| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
I.2.I. Передумови, фактори і рушійні сили світової економіки | ||
|
Еволюція світового господарства в другій половині ХХ в. характеризується динамічним розвитком економіки цілого ряду країн, насамперед промислово розвинених. Відмітна особливість світового господарства на рубежі ХХ-ХХІ ст. така, що домінують принципи ринкової економіки, об'єктивні закономірності МРТ, інтернаціоналізація виробництва і капіталу. На ці процеси сильний вплив надавали такі глобальні чинники, як протистояння двох соціально-економічних систем, революційне розгортання науково-технічного прогресу, незворотність структурних і циклічних криз. Якщо ж конкретніше, то у формуванні та становленні багатоступінчастої складної системи світової економіки велику роль відіграють передумови, чинники та рушійні сили цієї економіки. Під передумовами зазвичай маються на увазі пасивно існуючі, але невикористовувані ресурси. У неоднаковості прояви цих передумов полягає і неоднаковість розвитку світової економіки. Існує 3 типи таких ресурсів: а) природно-кліматичні - кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, гірничо-геологічні та інші умови їхнього видобутку і використання, кліматичні та екологічні умови для населення; б) демографічні - число, структура, проблеми природного приросту населення, забезпеченість трудовими ресурсами, стан соціальної інфраструктури; в) економічні - розмір накопиченого національного багатства за всю історію розвитку держави. Все це різноманіття передумов вносить свій внесок у нерівномірність розвитку світової економіки. Питання про фактори економічного розвитку - найважливіше питання економічної теорії. Сучасні уявлення сягають корінням у погляди фізіократів, які вважали, що вартість і багатство створюються працею, капіталом і землею. Ці уявлення формувалися в теорії міжнародної торгівлі (на початку ХХ ст.), Авторами якої були шведські економісти Елі Хекшер і Берта Олін, коротко отримала назву - теорія Хекшера-Оліна. Великий внесок у її розвиток зробив американський вчений Василь Леонтьєв, який розкрив роль різних факторів у розвитку економіки країни. Названі теорії дали можливість говорити про фактороемкости національного продукту, тобто визначити питому вагу кожного фактора у створенні валового продукту. Фактори економічного розвитку - це елементи економіки, використовувані активно. На відміну від передумов (вони в основному потенційні) фактори використовуються в даний час. До них відносяться: - з природно-кліматичних факторів найбільш активно використовується земля; - з демографічних - робоча сила; - з економічних - засоби виробництва (машини, верстати, обладнання, виробнича інфраструктура; - науково-технічний прогрес (НТП), що забезпечує вдосконалення засобів виробництва і робочої сили, або ж в цілому всі попередні фактори - підвищення їх ефективності та продуктивності. Саме неповторне поєднання чинників в потрібному місці і в потрібний час забезпечує прорив країни, регіону або галузі, роблячи їх лідерами економічного зростання. З іншого боку, вичерпання потенціалу колись ефективних факторів та ігнорування країною або галуззю інших факторів призводить до занепаду економіки. Внаслідок цього раніше процвітаючі країни, регіони, галузі стають депресивними. У міру економічного розвитку змінюється роль факторів, зокрема: у розвинених країнах світу НТП стає головним фактором, тоді як спочатку таким чинником була земля. Важливим чинником економічного розвитку є соціально-економічний лад в країні (відсталий соціально-економічний лад веде до повільного розвитку, наростання протиріч і навіть до громадянської війни) . До числа основних факторів післявоєнного періоду, що сприяли прискоренню процесу формування світового господарства, можна віднести: - поглиблення науково-технічної революції, інтернаціональний характер досягнень в галузі науки, техніки і технології, а також усвідомлення того факту, що ізольоване розвиток обходиться набагато дорожче і вимагає значно більшого часу для вирішення виникаючих техніко -технологічних проблем; - формування однорідного типу продуктивних сил під впливом прискорення темпів реалізації світових досягнень НТР, що полегшує і одночасно посилює взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств; - розвиток тенденції до уніфікованості структури споживання і попиту під впливом як факторів, зазначених вище, так і розширення процесу інформатизації; - виникнення та загострення так званих глобальних проблем (захист навколишнього середовища, сировинна та продовольча проблеми, демографічні проблеми та ін.), вирішення яких можливе лише об'єднаними зусиллями всіх країн у рамках світового господарства. Рушійні сили економічного розвитку - це суб'єкти (фактори), які відіграють вирішальну роль в економічному розвитку. 1. Підприємництво - діяльність конкретних осіб у формі управління фірмами, компаніями, акціонерними товариствами. 2. Держава - воно активно бере участь в економічному житті країни, має свої підприємства, установи, проводить певну державну зовнішню і внутрішню політику, сприяє розвитку своєї країни і свого народу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||