Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Єлісєєва, Н.І. Роньшин. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАНЬ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ, 2008 - перейти до змісту підручника

4. Карл Маркс про постійному і змінному капіталі і додаткової вартості

Основою праць Карла Маркса є теорія трудової вартості. Про основи цієї теорії згадується ще в працях Адама Сміта. Суть її така: обмін товарів відбувається відповідно з тією кількістю праці, яке витрачено на їх отримання. 1) Карл Маркс розвинув цю теорію далі і вказав на те, що характер праці двоїстий, т. е. «конкретний» і «абстрактний-ний». Абстрактно праця - це вартість товару або послуги, яка робить їх сумірними. Конкретна праця - це матеріально-речова форма товару, якої Маркс присвоїв назву споживчої вартості.
На думку Карла Маркса, додаткова вартість сама по собі не зможе з'явитися з обігу товару, оскільки це рівносильний обмін, або ж той, хто володіє грошима, повинен знайти абсолютно дивовижний товар, який сам би став джерелом вартості. До того ж найпростіше, що може знайти людина, що володіє грошима, - це найману працю іншої людини, тобто його робоча сила. Той, хто володіє грошима, здатний купити робочу силу, вартість якої можна визначити так само, як і ціну на будь-який товар.
Робоча сила, по Марксу, має як вартість, так і споживчу вартість. (Вартість - це та мінімальна сума, на яку можуть прожити працівник і його сім'я. Споживча вартість - це здатність працівника старанно працювати.)
Капіталіст, купуючи «робочу силу», оплачує вартість, але при цьому змушує працівника трудитися більше, ніж потрібно для відшкодування цієї самої вартості. Припустимо, працівник виправдовує свою зарплату за 6 год, тоді як його робочий день складає мінімум 8 год, а можливо, і 12 ч (переробка складає від 2 до 6 год в день). Таким чином, найманий працівник щодня трудиться більше, ніж йому заплачено, а капіталіст привласнює ці надлишки. Такі надлишки Карл Маркс назвав «додатковою вартістю».
За словами Маркса, в капіталу є дві частини: постійний капітал і змінний капітал. До постійному капіталу він відносив витрати, які капіталіст платить за засоби виробництва (устаткування, сировину і т. д.). Їх вартість може переноситися на продукцію як відразу, так і частково. До змінному ж капіталу відносяться витрати на робочу силу (зарплата робітників). Саме вартість змінного капіталу створює додаткову вартість.
Завжди існує можливість збільшити додаткову вартість. Наприклад, цього можна було досягти, збільшивши робочий день при тій же зарплаті. Таке збільшення капіталу Маркс назвав абсолютною додатковою вартістю. Хоча існує й інший варіант збільшення додаткового капіталу - це зменшення необхідного часу, за який працівник окупить свою зарплату. Такому виду збільшення капіталу Маркс дав назву відносної додаткової вартості.
Карл Маркс довгий час займався аналізом відносної додаткової вартості. Він запропонував цілих три варіанти появи такого збільшення капіталу:
кооперація;
простий розподіл праці, а також дрібне мануфактурне виробництво;
технічне розвиток і поява більш великої промисловості.
Карл Маркс зробив новий фундаментальний аналіз в області накопичення капіталу. За його словами, накопичення капіталу - це такий процес, який перетворює частину додаткової вартості в капітал, який використовується не для розширення виробництва, а на особисті потреби його власника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz