7.1. Економічний зміст і класифікація витрат, і витрат
витрати капітального характеру, тобто інвестиційні витрати (на відтворення основного і збільшення оборотного капіталу), в основному пов'язані з розширенням про-виробництва та приростом оборотних активів;
витрати, пов'язані з поточною діяльністю, відносяться на собівартість продукції (витрати на виробництво і реалізацію товарів, продукції, робіт і послуг);
витрати на соціально-культурні заходи.
Витрати по формуванню і відтворенню основного ка-питала пов'язані із створенням, реконструкцією та розширенням ос-новних виробничих фондів. Збільшення обсягу виробництва також вимагає додаткових витрат (інвестицій) на формування запасів товарно-матеріальних цінностей, заділів незавершеного виробництва, готової продукції, тобто додаткового авансування капіталу в оборотні активи. Джерелом фінансування капітальних витрат є: кошти фонду накопичення, амортизаційні відрахування, кредити, позики, бюджетні кошти та ряд інших джерел.
Витрати на соціально-культурні заходи пов'язані з тим, що багато корпорацій мають значну кількість
соціальних об'єктів (їдальні, санаторії, будинки культури та відпочинку тощо). Крім того, до нього належать: деякі витрати з підвищення кваліфікації працівників, поліпшення побутових умов, інвестиційні витрати на непродуктивні потреби. Джерелом фінансування їх в основному є чистий дохід корпорації.
Витрати на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг займають значну вагу в загальній сумі витрат корпорації. Вони повністю відшкодовуються після завершення кругообігу коштів за рахунок виручки від реалізації продукції.
Так, наприклад, склад і структура витрат на виробництво товарів в Казахстані в даний час виглядає наступним чином (якщо все брати за те з них):
матеріальні запаси - 52,4%;
оплата праці з відрахуваннями на соціальне страхування та житлові фонди - 19%;
інші витрати - 17,3%;
податки і збори - 3%;
знос основних засобів і амортизації нематеріальних активів - 8,3%;
Витрати або витрати виробництва являють собою витрати на виготовлення товарів або надання послуг покупцям - споживачам. Витрати поділяються на залежні і незалежні від обсягу виробленої продукції.
Постійні витрати (витрати) не залежать від величини виробництва. Вони існують і при нульовому обсязі виробництва і включають в себе: вартість обладнання, зобов'язання підприємства, податки, амортизаційні відрахування, оплату охорони, орендну плату, зарплату управлінського персоналу і т.д.
Змінні витрати (витрати) залежать від кількості виробленої продукції, складаються з витрат на сировину, матеріали та заробітної плати робітників. - Сума постійних і змінних витрат утворюють валові витрати (витрати) корпорації.
Розглянемо розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат за видами продукції:
заробітна плата невиробничих робітників - по заробітній платі виробничих робітників;
витрати на зміст обладнання - по машинному часу;
заробітна плата цехового адміністративно-управленчес
кого персоналу - по прямих витратах;
заробітна плата заводського адміністративно-управленчес
кого персоналу - за часткою в обсязі реалізації;
утримання лабораторії - цілком на лінії електродрилів;
послуги допоміжних цехів - за машинним часом.
У цих випадках як по загальновиробничих, так і по загальногосподарських накладних витрат повинна вийти рентабельність.
При розподілі накладних витрат слід зробити висновки і рекомендації:
При зміні рівня деталізації та бази розподілу накладних витрат, як правило, виходять різні оцінки рентабельності окремих виробничих підрозділів або видів продукції.
Що частка накладних витрат, тим більше змін в оцінках рентабельності окремих видів продукції можна очікувати в результаті перерозподілу накладних витрат.
Не існує ідеальної бази розподілу накладних витрат, але існує більш коректна база розподілу для кожного підприємства.
Потенційні висновки від більш деталізованого розподілу накладних витрат повинні перевершувати пов'язані з ним витрати.
Заробітна плата основних виробничих робітників - не єдина можлива база розподілу накладних витрат. Вона прийнятна при високій трудомісткості виробничих процесів і малій частці накладних витрат у загальних витратах і неприйнятна при малій частці праці (менше 10%) і високій частці накладних витрат (більше 30%). Існують і інші бази розподілу накладних витрат.
Вибір бази розподілу накладних витрат визначається специфікою підприємства, його галузевими особливостями, а також співвідношенням окремих статей витрат підприємства.
