ЄДИНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПОДАТОК (ЄСП)
Платниками податків податку визнаються:
особи, що виробляють виплати фізичним особам (роботодавці): а) організації, б) індивідуальні підприємці; в) фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;
індивідуальні підприємці, адвокати.
Якщо платник податку одночасно належить до кількох категоріям платників податків, він обчислює і сплачує податок в кожному підставі (ст. 235 ПК).
Об'єктом оподаткування для організацій і індивідуальних підприємців визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород , виплачуваних індивідуальним підприємцям), а також за авторськими договорами.
Об'єктом оподаткування для фізичних осіб, не визнаних індивідуальними підприємцями, визнаються виплати та інші винагороди за трудовим і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг, що виплачуються платниками податків на користь фізичних осіб .
Не належать до об'єкта оподаткування виплати, вироблені в рамках цивільно-правових договорів, предметом яких є перехід права власності або інших речових прав на майно (майнові права), а також договорів, пов'язаних з передачею в користування майна або майнових прав (п. 1 ст. 236 НК).
Об'єктом оподаткування для індивідуальних підприємців та адвокатів визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням. Для індивідуальних підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, об'єктом оподаткування є валовий виторг, що визначається відповідно до Федерального закону «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва» (п. 2 ст. 236 НК).
Виплати та винагороди (незалежно від форми, в якій вони виробляються) не визнаються об'єктом оподаткування, якщо: а) у платників податків-організацій такі виплати не віднесені до витрат, що зменшують податкову базу по податку на прибуток організацій в поточному звітному (податковому) періоді, б) у платників податків - індивідуальних підприємців або фізичних осіб такі виплати не зменшують податкову базу по податку на доходи фізичних осіб у поточному звітному (податковому) періоді (п. 3 ст. 236 НК).
Податкова база організацій і індивідуальних підприємців визначається як сума виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків за податковий період на користь фізичних осіб. При визначенні податкової бази враховуються будь-які виплати і винагороди (за винятком сум, що не підлягають оподаткуванню ЕСН, і сум податкових пільг з ЄСП), незалежно від форми, в якій здійснюються ці виплати, зокрема, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг , майнових чи інших прав), призначених для фізичної особи - працівника або членів його сім'ї, в тому числі комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання в їхніх інтересах, оплата страхових внесків за договорами добровільного страхування (за винятком сум страхових внесків за договорами добровільного особистого страхування працівників, що укладаються виключно на випадок настання смерті застрахованої особи або втрати застрахованою особою працездатності у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків). Податкова база фізичних осіб, не визнаних індивідуальними підприємцями, визначається як сума виплат та винагород за податковий період на користь фізичних осіб (п. 1 ст. 237 НК). Платники податків-роботодавці визначають податкову базу окремо по кожній фізичній особі з початку податкового періоду після закінчення кожного місяця наростаючим підсумком (п. 2 ст. 237 НК).
Для індивідуальних підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, податкова база визначається як добуток валової виручки і коефіцієнта 0,1 (п. 2 ст. 237 НК).
При розрахунку податкової бази виплати та інші винагороди в натуральній формі у вигляді товарів (робіт, послуг) враховуються як вартість цих товарів (робіт, послуг) на день їх виплати, обчислена виходячи з їх ринкових цін (тарифів), а при державному регулюванні цін (тарифів) на ці товари (роботи, послуги) - виходячи з державних регульованих роздрібних цін. При цьому у вартість товарів (робіт, послуг) включається відповідна сума ПДВ, а для підакцизних товарів та відповідна сума акцизів (п. 4 ст. 237 НК).
Сума винагороди, що враховується при визначенні податкової бази в частині, що стосується авторського договору, визначається відповідно до норм НК за визначенням податкової бази по податку на доходи фізичних осіб (ст. 210 і п. 3 частини першої ст. 221 НК).
Податковим періодом визнається календарний рік. Звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року (ст. 240 ПК).
Для платників податків-роботодавців за винятком виступають у якості роботодавців платників податків - сільськогосподарських товаровиробників і родових, сімейних громад нечисленних народів Півночі, котрі займаються традиційними галузями господарювання, застосовуються наступні податкові ставки (п. 1 ст. 241 НК) (табл. 1):
У випадку, якщо на момент сплати авансових платежів з податку платниками податків-роботодавцями накопичена з початку року величина податкової бази в середньому на одну фізичну особу, поділена на кількість місяців, які минули в поточному податковому періоді, становить суму менше 2500 рублів, податок сплачується за максимальною ставкою, незалежно від фактичної величини податкової бази на кожну фізичну особу. Платники податку, у яких податкова база задовольняє зазначеному критерію, не має права до кінця податкового періоду використовувати регресивну шкалу ставки податку. При розрахунку величини податкової бази в середньому на одного працівника у платників податків з чисельністю працівників понад 30 осіб не враховуються виплати на користь 10% працівників, що мають найбільші за розміром доходи, а у платників податків з чисельністю працівників до 30 осіб (включно) - виплати на користь 30 % працівників, що мають найбільші за розміром доходи.
При визначенні зазначених умов приймається середня чисельність працівників, врахованих при розрахунку суми податку, що підлягає сплаті до федерального бюджету (п. 2 ст. 241 НК).
Для індивідуальних підприємців застосовуються такі ставки (п. 3 ст. 241 НК) (табл. 2):
Дата здійснення виплат і інших винагород або отримання доходів визначається як :
день нарахування виплат і інших винагород на користь працівника (фізичної особи, на користь якої здійснюються виплати) - для виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків-роботодавцями;
день виплати винагороди фізичній особі, на користь якої здійснюються виплати, - для фізичних осіб, не визнаних індивідуальними підприємцями;
день фактичного отримання відповідного доходу - для доходів від підприємницької або іншої професійної діяльності, а також пов'язаних з цією діяльністю інших доходів (ст. 242 ПК). У НК встановлені: а) порядок обчислення, порядок і терміни сплати податку платниками податків-роботодавцями (ст. 243 НК), б) порядок обчислення, порядок і терміни сплати податку платниками податків, які не є роботодавцями (ст. 244 НК), в) особливості обчислення та сплати податку окремими категоріями платників податків (ст. 245 НК); г) перелік федеральних відомств, установ і організацій РФ, які звільняються від сплати податку (п. 2-4 ст. 245 НК).
Індивідуальні підприємці, адвокати не обчислюють і не сплачують податок у частині суми податку, що зараховуються до Фонду соціального страхування РФ.