I.4.2. Галузева структура
Галузева структура - це співвідношення між різними галузями в економіці. Галузь - група виробництв, яка виробляє однорідний продукт. У макроекономічному аналізі зазвичай виділяються п'ять основних груп галузей:
Закономірністю змін у галузевій структурі світового господарства є послідовний перехід від високої частки сільського господарства, добувної промисловості, обробних галузей до технічно відносно нескладним виробництвам (легка, харчова промисловість), далі від капітало-та матеріаломістких галузей до наукомістких виробництв на базі високих технологій.
Співвідношення між вище названими секторами постійно змінювалося на користь третинного, з точки зору їх внеску у створення ВВП і частки зайнятості населення. В останні десятиліття для розвинених країн характерна "деіндустріалізація" економіки, формування постіндустріального суспільства. При цьому характерно різке зростання значення фінансової сфери, інформатики, освіти, науки, медицини, засобів зв'язку, телекомунікацій, транспорту, торгівлі і т. д., продукція яких носить нематеріальний характер.
Кожна група галузей, в свою чергу, складається з складного набору підгалузеві комплексів, що мають велику взаємозалежність і широку мережу виробничо-економічних зв'язків, тобто галузевий комплекс (ОК) у свою чергу включає:
Подібні зв'язки прийнято називати міжгалузевими - від сировини до готової продукції.
Крім того розрізняють технологічні зв'язки - з постачання обладнання, напівфабрикатів, вдосконаленою технологією; організаційно-економічні чи загальноекономічні - по спільному використанню виробничої та соціальної інфраструктур.
Різні країни характеризуються різним співвідношенням цих галузей: в розвиваються переважає сировинної фактор і відповідно в структурі - перші дві групи галузей; в розвинених країнах - останні дві групи галузей.
Швидкий розвиток обробної промисловості - свідоцтво швидкої індустріалізації країни, що характерно для розвинених і "нових індустріальних країн" - Мексики, Бразилії, Аргентини, за окремими показниками - Індії, державам Південно-Східної Азії (так звані , чотири "дракона"). Ці країни (в першу чергу, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Гонконг) за останнє десятиліття все в більшій мірі спеціалізуються на новітніх, технічно складних і наукомістких виробництвах, на виробництві продукції, орієнтованої на світовий ринок.
Галузеві зрушення на народногосподарському рівні, якщо їх розглядати в історичному плані, відбувалися спочатку завдяки швидкому зростанню "первинних галузей" (сільське господарство, добувна промисловість), потім "вторинних галузей" (промисловість, будівництво), а в останній період - "третинних галузей" (сфера послуг). У повоєнні десятиліття постійно зменшується частка "первинних галузей", а з 60-х рр.. і "вторинних". Одночасно спостерігається швидкий розвиток сфери послуг, включаючи торгівлю, транспорт і зв'язок, частка яких становить: понад 80% в економіці США, близько 70% - Канади, до 80% - Англії, більше 70% - Японії, більше 60% - ФРН, Франції , Італії, країнах Бенілюксу.
У 70-80-і рр.. високий розвиток отримали галузі духовного виробництва (наука, освіта), а також галузі, пов'язані з відновленням фізичних і духовних сил людини (охорона здоров'я, відпочинок, спорт, мистецтво).
До кінця 90-х рр.. в США в сфері послуг працювали 3/4 всіх зайнятих в країні. При цьому тут було сконцентровано понад 4/5 всіх працівників розумової праці і 87% кадрів вищої кваліфікації. Водночас у сільському господарстві США число зайнятих скоротилося до 3%, а в численних галузях обробної промисловості - до 20%. Подібні процеси мають місце і в інших розвинених країнах.
Структурні зміни стали здійснюватися на макроекономічному рівні: на початку 80-х рр.. було оголошено відродження та оновлення промисловості, нова технологічна деіндустріалізація, тобто прискорення процесу оновлення, підвищення технологічного рівня виробництва, зміцнення конкурентоспроможності продукції, що випускається на світовому рівні і т. д.
У структурі промисловості зростає частка новітніх наукоємних галузей: електроенергії, атомної та хімічної промисловості, виробництва ЕОМ, робототехніки. Характерно більш якісне використання сировинних ресурсів (розвиток суміжних виробництв, вторинне використання сировини).
Провідною галуззю промисловості залишається машинобудування і саме в цій галузі помітна тенденція до зниження питомої ваги сировини, енергоносіїв, витрат живої праці. Лідируюче положення в світі за масштабами виробництва машинобудівної продукції займають США, на частку яких припадає близько 45% вироблених потужностей підприємств машинобудування розвинених країн, в той час як на частку Німеччини, Франції, Великобританії та Італії разом узятих - 36%, Японії - 19%.
1) розширення випуску устаткування, що дозволяє різко підвищити рівень автоматизації виробництва в цілому (мікропроцесори, промислові роботи, автоматизовані системи монтажу, контрольні апарати для визначення якості продукції і т. д.);
2) виробництво обладнання, здатного забезпечити гнучкість технологічних процесів;
3) створення нових технологічних процесів, що дозволяють більш економно і комплексно використовувати сировинні та енергетичні ресурси (лазерна техніка, склеювання металів, холодне пресування і т. д.).
4) розробка "безлюдній" технології - це не створення окремих машин, а розробка систем машин для сільського господарства, будівництва, видобутку корисних копалин, складського господарства і т. д. Все це глобально ставить питання про виключення всякого роду фізичної участі людини у виробництві.
На початок 90-х рр.. для СРСР - Росії була характерна стабільна економіка народного господарства з різкими перекосами в структурі економіки. За всі роки соціалістичного будівництва пріоритет був відданий галузям важкої індустрії, тобто абсолютно високу частку в галузях промисловості склали видобувні галузі і військове виробництво, на шкоду сільському господарству, послуг, легкої промисловості, інфраструктурі. Це вкрай загострило процес переходу до ринкової економіки з усіма тяжкими наслідками структурної перебудови народногосподарського комплексу Росії.