Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
А.В. Толкушкін. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РОСІЙСЬКОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ОПОДАТКУВАННЯ, 2003 - перейти до змісту підручника

Консульська посадова особа

- термін Віденської конвенції 1963 р., що означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якому доручено в цій якості виконання консульських функцій (ст. 1 Конвенції). Існує дві категорії консульських посадових осіб: 1) штатні консульські посадові особи 2) почесні консульські посадові особи (п. 2 ст. 1 Конвенції). Консульська посадова особа може за особливих обставин, за згодою держави перебування, виконувати свої функції за межами свого консульського округу (ст. 6 Конвенції).
У державі, де репрезентована держава не має дипломатичного представництва і де воно не представлено дипломатичним представництвом третьої держави, консульська посадова особа може, за згодою держави перебування і без зміни її консульського статусу, бути уповноважена на вчинення дипломатичних актів. Вчинення таких актів консульською посадовою особою не дає йому права претендувати на дипломатичні привілеї та імунітети. Консульська посадова особа може, після повідомлення держави перебування, діяти як представник акредитуючої держави при будь-якої міжурядової організації. Діючи в цій якості, воно має право користуватися всіма привілеями та імунітетами, які надаються такому представнику міжнародним звичайним правом або міжнародними договорами. Проте в тому, що стосується виконання ним будь консульської функції, воно не має права на більший імунітет від юрисдикції, ніж той, на який консульська посадова особа має право відповідно до Віденської конвенції 1963 р. (ст. 17 Конвенції).
Два або кілька держав можуть, за згодою держави перебування, призначити одне і те ж обличчя як посадової особи в цій державі (ст. 18 Конвенції).
Держава, що представляється завчасно повідомляє державі перебування повне ім'я і прізвище, категорію і клас всіх консульських посадових осіб, крім глави консульської установи, з тим, щоб держава перебування могло, якщо воно це побажає, здійснити свої права. Акредитуюча держава може, якщо це потрібно за його законами і правилами, просити державу перебування про видачу екзекватури консульській посадовій особі, яка не є главою консульської установи. Держава перебування може, якщо це потрібно за його законами і правилами, видати екзекватуру консульській посадовій особі, яка не є главою консульської установи (ст. 19 Конвенції).
В принципі консульські посадові особи повинні бути громадянами акредитуючої держави. Консульські посадові особи не можуть призначатися з числа громадян держави перебування інакше, як з чітко висловленої згоди цієї держави, причому ця згода може бути в будь-який час анульовано. Держава перебування може обумовити за собою подібне ж право щодо громадян третьої держави, які не є одночасно громадянами акредитуючої держави (ст. 22 Конвенції). Держава перебування зобов'язана ставитися до консульських посадових осіб з належною повагою і приймати всі належні заходи для попередження будь-яких зазіхань на їх особу, свободу або гідність (ст. 40 Конвенції).
Консульські посадові особи користуються правом особистої недоторканності у відповідності зі ст. 41 Конвенції (за винятком випадків вчинення тяжких злочинів).
Консульські посадові особи, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від усіх податків, зборів і мит, особистих і майнових, державних, районних і муніципальних, за винятком-ням:
непрямих податків, які звичайно включаються у вартість товарів або обслуговування;
зборів і податків на приватне нерухоме майно, що перебуває на території держави перебування, з встановленими вилученнями;
податків на спадкове майно, або мит на успадкування чи податків на перехід майна, стягнутих державою перебування, з встановленими вилученнями;
податків і зборів на приватний дохід, включаючи доходи з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, та податків на капіталовкладення в комерційні або фінансові підприємства в державі перебування;
зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування;
реєстраційних, судових і реєстрового мита, іпотечних зборів, гербових зборів, з встановленими вилученнями (ст. 49 Конвенції).
Держава перебування, відповідно до прийнятих в ньому законами і правилами, дозволяє ввезення та звільнення від усіх митних зборів, податків і пов'язаних з цим зборів, за винятком зборів за зберігання, перевезення та подібного роду послуги, предмети, призначені для особистого користування консульською посадовою особою або членами його сім'ї, які проживають разом з ним, включаючи предмети, призначені для його обзаведення. Кількість споживчих товарів не повинна перевищувати кількості, необхідного для безпосереднього споживання відповідними особами.
Особистий багаж консульських посадових осіб і членів їх сімей, що проживають разом з ними, який слід разом з цими особами, звільняється від митного огляду. Він може бути доглянутий лише в разі, якщо є серйозні підстави припускати, що в ньому містяться предме-ти, призначені для особистого користування консульською посадовою особою або членами його сім'ї, або ж предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законами та правилами держави перебування або які карантинними закони і правила. Такий огляд повинен проводитися в присутності відповідної консульської посадової особи або члена його сім'ї (ст. 50 Конвенції). У відношенні дій, чинених консульською посадовою особою при виконанні своїх функцій, імунітет від юрисдикції продовжує існувати без обмеження строком (ст. 53 Конвенції). Штатні консульські посадові особи не повинні займатися в державі перебування будь-якою професійною або комерційною діяльністю з метою отримання особистих доходів (ст. 57 Конвенції).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz