|
Наприкінці XX століття сформована нова теорія - сталого розвитку, в якій з позицією сучасних умов інтерпретуються глобальні економічні та фінансові процеси, пропонуються рекомендації по стабільному еволюційному розвитку складних господарських систем. У теорії стійкої розвитку виділяються причини, які призводять стабільно функ-ціонірующіе системи - від низового господарюючого суб'єкта до національної економіки та економічного союзу кількох країн до кризових явищ. Виявлення глибинних причин кризових явищ, з одного боку, дозволило сформулювати основні принципи сталого безкризового розвитку, проходження яким може істотно знизити вплив негативних факторів і підтримати економічне зростання навіть у періоди загальносвітового погіршення економічного становища. Ці принципи зводять до наступних:
Принцип еволюційне ™, який відображає сутність саморозвитку складних економічних систем будь-якого масштабу. Це стрижневий принцип у цій теорії.
Принцип гармонізації економічних інтересів передбачає дотримання балансу інтересів взаємодіючих сторін у складних умовах безперервного взаємодії різноманітних факторів. Дестабілізуючих сформовану рівновагу.
Принцип диверсифікації як логічний розвиток і конкретизація принципу еволюційності. Термін «диверсифікація» використовується в широкому сенсі як сукупність різних видів, типів складових частин економічної системи. Різноманітність структурних форм. Функціональну диверсифікацію.
Принцип ієрархічної диференціації в економічній системі в міру її розвитку.
|