| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.3 Фірми як економічні суб'єкти | ||
|
Питання для розгляду Поняття про фірму. Мета економічної діяльності та характер прийнятих рішень. Взаємодія фірм, держави і домогосподарств. Поняття про підприємництво. Основні напрямки економічної діяльності фірм. Основні організаційно-правові види фірми. Основні поняття і категорії: підприємництво, товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, унітарне суспільство. У тісному взаємозв'язку з домогосподарствами, володіючи при цьому власною специфікою економічної поведінки, знаходяться фірми, або «підприємства». Фірми (підприємства) - це «юридичні особи», які є комерційними організаціями, діяльність яких спрямована на створення і виробництво продукції (благ), виконання робіт і надання послуг. Іншими словами, фірми (підприємства) приймають рішення про виробництво продукції (послуг) для продажу на основі використання власних ресурсів і ресурсів, придбаних на ринку факторів виробництва, з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. Споживачами товарів і послуг, вироблених фірмами (підприємствами), є домогосподарства, інші фірми, держава, а також закордон. Джерело функціонування фірми - виручка, яка включає компенсацію витрат на виробництво благ і прибуток, що забезпечує подальшу економічну діяльність фірми і її зростання. Як і всі економічні суб'єкти, що у економічному кругообігу «витрати-доходи», фірми (підприємства) виступають як у ролі покупців (орендарів), так і в ролі продавців (орендодавців). На ринку факторів виробництва вони є покупцями, набуваючи верстати, обладнання, транспортні засоби, сировина, матеріали, капітал і праця (здатність до праці). Платежі, які виробляють підприємства, купуючи чинники виробництва, являють собою витрати цих підприємств, і одночасно вони утворюють потоки заробітної плати, ренти, відсотків і т.п. На ринку готової продукції фірми (підприємства) формують пропозицію товарів і послуг, виступаючи в ролі продавців і розробляючи певну цінову стратегію залежно від умов ринку. Основним джерелом розвитку фірм (підприємств) є прибуток, яка частково віддається державі у вигляді податків, виплачується акціонерам (у разі корпоративної форми організації фірми) у вигляді дивідендів і пускається на розвиток фірми (підприємства), тобто інвестується. Від розміру податкових надходжень, зібраних з бізнесу у вигляді прямих і непрямих податків, залежить поповнення бюджету країни. У відповідь фірми (підприємства) можуть отримати від держави субсидію, субвенцію або дотацію. За допомогою цих коштів держава проводить економічну політику, спрямовану на регулювання діяльності фірм (підприємств). Діяльність фірм (підприємств) з виробництва та реалізації продукції (послуг) називають підприємництвом. Підприємництво - це ініціативна, самостійна, здійснювана на свій ризик і під свою відповідальність діяльність, що має своєю основною метою систематичне отримання прибутку і зареєстрована у встановленому законом порядку. З точки зору масштабів бізнесу розрізняють мале, середнє і велике підприємництво. З точки зору видів діяльності - виробниче, комерційне, посередницьке і фінансове підприємництво. Від рівня розвитку підприємництва (активності виробників) залежать економічне зростання в країні та рівень соціального розвитку суспільства. Як справедливо було помічено ще А. Смітом, виробництво є основним джерелом розвитку економіки, а значить, національного багатства. За рівнем розвитку національного виробництва можна судити про місце країни у світовому господарстві, її економічному статусі: чим вище рівень розвитку національного виробництва - тим вище економічний рейтинг країни. У країнах зі слаборозвиненою економікою фірми (підприємства) займаються переважно посередництвом і комерційним підприємництвом. Ці види діяльності зазвичай не вимагають значних інвестицій, вони мобільні і більше адресні, ніж виробництво. Умовою успішного розвитку комерційного підприємництва є стійкий попит на продавані товари і нижча закупівельна ціна товарів у виробника, що дозволяє торговцям відшкодувати торгові витрати і отримати прибуток. Фінансове підприємництво активно розвивається в сучасних умовах. Його характерною особливістю є те, що предметом купівлі-продажу виступають цінні папери (акції, облігації), валютні цінності та національні гроші. Для даного виду підприємництва утворюється спеціалізована система комерційних організацій: комерційні банки, фінансово-кредитні компанії, фондові, валютні біржі і т.п. Серед фінансового підприємництва можна виділити страхову діяльність. У цьому випадку фірма (підприємство) гарантує страхувальнику за певну плату компенсацію можливого збитку майну, цінностям внаслідок непередбаченого випадку. При раціональних співвідношеннях розміру страхового внеску та страхової суми з урахуванням імовірності виникнення страхового випадку з решти внесків утворюється дохід підприємця. У ролі посередника фірма організовує взаємодію виробника, продавця товару і покупця, сприяє угоді, об'єднуючи їх загальною метою підприємницької операції. В основі приватного (індивідуального) підприємства (ІП) лежить власність однієї людини, який сам трудиться на даному підприємстві і несе, як правило, повну майнову відповідальність. Установа такого підприємства досить легко і просто. Воно реєструється в загальному порядку в органах влади і здійснює свою діяльність на загальних підставах. Ці підприємства мобільніші, гнуття, відносно самостійні. У разі якщо таке підприємство потрапляє під статус малого підприємства, то по відношенню до нього застосовується пільгове оподатковування, також на нього поширюються інші пільги і привілеї. Основним недоліком такого підприємства є проблема залучення інвестицій. Сімейне підприємство є похідним від приватного (індивідуального) підприємства, грунтується на власності однієї родини і працю її членів. По відношенню до сімейних підприємствам також застосовується пільгове оподатковування, пільги. До сімейних підприємствам належить, наприклад, фермерське господарство. Товариство (партнерство) - це таке підприємство, яке, за своєю суттю, може бути представлено як об'єднання осіб, тобто його засновники є його ж, як правило, працівниками. Засновник товариства отримує пайову свідоцтво. Голосування в товаристві здійснюється за принципом: один пай - один голос. У свою чергу, пай не є цінним папером, тобто не має ходіння на ринку, а це означає, що товариство є нестійкою формою об'єднання (в разі виходу одного з учасників - воно перереєстровується). Завдяки об'єднанню учасників, товариство може розширити свої фінанси в порівнянні з індивідуальним господарством, але принцип повної майнової відповідальності обмежує фінансові можливості даного об'єднання. Історично існували: повне товариство, командитне товариство (товариство на вірі) і товариство з обмеженою відповідальністю. Повне товариство - це товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладеної між ними договором займаються господарською діяльністю від імені товариства і несуть за своїми зобов'язаннями повну солідарну відповідальність, тобто відповідають всім своїм майном за боргами будь-якого члена товариства. Командитне товариство (товариство на вірі) - це товариство, яке поряд з повними товаришами, несучими повну солідарну відповідальність, включає в себе командитів (вкладників, довірителів), несучих обмежену майнову відповідальність (у межах свого вкладу) і мають лише дорадчий голос. Дана організаційна форма дозволяє збільшити капітал підприємства за рахунок вкладників. Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, учасники якого несуть обмежену майнову відповідальність - тільки в межах свого вкладу. Даний вид підприємства розглядається як перехідна форма від об'єднання осіб до об'єднання капіталів. У Росії даний вид підприємств був перетворений в товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Багато чого в устрої суспільства з обмеженою відповідальністю нагадує акціонерне товариство, але є і серйозні відмінності: по-перше, це підприємство неодмінно закритого типу, по-друге, створення акціонерного товариства вимагає набагато більших зусиль, ніж товариства з обмеженою відповідальністю. Акціонерні товариства (корпорація) - це таке господарське підприємство, яке, за своєю суттю, може бути представлено як об'єднання капіталів, тобто його засновники є вкладниками і можуть не брати участь у його роботі. Воно утворюється на основі статуту і має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, його засновниками можуть виступати і фізичні, і юридичні особи. Частка в акціонерному суспільстві визначається кількістю акцій. Голосування здійснюється