|
Лише забезпечення сталого, збалансованого та контрольованого розвитку може реально гарантувати перехід до нової ери необхідного і безпечного для світу економічного зростання. Це означає, що при розробці економічної політики і в ході її здійснення в кожному секторі економічного життя необхідно забезпечити гармонійне поєднання між економікою та навколишнім середовищем. У Декларації Конференції в Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку, що включає в себе 27 рекомендаційних принципів, розкриваються істота і цілі реалізації концепції сталого розвитку. Поняття сталого розвитку включає в себе наступне:
визнання того, що в центрі уваги знаходяться люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою;
охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємним компонентом процесу розвитку і не може розглядатися у відриві від нього;
право на розвиток повинно реалізуватися таким чином, щоб в рівній мірі забезпечити задоволення потреб у розвитку та збереженні навколишнього середовища як нинішнього , так і майбутніх поколінь;
зменшення розриву в рівні життя народів світу, викорінення бідності та злиднів з урахуванням тієї обставини, що сьогодні на частку 3/4 населення Землі припадає лише 1/7 частину світового доходу. Подібний підхід буде вести до масованого переміщенню економічного зростання в країни й регіони. Тільки шляхом задоволення величезних і все зростаючих потреб населення світу, що розвивається можна забезпечити можливості та перспективи переходу до нової ери стабільного, оптимального і збалансованого економічного зростання світової економіки в цілому.
Промислово розвинені країни повинні першими піти шляхом здійснення переходу до оптимального і збалансованого розвитку. За останні кілька років у промислово розвинених країнах під впливом підвищення цін на енергію і в результаті потенційної нестачі ресурсів різко скоротився сировинний компонент у виробництві промислової продукції. Наприклад, Японія в середині 80-х років використовувала лише 60% сировинних матеріалів на кожну одиницю промислової продукції порівняно з початком 70-х. Сьогодні головним джерелом додаткової вартості все більшою мірою стають знання та інтелектуальні можливості людини, що використовуються у виробництві товарів і послуг, які все більше повинні орієнтуватися як на задоволення потреб у якісно нових товарах та інших матеріальних потреб, так і на устремління людей в такі нематеріальні області , як відпочинок, розваги, культура, освіта і духовний розвиток.
Наприклад, в США зниження використання сировинних матеріалів для енергоспоживання викликано двома основними причинами: за оцінками, близько 45% зниження викликане структурними зрушеннями в економіці на користь менш енергоємної продукції (так, скоротилося виробництво сталі, цементу і т.п.), інші 55% викликані більш ефективними технікою, технологією, новими видами екологічно чистих виробництв.
Забезпечити екологічну безпеку в рамках політичних блоків, систем, окремих країн не можна. Тут ми маємо справу з общегуманістіческіх цінностями, які вимагають нового бачення глобальної ситуації, яке б в практичному плані дозволило забезпечити екологічну стабільність для всієї цивілізації і в той же час для кожного члена світової спільноти.
|