| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.2 КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ | ||
|
Що повинно вироблятися, тобто які товари і в якій кількості. Як будуть проводитися товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і за якою технологією вони повинні бути відтворені. Для кого призначаються товари, тобто хто має споживати товари і витягати з них користь. Розглянемо зміст кожного питання. Перший найважливіший вибір - які товари виробляти, легко проілюструвати на прикладі товариства, що випускає тільки два товари А і Б. Фактори про-виробництва, використовувані в одному місці, не можуть водночас застосовуватися в іншому виробництві. Це означає, що виробництво товару А спричиняє втрату можливості виробляти товар Б і має альтернативну вартість. Альтернативна вартість товару або послуги - це вартість, виміряна з точки зору втраченої можливості займатися найкращою з доступних альтернативних діяльностей, що вимагає того ж часу або тих же ресурсів. Грошові витрати і альтернативна вартість - це пересічні поняття. Деякі альтернативні вартості, такі як плата за навчання, приймають форму грошових витрат, у той час як інші, такі як витрати вільного часу, не проявляються в грошовому вигляді. Деякі грошові витрати, як та ж плата за навчання, являють собою альтернативні вартості, так як могли бути витрачені на інші потреби. Інші грошові витрати, наприклад, на одяг, харчування й т.д., існують завжди і тому не включаються в альтернативну вартість. Другий основний економічний вибір - як виробляти. Він пов'язаний з існуванням декількох Ефективність Парето - це такий рівень організації економіки, при якому суспільство витягує максимум корисності з наявних ресурсів і технологій, і вже неможливо збільшити чиюсь частку в отриманому результаті, чи не скоротивши іншу. Коли ефективність досягнута, то більшу кількість товару може бути вироблено ціною втрати можливості виробляти щось ще, якщо фактори виробництва і знання незмінні. Проте ефективність виробництва можна збільшити при поліпшенні суспільного розподілу праці. Його важливими характеристиками є спеціалізації та кооперація, що дозволяють враховувати порівняльні переваги у виробництві товару. Порівняльна перевага - це здатність виробляти товар або послугу з відносно меншою альтернативної вартості. Проілюструємо принцип порівняльної переваги прикладом. Припустимо, що два студенти підробляють у конторі. Сергій може надрукувати лист за 5 хвилин, надписати і заклеїти кон - верт за 1 хвилину. Андрію потрібно витратити 10 хвилин на лист і 5 хвилин на конверт. Працюючи незалежно один від одного вони можуть зробити 14 листів на годину. Використовуючи принцип порівняльної переваги, ефективніше організувати роботу так, щоб Андрій, що має меншу альтернативну вартість у друкуванні листів, займався тільки цим. Тоді Сергій заліплював і надписував підготовлені Андрієм листи, витративши на це 6 хвилин, а в час, що залишився самостійно підготувати ще 9. У цьому випадку загальний підсумок роботи буде максимальним і складе 15 листів. Третій ключове питання економіки - це розподіл виробленого продукту між членами суспільства. Він може розглядатися як в термінах ефективності, так і з точки зору справедливості. Ефективність у розподілі - ситуація, в якій неможливо шляхом перерозподілу існуючої кількості благ задовольнити бажання однієї людини більш повно, не завдаючи цим шкоди задоволенню бажань іншої людини. Справедливість у розподілі трактується по-різному. Виділимо дві крайні концепції. Згідно з першою, весь дохід і багатство повинні розподілятися порівну. Альтернативна позиція полягає в тому, що справедливість залежить не від "зрівнялівки", а від дії механізму розподілу, заснованого на праві приватної власності та відсутності дискримінації. При цьому рівність можливостей важливіше, ніж рівність доходів. У ринковій економіці будь-який продукт розподіляється між споживачами на основі їх бажання і здатності заплатити за нього існуючу ціну. Дискусії про ефективність розподілу розглядаються як частина позитивної економіки, а про справедливість - як частина нормативної. Запитання що, як і для кого виробляти є основними і загальними для всіх типів господарств, але різні економічні системи вирішують їх по-своєму. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||