на користь працівників (грн.):
Податкова база платників податків-підприємців визначається як сума доходів, які є об'єктом обкладення, які ними отримані за податковий період як у грошовій, так і в натуральній формі від підприємницької або іншої професійної діяльності в Росії, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.
Перелік, порядок застосування і розміри цих відрахувань цілком збігаються з переліком, порядком і розміром професійних податкових відрахувань, здійснюваних при обчисленні податку на доходи фізичних осіб.
Доходи, які не є об'єктом оподаткування. Податковий кодекс РФ визначив широкий перелік доходів, які не є об'єктом оподаткування єдиним соціальним податком і відповідно не підлягають оподаткуванню (табл. 5.2).
Ставки єдиного соціального податку. Ставки єдиного соціального податку, враховуючи цільовий характер їх використання, передбачають розподіл по відповідним соціальним фондам.
Для основної категорії платників податків-роботодавців, за винятком організацій, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, застосовуються такі ставки податку (табл. 5.3 і 5.4).
Законом передбачено одна умова застосування зазначених вище ставок податку.
При розрахунку величини податкової бази в середньому на одного працівника в організаціях з чисельністю працівників понад
30 осіб не враховуються 10% працівників, які мають наиболь-рілі за розміром доходи, а в організаціях з чисельністю працівників до 30 осіб не враховуються 30% працівників, що мають найбільші за розміром доходи.
У разі якщо на момент чергової сплати податку накопичена з початку року величина податкової бази в середньому на одного працівника стає менш суми, що дорівнює 2500 руб., Помноженим на кількість місяців, які минули в поточному податковому періоді, то такі платники податків сплачують податок за ставками, передбаченими при величині податкової бази кожного окремих на ного працівника до 100000 руб., незалежно від фактичної величини податкової бази кожного окремого працівника.
Приклад. В організації працює 100 чоловік. За друге півріччя поточного року їм були нараховані виплати, з яких сплачувалися страхові внески, в загальній сумі 3672000 руб.
З цієї суми було нараховано:
директору організації - 84 000 руб.;
Головному бухгалтеру - 60000 руб.;
іншим працівникам - 3 528000 руб. (По 36000 руб. Кожному).
Щоб визначити, чи зможе організація перейти наступного року на регресивну піалу ставок ЄСП, необхідно визначити суму виплат 10% працівників (тобто 10 працівникам), мають найбільші за розміром виплати. В даному випадку це виплати директору, головному бухгалтеру та восьми працівникам на загальну суму 432 000 руб. (84000 + 60000 + + 8 - 36 000). Таким чином, середній розмір виплат на одного працівника за друге півріччя поточного року складе: (3 672000 руб. - 432000 руб.): (100 осіб - 10 чоловік) = 36000 руб. Оскільки ця сума перевищує встановлену межу в 15 000 руб. (2500 руб. * 6 міс), організація має право використовувати регресивну шкалу ставок ЄСП.
У нечисленних організаціях, наприклад в сім чоловік, правила округлення чисельності для «фільтра» в 10% ті ж самі, що при округленні розрахунків податків, тобто 0,7 людини = 1 чоловік.
Податковий період. За даним податку податковий період визна-поділ в один календарний рік, звітний період - квартал.
Податкові пільги. Російське податкове законодавство уста-новіло також окремі податкові пільги по єдиному соціальному податку.
Однією з найважливіших пільг є стимулювання вико-'вання праці інвалідів. У зв'язку з цим від сплати податку звільняються ^ даються організації будь-яких організаційно-правових форм - з сум доходів, що не перевищують 100 000 руб. протягом календарі ного року, нарахованих працівникам, які є інвалідами I, II і III груп.
У цих же цілях звільняються від оподаткування суми доходів, що не перевищують 100 000 руб. протягом податкового періоду на кожного окремого працівника, наступних категорій роботодавців: громадських організацій інвалідів, серед членів яких інваліди та їхні законні представники становлять не менше 80%, та їх структурних підрозділів;
організацій, статутний капітал яких повністю складається з вкладів громадських організацій інвалідів і в яких середньооблікова чисельність інвалідів становить не менше 50%, а частка зарплати інвалідів у фонді оплати праці складає не менше 25%;
установ, створених для досягнення освітніх, культурних, лікувально-оздоровчих, фізкультурно-спортивних, наукових, інформаційних і інших соціальних цілей, а також для надання правової та іншої допомоги інвалідам, дітям-інвалідам та їх батькам, єдиними власниками майна яких є зазначені громадські організації ін-володів.
Разом з тим зазначені пільги не поширюються на організації, що займаються виробництвом або реалізацією підакцизних товарів, мінерального сировини, інших корисних копалин, а також ряду інших товарів відповідно до переліку, який затверджується Урядом РФ за поданням загальноросійських громадських організацій інвалідів.
Крім перерахованих пільг, законодавство встановило пільгу для платників податків-підприємців, які є інвалідами I, II і III груп, в частині звільнення від оподаткування їх доходів від підприємницької та іншої професійної діяльності в розмірі, що не перевищує 100 000 руб . протягом податкового періоду.