за принципом: одна голосуюча акція - один голос. Акція є «цінним папером», а значить, має ходіння на ринку. Емісія (випуск в обіг, у продаж) акцій дозволяє збільшити капітал, залучити додаткові кошти і розширити сферу діяльності фірми (підприємства). В якості основних особливостей акціонерної форми підприємства можна назвати наступні: - акціонери не несуть майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства перед його кредиторами, майно товариства повністю відособлене від майна окремих акціонерів. У разі неспроможності товариства акціонери несуть лише ризик можливого знецінення належних їм акцій; - акціонерна форма підприємства дозволяє об'єднати практично необмежену кількість вкладників, у тому числі і дрібних, і зберегти при цьому контроль великих вкладників за діяльністю підприємства ; Розрізняють два види акціонерних товариств: акціонерне товариство закритого типу та акціонерне товариство відкритого типу. Акціонерне товариство закритого типу - це суспільство, частки якого розподілені між обмеженою кількістю учасників. Воно проводить «закриту» підписку на акції, щоб не допустити до участі в його діяльності сторонніх осіб. Це дозволяє йому діяти стабільно і обмежує можливість втрати контрольного пакета акцій. Акціонерне товариство відкритого типу - це суспільство, частки якого розподілені між необмеженою кількістю учасників. Воно проводить «відкриту» підписку на акції і здійснює свою діяльність відкрито тобто, зобов'язане публікувати в засобах масової інформації баланс підприємства, рахунок прибутків і збитків та іншу важливу інформацію, задевающую інтереси його вкладників, якими (на відміну від товариства закритого типу) можуть бути будь-які особи, що придбали акції даного суспільства. Дана організаційна форма дозволяє залучити максимальну кількість капіталу, проте в цьому випадку виникає серйозна загроза втрати контрольного пакета акцій. Унітарна підприємство - це комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею майно. Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства. Майно державного або муніципального унітарного підприємства перебуває відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на праві господарського відання або оперативного управління. Некомерційна організація - це організація, основою діяльності якої не є отримання прибутку та його розподіл між учасниками. Некомерційні організації можуть створюватися для здійснення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових та управлінських цілей, для охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту, надання консультаційної та юридичної допомоги тощо Підводячи підсумки вищесказаного, уточнимо аспекти аналізу діяльності підприємств у різних розділах економічної теорії. У мікроекономіці фірми (підприємства) розглядаються, по-перше, як виробники, по-друге, як продавці готової продукції. Виступаючи в ролі виробників, фірми (підприємства) виконують свою цільову функцію, тобто максимізують випуск продукції і мінімізують сукупні витрати виробництва. Виступаючи в ролі продавців готової продукції, фірми (підприємства) максимізують прибуток. Іншими словами, в мікроекономіці прийнято розглядати комерційні підприємства, тобто такі, які здійснюють підприємницьку діяльність. У макроекономіці розглядається весь підприємницький сектор, що представляє собою сукупність всіх фірм (підприємств), зареєстрованих на території країни. Підприємницький сектор створює валовий національний продукт (ВНП) і виплачує податки, що йдуть на підтримання держави та розвиток соціальної сфери, а також виступає в національній економіці в ролі основного інвестора. Таким чином, можна відзначити, що фірми (підприємства) проявляють три основних види економічної активності: а) пред'являють попит на фактори виробництва, б) організують виробництво і реалізацію продукції (благ) і в) здійснюють інвестування. Питання для самоконтролю Дайте визначення фірми. Які функції виконують фірми як виробники? Які функції виконують фірми як покупці? Яке взаємодія фірм і держави? Що таке підприємництво? Назвіть основні напрямки економічної діяльності фірм. Який характер власності у індивідуального підприємства, товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства, унітарного товариства, командитного суспільства? | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||