Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
Л.Л. Игонина. ІНВЕСТИЦІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Державні інвестиції

Активізація державної участі в інвестиційній діяльності є найважливішим чинником подолання інвестицій-онного спаду. Посилення втручання держави в розвиток еко-номіки в умовах кризи характерно і для країн зі сформувавши-шимся ринковим механізмом. У Росії, де ринкова інфраструктура ще не може працювати за законами саморегуляції, необхідність втручання держави в інвестиційний процес є ще більш актуальною. Однак способи участі держави в інвес-тіціонной діяльності можуть бути різними.
У ринковій економіці роль держави як безпосереднього інвестора зберігається для базових життєзабезпечуючих виробництв та соціальної сфери, непривабливих для приватного капіталу, а також галузей, що мають важливе державне значення. Так, в даний час особливою підтримкою держави користуються галузі нематеріального виробництва, що сприяють підвищенню наукоємності та конкурентоспроможності товарів. У ряді західних країн через бюджет перерозподіляється від 30 до 50% ВВП. Разом з тим значення державного інвестування зростає не стільки з точки зору обсягу централізованих джерел, скільки з позицій державних гарантій, страхування і орієнтира для приватних інвесторів.
У російській економіці необхідність активізації інвестиційної ролі держави посилюється у зв'язку з тим, що приватний капітал внаслідок об'єктивних економічних причин, не на направляється у виробничу сферу (за винятком ряду галузей) та її інвестування здійснюється майже цілком за рахунок власних джерел.
При цьому масштаби перерозподілу коштів через федеральний бюджет постійно зменшуються: в 1996 р. через федеральний бюджет перерозподілялося 14,88% ВВП, в 1997 р. 14,51, в 1998 р. 12,97. Знижується частка бюджетний інвестицій у структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування: у 1997 р. вона становила 20,7, в 1998 р. 19,2, в 1999 р. 17,4%.
Аналіз можливостей використання централізованих інвестицій як чинника економічного зростання показує, що фактично їх роль в економічному піднесенні була вкрай незначною. Так, в 1999 р. основна частина інвестицій з федерального бюджету була спрямована на будівництво об'єктів управління, в тому числі державного управління (43% всіх інвестицій федерального бюджету і 64% всіх інвестицій регіональних бюджетів).
В економічній ситуації, яка характеризується крайньою обмеженістю бюджетних коштів та неефективністю їх використання, нарощування централізованих інвестицій може і не привести до позитивних результатів. Необхідною умовою підвищення дієвості цього джерела є реорганізація існуючої фінансової системи. Не можна не враховувати того, що збільшення масштабів централізованих інвестицій може не вирішити проблему зростання ефективності інвестування.
З досвіду функціонування адміністративно-командної економіки відомо, що в умовах надмірної централізації інвестиційних ресурсів інвестування здійснюється не на основі економічного критерію прибутковості вкладених коштів, а за допомогою адміністративно-розподільчих важелів, що призводить до розпорошення державних коштів, використанню їх не за призначенням, зростання незавершеного будівництва, деформацій в відтворювальної структурі економіки. У зв'язку з цим використання такого джерела, як централізовані інвестиції, має супроводжуватися перебудовою бюджетної системи на основі поділу інвестиційних та поточних витрат, посиленням контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, зокрема через казначейську систему, розробкою нових механізмів, що дозволяють підвищити ефективність централізованих інвестицій.
Проведення активної державної політики передбачає її спрямованість на пожвавлення інвестиційних механізмів діяльності підприємств, підтримку конкурентоспроможних вітчизняних виробництв, в першу чергу високотехнологічних, здатних сформувати конкурентні переваги на світовому ринку на основі системи державних замовлень, гарантій та програм, формування ринку ефективних інноваційних та інвестиційних проектів, їх спільне фінансування.
Разом з тим в основі активізації участі держави в інвестиційному процесі при формуванні ринкової моделі інвестування лежить посилення економічного регулювання інвестиційної діяльності, сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури, створення інституційно-правового і економічного середовища, що стимулює зростання приватних інвестицій. Залучення коштів приватних інвесторів як інвестиційного джерела є на сучасному етапі економічного розвитку найважливішим завданням. Аналіз показує наявність досить великих обсягів ресурсів, що не використовуються для інвестування виробничої сфери.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz