Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
Л.Л. Игонина. ІНВЕСТИЦІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Кейнсіанська концепція

Відповідно до кейнсіанської доктриною інвестиційний попит є найважливішою складовою, що визначає динаміку валового національного продукту. Приватний інвестиційний попит мінливий. Це обумовлено наступними факторами:
суб'єкти заощаджень та інвестицій виступають як різні групи, що приймають рішення про заощадження й інвестиції на різних підставах;
джерелом фінансування інвестицій є не тільки поточні заощадження , а й готівкові заощадження домашніх господарств і емісія грошових коштів кредитними організаціями.
У зв'язку з цим кейнсіанська концепція припускає можливість розриву між обсягами заощаджень та інвестицій при зміні наявних заощаджень домашніх господарств і позичок комерційних банків. Мінливість приватного попиту викликає нестабільність економіки, що визначає необхідність державного втручання, в основі якого повинне лежати вплив на динаміку цін і процентних ставок.
Логіка кейнсіанської моделі полягає в наступному. Припустимо спочатку, що при прогнозованій величині грошової в обігу встановлюється рівноважна ставка позичкового відсотка. Згідно кейнсианским рекомендаціям з метою стимулювання ін-вестицій держава збільшує пропозицію грошей. При зберігаючи-ющемся попиті на гроші ринок відповідає на даний вплив сни-жением ставки відсотка. Зміни на грошовому ринку дають поштовх до реакції інвестиційного ринку: зменшення позикового відсотка призводить до зростання інвестицій внаслідок здешевлення кредиту та по-щення курсу цінних паперів. При підвищенні вкладень у виробництво зростає обсяг національного продукту, збільшується маса доходу, на який приріст інвестицій (чистих) надає мультиплікаційного ефекту. Таким чином, короткостроковий вплив держави призводить до стимулювання зростання інвестицій і виробництва. Однак ринковий механізм, відповідаючи на що підвищився рівень доходу і відповідне підвищення попиту на гроші, збільшує ставку відсотка, що блокує інвестиції.
Таким чином, ринковий механізм, відреагувавши на державне втручання, в кінцевому рахунку гасить початковий імпульс. Це означає, що в довгостроковій перспективі ставка відсотка слабо схильна регулюючому впливу. Політика подальшого нарощування грошової маси призводить не тільки до інфляційного фінансування, а й до нескінченної еластичності попиту на гроші по відсотку. В результаті економіка потрапляє в ліквідну пастку, описану Д. Робертсоном. Подальше нарощування грошової маси не дасть ефекту, оскільки ставка відсотка не опуститься нижче певного мінімуму. У цій ситуації інвестиційний ринок не отримає імпульсу від грошового, що призведе до блокування інвестицій, спаду виробництва.
Отже, механізм впливу на інвестиції через динаміку норми відсотка в умовах депресії, коли процентна ставка не зменшується, не діє. Політика дешевих грошей ще не означає, що банки готові надавати позики. Низький відсоток обумовлює зростання курсу цінних паперів, проте фірми не можуть отримувати кошти від продажу своїх цінних паперів, так як останні в умовах спаду ненадійні. Зростає перевага ліквідності, збільшення маси готівки підвищує платоспроможний споживчий попит, що при уменьшающемся товарній пропозиції веде до інфляційного зростання цін.
Оскільки грошово-кредитна політика виявляється недійсною, кейнсіанська модель передбачає використання фіскальної політики для стабілізації економіки, зокрема збільшення державних витрат. Цей захід може надати стимулюючий вплив на інвестиційний попит, проте призведе до збільшення дефіциту держбюджету. Спроба його фінансування навіть найменш інфляційним способом - за рахунок позик на кредитному ринку - може посилити ринкову нерівновагу.
По-перше, вона призведе до відтоку грошових коштів з ринку приватних інвестицій в державні зобов'язання, які є більш надійними (crowding-out effect), в результаті чого заощадження будуть направлені на покриття дефіциту державного бюджету, а НЕ інвестиційного попиту фірм, визначального інвестиційний процес в ринковій економіці. По-друге, нестача грошових коштів на ринку позичкового капіталу зумовить зростання ставок банківського кредиту, зниження курсу цінних паперів, що також зменшує інвестиції.
Таким чином, можна зробити висновок, що в довгостроковому періоді кейнсіанські рекомендації недостатньо ефективні. Крім того, розглянутому механізму властиві й внутрішні протиріччя. Якщо експансіоністські заходи, що включають кредитну експансію Центрального банку та функції держави як гаранта приватних угод мають стимулюючий вплив на інвестиції, інші заходи (прогресивне оподаткування, збільшення бюджетних витрат на споживання) ведуть до зниження мотивів заощадження та інвестування. Використання кейнсіанських рекомендацій можливо в умовах:
а) кризових періодів, які потребують посилення втручання дер-жави;
б) встановлення контролю за емісією і темпами інфляції;
в) державної підтримки конкуренції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz