3.4. Фінансові ризики: різновиди та способи розрахунку
Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрати, яка спирається на статистичні показники і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити ве-личину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якого-небудь окремої дії і ймовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість отримання певного результату. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення її значень настання подій і до вибору з можливих подій самого кращого виходячи з найбільшої величини математичного очікування. Це очікування якої-небудь події одно його абсолютною величиною, помноженої на ймовірність настання.
Приклад. Є два варіанти вкладення капіталу. Встановлено, що при вкладенні капіталу в перший захід отримання прибутку в сумі 15 тис. тенге має ймовірність 0,6; в друге захід отримання прибутку в сумі 20 тис. тенге - 0,4. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу, тобто математичне сподівання складе:
по першому заходу - 9 тис. тенге (15x0, 6); по другому заходу - 8 тис. тенге (20x0, 4).
Імовірність настання події може бути визначена об'єктивним методом або суб'єктивним. Об'єктивний метод визначення ймовірності грунтується на обчисленні частоти, з якою відбувається дана подія. Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в який-небудь захід прибуток у сумі 15 тис. тенге отримана в 120 випадках із 200, то імовірність отримання такого прибутку складає 0,6 (120:200).
Суб'єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб'єктивних критеріїв, які грунтуються на різних припущеннях. До них відносяться судження оцінює, його особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового консультанта і т.п. Коли ймовірність визначається суб'єктивно, то різні люди встановлюють різні її значення для одного і того ж події і таким чином роблять різний вибір.
Середнє очікуване значення - це те значення величини події, яке пов'язане з невизначеною ситуацією. Воно є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.
Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в перший захід з 120 випадків прибуток 12,5 тис. тенге була отримана в 48 випадках (ймовірність 0,4), прибуток 20 тис. тенге - в 42 випадках (ймовірність 0,35) і прибуток 12 тис. тенге - в 30 випадках (ймовірність 0,25), то середнє очікуване складе 15 тис. тенге:
12,5 х 0, 4 + 20 х 0,35 + 12 х 0,25 = 15 тис. тенге.
Аналогічно буде знайдено, що при вкладенні капіталу в друге захід середня прибуток склав:
15 х 0,3 + 20 х 0,5 + 27,5 х 0 , 2 = 20 тис. тенге.
Порівнюючи дві суми очікуваного прибутку при вкладенні капіталу в ці заходи, можна зробити висновок, що при вкладенні в перший захід величина одержуваного прибутку коливається від 12,5 до 20 тис. тенге і середня величина складає 15 тис . тенге; в друге захід - величина одержуваного прибутку коливається від 15 до 27,5 тис. тенге. Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу. Для остаточного рішення необхідно виміряти мінливість можливого результату. Мінливість можливого результату є ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практиці застосовують два близько пов'язаних критерії:
Порівняння значень коефіцієнтів варіації показує, що менший ступінь ризику властива другому варіанту вкладення капіталу. Фінансові ризики вирішуються за допомогою різних засобів і способів. Засобами дозволу фінансових ризиків є їх уникнути, утримання, передача, зниження ступеня. Під уникненням ризику розуміється просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Однак уникнення ризику для корпорації часто означає відмову від отримання прибутку. Утримання ризику має на увазі залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний (ризиковий) капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату цього капіталу. Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страхової компанії. У даному випадку передача ризику відбулася шляхом його страхування. Зниження ступеня ризику - скорочення ймовірне-ти і обсягу втрат. При виборі конкретного засобу розв'язання фінансового ризику інвестор повинен виходити з наступних щих принципів:
не можна ризикувати багатьом заради малого .
Реалізація першого принципу означає, що перш ніж вкладати капітал, інвестор повинен:
визначити максимально можливий обсяг збитку по даному ризику;
зіставити його обсяг вкладається капіталу;
зіставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.
При портфельних інвестиціях, тобто при купівлі цінних паперів, які можна продати на вторинному ринку, обсяг збитку і обсягу власних фінансових ресурсів інвестора являє собою ступінь ризику, що веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику:
Дія третього принципу особливо проявляється при передачі фінансового ризику. У цьому випадку він означає, що інвестор повинен визначити прийнятне для нього співвідношення між страховою премією і страховою сумою.