Некоректне розподіл накладних витрат за видами продукції і підрозділам може привести:
до не відповідає ринковому попиту співвідношенню цін на окремі продукти;
до необгрунтованого зниження обсягів випуску деяких продуктів;
до невірної оцінки діяльності підрозділів підприємства.
Розподіл витрат на постійні та змінні кілька умовно. Багато витрати можуть бути умовно-постійними або умовно-змінними, наприклад:
витрати на утримання та експлуатацію обладнання можуть включати в себе витрати на плановий ремонт, вироблений поза залежністю від обсягів виробництва;
заробітна плата деяких категорій робітників, яка мо-же включати гарантований мінімум. - Постійні витрати можуть вважатися такими до деякого об'єму виробництва; його збільшення тягне за собою і збільшен-ня витрат. Прикладом можуть служити витрати на утримання апарату управління, їх можна вважати незмінними до визна-діленого рівня виробництва. Зростання обсягів і ускладнення про-виробництва неминуче тягне за собою збільшення, наприклад, числа економістів і загальної суми витрат на утримання апарату управління.
Предел'ниерасходи (витрати) являють собою додаткові витрати на виробництво кожної одиниці продукції, в порівнянні з даними обсягом її випуску для реалізації на ринках.
Витрати обігу пов'язані з організацією корпораціями своєї постачальницько-закупівельної та дея
ності на ринках.
Додаткові витрати обігу - це витрати на упаковку, сортування, транспортування і зберігання товару. Ці з-; держки звернення близькі до витрат виробництва, і входячи у вартість товару, збільшують останню.
Чисті витрати обігу - це витрати на здійснення актів купівлі-продажу товарів: як зарплата продавців, організація маркетингових досліджень, реклами і т.д.
На відміну від явних і зовнішніх витрат, що визначаються витратами підприємства на придбані ззовні ресурси для виробництва товарів, деякі витрати не входять до її платежі іншим організаціям або особам, виступаючи в якості внутрішніх.
Внутрішні витрати виступають як альтернативні, тобто неявні або нижчі витрати, які окремі вчені-економісти представляють як витрати втрачених можливостей.
Далі, описуючи питання витрат виробництва за способом включення в собівартість продукції і з витратами, пов'язаними
Класифікація витрат корпорації розглядаються наступним чином:
витрати по звичайних видах діяльності;
інші витрати в свою чергу поділяються на:
операційні витрати;
позареалізаційні витрати;
надзвичайні витрати.
Витратами по звичайних видах діяльності є витрати, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, придбанням і продажем товарів; з виконанням робіт, наданням t послуг і здійсненням інших звичайних видів діяльності. До них відносяться відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, що амортизуються, здійснюваних у вигляді амортизаційних відрахувань.
До операційних витрат належать:
витрати, пов'язані з поданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, зразки товарів та інших видів інтелектуальної власності;
витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших корпорацій, підприємств тощо;
витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів, товарів, продукції;
відсотки, що сплачуються корпорацією за надання їй в користування грошових коштів у вигляді кредитів, позик;
витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредит-ними організаціями;
інші операційні витрати.
Величина операційних витрат є найважливішим чинником формування фінансового результату, саме по цьому елементу витрат відображається значна частина фінансових витрат, пов'язаних з виплатою відсотків за кредит, внаслідок чого в багатьох
корпораціях дохід, отриманий від реалізації продукції, в значній мірі поглинається операційними витратами, а часто призводить і до збиткової діяльності в цілому.
До позареалізаційних витрат відносяться:
штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;
відшкодування завданих корпорацією збитків;
збитки минулих років, визнані у звітному році;
суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;
курсові різниці;
сума уцінки активів (за винятком необоротних активів);
інші позареалізаційні витрати.
У складі надзвичайних витрат відображаються витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).
В даний час всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, відносяться на її собівартість. Така система віднесення витрат на собівартість обумовлена тим, що на базі собівартості продукції, робіт і послуг визначається валовий дохід, оподатковуваний дохід, обчислюється на дохід корпорацій. У зв'язку з цим проводиться поділ всіх витрат, включених до собівартості, на витрати, що враховуються в цілях оподаткування доходу у повній їх величині, і витрати, з метою нарахування податку на дохід враховуються в межах норм і нормативів. До таких витрат, наприклад, відносяться витрати по сплаті відсотків за банківський кредит, витрати на відрядження, витрати з реклами та представницькі витрати, страхування та ін