Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
А.В. Толкушкін. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РОСІЙСЬКОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ОПОДАТКУВАННЯ, 2003 - перейти до змісту підручника

НЕПРЯМІ ПОДАТКИ

- термін податкового законодавства низки країн і теорії оподаткування, зазвичай означає податки на товари та послуги, встановлювані у вигляді надбавки до ціни чи тарифу. На відміну від прямих податків непрямі податки безпосередньо не пов'язані з доходом (майном) платника податків. Власник підприємства, виробляє товари або надає послуги, що підлягають обкладенню, вносить державі податкову суму за рахунок виручки від реалізації товарів і послуг, тобто, по суті, виконує функції збирача податків. Кінцевим платником - носієм податку виступає споживач, який купує товари за підвищеними цінами, що включає непрямі податки.
У сучасних податкових системах непрямі податки діють у формі акцизів, державних фіскальних монополій, митних зборів. Специфічною формою непрямих податків є внески підприємств і організацій (юридичних осіб) до фондів соціального страхування, що включаються до ціни товарів і оплачуються споживачем.
Історично непрямі податки виникли в рабовласницькій державі. Їх розвиток зумовлено розширенням діяльності держави і товарно-грошових відносин. Спочатку з'являються прівратную мита, що сплачуються власником товарів при в'їзді в місто, де здійснювалися операції. У період феодальної роздробленості держав поширилися внутрішні мита, що стягуються феодалом з товарів, що ввозилися, вивозилися або перевозилися через його територію. З освітньої-ням централізованої держави та національного ринку на зміну їм прийшли зовнішні митні збори, акцизи, державна фіскальна монополія.
Непряме оподаткування застосовується не тільки для мобілізації доходів державного бюджету, а й для регулювання економіки: стимулювання або стримування розвитку тих чи інших галузей господарства. При використанні податків з обороту, побудованих за принципом каскадного оподаткування, виникає багаторазовість оподаткування одного і того ж товару на різних стадіях його руху від виробника до споживача. У XX в. розширюються об'єкти непрямого оподаткування, особливо з введенням податку з обороту та податку на додану вартість. В цілому непряме оподаткування виступає важливим чинником загострення інфляційного процесу.
В СРСР непрямі податки діяли як «тимчасовий захід в перехідний період від капіталізму до соціалізму». Після Жовтневої революції 1917 р. встановлюються високі непрямі податки на предмети розкоші. Натуралізація господарства, знецінення грошей в період громадянської війни та іноземної інтервенції визначили перехід до централізованого безкоштовного постачання населення і ліквідації грошових податків. У період непу знову вводяться непрямі податки у формі акцизів на товари особистого споживання. Надходження непрямих податків в 1925-1926 рр.. досягли 55,4% всіх податкових доходів, головним чином за рахунок акцизів. Формально непрямі податки були скасовані податковою реформою 1930-1932 рр.. У РФ термін «непрямі податки» в актах законодавства про податки і збори не використовується.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz