Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Конотопом М.В., Сметанін С. І.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Підручник), 2000 - перейти до змісту підручника

§ 4. Корпорації, фінансові групи і державне регулювання

Після закінчення війни на Потсдамській конференції було прийнято рішення ліквідувати монополії, які стояли за спиною Гітлера. У Західній Німеччині це рішення було втілене в життя у формі їх «розукрупнення»: гігантський трест ділився на ряд самостійних компаній. «Сталевий трест» був розбитий на 10 частин, концерн Круппа - на 7. Однак ніщо не перешкоджало їм через деякий час шляхом злиттів відновитися в колишньому обсязі, і в даний час провідні місця в списку німецьких корпорацій займають ті ж компанії, що і в роки фашизму.
До початку 80-х рр.. серед 10 найбільших банків світу не було жодного німецького. З 20 найбільших промислових корпора-цій світу лише одна німецька, «Сіменс», та й та займає перед-останнє місце.
У 80-х роках у господарстві ФРН панувало кілька фінансових груп. Найбільша з них, яку очолюють «Німецький банк» та електротехнічна корпорація «Сіменс», контролюють 1/3 акціонерного капіталу країни. До її складу увійшли концерн «Тіссен» до цього становив самостійну групу, АЕГ, перш входив до складу групи Дрезденського банку, «Даймлер-Бенц». Група контролює підприємства чорної металургії, а також електротехнічні, автомобільні та ін
На другому місці - група, очолювана Дрезденським банком і концерном Круппа. У її складі - підприємства чорної металургії. машинобудування, деяких галузей легкої промисловості. 3-е місце займає група Комерційного банку, контролююча торгові компанії, машинобудівні та будівельні концерни.
Неважко помітити, що головне положення у фінансових групах ФРН займають, поряд з банками, і промислові корпорації. Більш того, ще недавно деякі промислові корпорації («Тіссен», «Флік», хімічні компанії - спадкоємиці «Фар-беніндустрі») становили самостійні групи, без банків. Це було наслідком відносного ослаблення влади банків над промисловістю після світових воєн. Після війни «велику трійку» німецьких банків довелося навіть рятувати від банк-ротства, тому що їх капітал до цього часу в основному со-ставляли боргові зобов'язання фашистської держави, кото-які, звичайно, тепер нічого не коштували.
Інша особливість корпорацій і фінансових груп ФРН - далеко зайшов процес диверсифікації. Галузі розрізані між різними групами і в складі різних груп - одні й ті ж галузі. Перехід до багатогалузевої структурі тут полегшували дві обставини: стара традиція освіти багатогалузевих монополій з розрахунком на «самообслуговування> (« Крупп »,« Сталевий трест »),« розукрупнення »монополій після війни: розукрупнення компанії зрощувалися вже з урахуванням процесу диверсифікації.
Державний сектор ФРН порівняно невеликий - менше 20% акціонерного капіталу країни. У повоєнні роки тут не проводилася націоналізація. У руки боннського уряду перейшла власність фашистської держави і військових злочинців, а надалі державний сектор збільшувався за рахунок державних інвестицій та нового будівництва. Втім, державні компанії дають 95% електроенергії ФРН, 75% кам'яного вугілля, 80% залізної руди, 50% алюмінію, 40% автомобілів. У руках держави знаходиться майже вся інфраструктура. У кредитній системі країни також панує державний сектор. Через державний бюджет проходить близько 40% валового національного продукту і саме бюджет є головним державним регулятором економічного розвитку.
У ФРН, як і у Франції, практикується індикативне планування. Державні програми впливу на економіку поділяються на короткострокові (антициклічні) і довгострокові (структурні), пов'язані з прогнозуванням і програмуванням. Антициклічні заходи полягають в тому, шануй в періоди спадів держава збільшує інвестиції, в основному, в галузі інфраструктури, і посилено субсидує промисловців, а в роки піднесення державні інвестиції та субсидії змен-шаются. Довгострокове планування орієнтоване на підтри-жаніе оптимальної структури виробництва. Держава стиму-лирует розвиток найбільш перспективних для Німеччини галузей і одночасно підтримує розвиток малорентабельних про ізводсгв та інфраструктури.
Ми не торкнулися економічних наслідків об'єднання ФРН і НДР. Об'єднання держав стало доконаним фактом, але для злиття двох економічних систем потрібен тривалий час, і всі результати такого злиття стануть очевидними лише в майбутньому.
Поки очевидно лише те, що з приєднанням НДР економічна мошь ФРН і її вага в Європейському господарстві істотно зростають.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz