| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
II.2.3. Проблеми і тенденції західноєвропейського інтеграційного процесу | ||
|
Інтеграція західноєвропейських країн розвивалася нерівномірно, супроводжуючись, по-перше, гострими протиріччями між окремими країнами і всередині всієї регіональної угруповання. Одночасно протягом ряду років у рамках ЄЕС інтеграційний процес складався як результат координації господарської політики, тобто, наприклад, спільна сільськогосподарська політика, торгово-економічні рішення по відношенню до третіх країн (як СРСР-СНД, країни Балтії, країни, що розвиваються і т . д.). Цьому завжди передував складний шлях до згоди урядів країн-членів ЄЕС. У ЄС домінують рішення міждержавної координаційної характеру. Головне завдання інтеграційного процесу в рамках ЄС полягає у створенні дійсно реального "внутрішнього ринку" на всій території 15 країн-членів ЄС, між якими мають бути ліквідовані економічні кордони. Йдеться про концепцію подолання матеріальних, технічних, адміністративних і податкових бар'єрів. Вже в 1993 р. планувалося усунути поки ще існуючі нетарифні бар'єри прикордонного контролю (різні норми, податкові системи і т. д.) в умовах вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталів. Від реалізації "внутрішнього ринку" політики країн-членів ЄС очікують отримати всі можливі переваги великомасштабної економіки континентальних розмірів і подолати історично сформувалася західноєвропейську роздробленість. Одним з найважчих перешкод на шляху створення в Західній Європі єдиної економічної системи є різний рівень господарського розвитку країн і диспропорції економічної структури в територіальному розрізі учасників ЄС. Територіально-економічні диспропорції країн Західної Європи слід розглядати в двох аспектах: - з точки зору різниці у розвитку окремих країн-учасниць ЄС; - в рамках економіки кожної країни . Найнижча диференціація територіальної економічної структури в ЄС спостерігалася в той час, коли в нього входило 6 країн - це була найбільш розвинена частина Західної Європи. Потім у члени суспільства була прийнята Ірландія та інші країни (Греція, Іспанія, Португалія), значно відрізняються рівнем економічного розвитку від інших. Мірою територіальних диспропорцій в ЄС є диференціація суспільно-економічних показників і співвідношення між національними та середніми показниками для всього співтовариства. Наприклад, в 1970 р. в 4 країнах ЄС національний дохід на одного жителя був нижче середнього для ЄС, Голландія (-3%), Великобританія (-2%), Італія (-31%) , Ірландія (-46%). В інших країнах "дев'ятки" показники національного доходу були вище середнього. Причини територіальних диспропорцій укладені і в потенціалі природних умов і ресурсів, історичних особливостях розвитку країни, регіону. Якість робочої сили, рівень розвитку НТП, інфраструктури, політична ситуація і т. д. Таким чином, головним досягненням ЄС на цьому довгому шляху (1957-1992 рр..) Стало створення Митного союзу (скасування мита та інших обмежень в торгівлі між членами союзу і єдиний "зовнішній тариф" по відношенню до "третім країнам"), далі - уніфікація господарського законодавства, створення повномасштабного "єдиного ринку" з вільним переміщенням капіталів, послуг і робочої сили. Основними рисами першого етапу (з 1 липня 1991 до 1 січня 1994 р.) була участь всіх грошових одиниць ЄС в механізмі спільного коливання курсів валют в рамках Європейської валютної системи, введення процедури "багатостороннього спостереження "за економічною політикою країн-учасниць. Другий етап (з 1 січня 1994 р.) передбачає створення Європейського валютного інституту та посилення координації економічної політики в рамках ЄС. Третій (заключний) етап (з січня 1999 р.) - введення єдиної валюти "євро" і створення Європейського центрального банку. Згідно з прогнозом заплановано створення Європейського економічного і валютного союзу (ЕЕВС). У міру створення і функціонування Європейського центробанку, в обіг з 2001 р. увійде грошова одиниця "євро". За існуючими прогнозами спочатку "євро" буде застосовуватися паралельно з національною валютою і за затвердженим графіком (з 1 липня 2002 р.) Вона повинна стати єдиною грошовою одиницею ЄС. На цьому ж етапі має набути чинності угода про єдиний економічний простір між 15 країнами ЄС і 3 країнами ЕАСТ (Ісландією, Норвегією, Ліхтенштейном). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||