Одночасно з цим платники податків-підприємці, які є інвалідами, звільняються від сплати податку в частині сум податку, що зараховуються до Фонду соціального страхування РФ.
У випадках, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють на російській території діяльність як індивідуальних підприємців, не володіють правом на державне пенсійне, соціальне забезпечення та медичну допомогу за рахунок коштів Пенсійного фонду РФ, Фонду соціального страхування РФ, фондів обов'язкового медичного страхування, вони звільняються від сплати податку в частині, що зараховується до відповідних фондів.
Для доходів, нарахованих платниками податків-роботодавцями, датою отримання доходів є день нарахування доходів на користь працівника.
Для доходів від підприємницької або іншої професійної діяльності, а також для інших доходів, включаючи матеріальну вигоду, датою отримання доходів є день фактичної виплати (перерахування) або отримання відповідного
доходу.
При розрахунках з використанням банківських рахунків, відкритих платником податків у кредитних організаціях, датою перерахування ня доходу вважається день списання коштів з його рахунку.
Порядок обчислення і сплати податку. Порядок обчислення і сплати податку також залежить від того, до якої категорії принад-лежить платник податків.
Платники податків-роботодавці обчислюють суму податку окремо щодо кожного фонду. Ця сума визначається як відповідна відсоткова частка створеної податкової бази. При цьому сума податку, зараховується у складі соціального податку до Фонду соціального страхування РФ, має бути зменшена на вироблені платниками податків самостійно витрати на цілі державного соціального страхування, передбачені російським законодавством.
Зазначені платники податків виробляють сплату авансових платежів з податку щомісяця у термін, встановлений для полу-чення коштів у банку на оплату праці за минулий місяць, але не пізніше 15-го числа наступного місяця. При цьому законодавець-ством заборонено банкам видавати своєму клієнтові-платнику щіку кошти на оплату праці, якщо цей платник податків не подав у банк платіжних доручень на перерахування податку.
Для правильного обчислення належних сум податку платники податків повинні вести облік окремо по кожному з працівників про суми виплачених їм доходів і суми податку, від-носяться до цих доходів.
Дещо інший порядок обчислення і сплати податку встановлено щодо платників податків-підприємців.
Обчислення суми авансових платежів на поточний податковий період, що підлягають сплаті цими платниками податків, за винятком адвокатів, проводиться податковими органами. При цьому сума авансових платежів визначається виходячи із суми передбачуваного доходу (з урахуванням витрат, пов'язаних з його витяганням), який вказаний в подається платником податків податкової декларації. Зазначена декларація повинна бути подана платником податків не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним роком.
Сума авансових платежів може бути визначена також виходячи із суми фактичної податкової бази даного платника податків за попередній податковий період та відповідних ставок єдиного соціального податку. Обчислення суми авансових платежів на поточний податковий період податковий орган повинен провести не пізніше п'яти днів з моменту подачі декларації із зазначенням сум передбачуваного доходу на поточний рік.
У разі появи протягом року у платників податків доходів, отриманих від здійснення підприємницької або іншої професійної діяльності, вони зобов'язані подати податкову декларацію із зазначенням суми передбачуваного доходу від вказаної діяльності в поточному податковому періоді до податкового органу у п'ятиденний термін після закінчення місяця з дня появи таких доходів . При цьому сума передбачуваного доходу визначається платником податків за погодженням з податковим органом.
Авансові платежі сплачуються на підставі податкових повідомлень, що виписуються і направляються платникам податків у такі строки:
за січень - червень податок сплачується не пізніше 15 липня поточного року в розмірі половини річної суми авансових платежів;
за липень - вересень - не пізніше 15 жовтня поточного року в розмірі '/ 4 річної суми авансових платежів;
за жовтень - грудень - не пізніше 15 січня наступного року в розмірі 1/4 річної суми авансових платежів.
При значному, більш ніж на 50%, збільшенні доходу в податковому періоді проти встановленого при розрахунку авансових платежів платник податків зобов'язаний подати нову декларацію із зазначенням сум передбачуваного доходу на поточний рік, а в разі значного зменшення доходу він має право подати нову декларацію.
У цих випадках податковий орган проводить перерахунок авансових платежів податку на поточний рік за не настали термінів сплати не пізніше п'яти днів з моменту подачі нової декларації.
Остаточний розрахунок податку проводиться платниками податків-підприємцями, за винятком адвокатів, самостійно, з урахуванням всіх отриманих у податковому періоді доходів, що включаються до податкової бази. При цьому сума податку обчислюється платником податку окремо щодо кожного фонду і визначається як відповідна відсоткова частка податкової бази.
Різниця між сумами авансових платежів, сплаченими протягом податкового періоду, та сумою податку, що підлягає сплаті за підсумками податкового періоду, повинна бути внесена платником податків не пізніше 15 липня року, наступного за звітним податковим періодом. Ця сума може бути зарахована в рахунок майбутніх податкових платежів або повернута платнику податку.
Обчислення і сплата податку з доходів адвокатів здійснюються юридичними консультаціями в такому ж порядку, як це передбачено для платників податків-роботодавців.