1.3 Кругообіг продукту, витрат і доходів
Спочатку розглянемо двухсекторную модель економіки, що складається тільки з двох макроекономічних агентів - домогосподарств і фірм - і двох ринків - ринку товарів і послуг і ринку економічних ресурсів (рис. 1.1).
Домогосподарства купують товари та послуги (пред'являють попит на товари і послуги), які виробляють і постачають на ринок товарів і послуг фірми (забезпечують пропозицію товарів і послуг - сукупний продукт). Щоб виробляти товари та послуги, фірми закуповують економічні ресурси - праця, землю, капітал і підприємницькі здібності (пред'являють попит на економічні ресурси), власниками яких є домогосподарства (забезпечують пропозицію економічних ресурсів).
Матеріальні потоки опосередковуються грошовими потоками. Купуючи товари та послуги, домогосподарства за них платять, забезпечуючи фірмам виручку від продажів (revenue), яку фірми виплачують домогосподарствам у вигляді факторних доходів (income), що включають: заробітну плату (wage) - за фактор працю; ренту (rent) - за фактор землю; відсоток (interest) - за фактор капітал; прибуток (profit) - за фактор підприємницькі здібності, в сумі складових сукупний (національний) дохід. Отримані доходи домогосподарства витрачають на купівлю товарів і послуг (сукупного продукту).
Таким чином, доходи і витрати рухаються по колу. Дохід кожного економічного агента витрачається, створюючи дохід іншому економічному агенту, службовець основою для його витрат. Збільшення витрат веде до зростання доходів, а зростання доходів служить передумовою подальшого збільшення витрат. Ось чому модель отримала назву моделі кругообігу (кругових потоків). Матеріальні потоки рухаються проти годинникової стрілки, а грошові - за годинниковою стрілкою. Попит на товари і економічні ресурси рухається за годинниковою стрілкою, а пропозиція - проти. З аналізу двухсекторной моделі економіки випливає, що: - вартість кожного матеріального потоку дорівнює величині грошового потоку;
вартість сукупного продукту (обсягу випуску) дорівнює величині сукупного (національного) доходу;
сукупні витрати (сукупний попит) дорівнюють сукупному випуску (сукупній пропозиції);
сукупний дохід дорівнює сукупним витратам.
Домогосподарства діють раціонально, тому витрачають на купівлю товарів і послуг не весь свій дохід. Частина доходу вони зберігають, при цьому заощадження (saving - S) повинні приносити дохід. Фірми ж відчувають потребу в додаткових коштах для забезпечення та розширення виробництва, тобто в кредитних коштах. Це зумовлює необ-ність появи фінансового ринку, на якому заощадження домогосподарств перетворюються в інвестиційні ресурси фірм (рис. 1.2). Це, відбувається двома шляхами:
домогосподарства надають свої заощадження фінансовим посередникам (насамперед банкам), у яких фірми беруть кредити;
домогосподарства витрачають свої заощадження на покупку цінних паперів , що випускаються фірмами, безпосередньо забезпечуючи їх інвестиційними ресурсами.
У першому випадку зв'язок між домогосподарствами і фірмами встановлюється опосередковано - через грошовий ринок, у другому - безпосередньо - через ринок цінних паперів. Отримані на фінансовому ринку кошти фірми витрачають на покупку інвестиційних товарів, в першу чергу обладнання.
Витрати домогосподарств на купівлю товарів і послуг - споживчі витрати (consumption spending - С) доповнюються інвестиційними витратами фірм (investment spending - /). Рівність сукупного доходу сукупного продукту зберігається, тому в макроекономіці сукупний (національний) дохід і сукупний продукт (випуск) позначають однією буквою - У (yield). Величина сукупного продукту тотожно дорівнює сумі сукупних витрат (expenditures - Е):
Сукупні витрати у двухсекторной моделі економіки складаються з споживчих витрат домогосподарств (С) та інвестиційних витрат фірм (/):
? = С + /,
а сукупний дохід - із споживання (С) та заощаджень (S):
Оскільки сукупні витрати Е тотожно рівні сукупному доходу (У), то
C + / = C + S
і, отже, інвестиції тотожно дорівнюють заощадженням:
/ = 5.
Інвестиції та заощадження відіграють різну роль в економіці. Інвестиції являють собою ін'єкції (injections) в економіку, а заощадження - вилучення (leakages - витоку) з економіки. Ін'єкції - це все, що збільшує потік витрат і, отже, доходів (за винятком споживчих витрат, які не відносяться ні до ін'єкцій, ні до вилученням). Вилучення - це все, що скорочує потік витрат і, отже, доходів. Зростання інвестицій збільшує сукупні витрати (сукупний попит), забезпечує додаткові доходи виробникам, служить стимулом для збільшення сукупного продукту (випуску). Зростання
заощаджень скорочує сукупні витрати і може призвести до скорочення виробництва. У рівноважної економіці ін'єкції тотожно рівні вилученням.
Включення в аналіз держави перетворює двухсекторную модель економіки в трисекторна і означає появу нових видів макроекономічних взаємозв'язків (рис. 1.3)
По-перше, держава робить закупівлі товарів і послуг (government spending - б), що пов'язано з необхідністю утримання державного сектора економіки, забезпечення виробництва суспільних благ, виконання функцій щодо регулювання економіки і управління країною. При цьому заробітна плата державних службовців розглядається не як плата за економічний ресурс на ресурсному ринку, а як оплата послуги на ринку товарів і послуг. Державні закупівлі товарів і послуг збільшують сукупний попит на вироблений в економіці продукт, тобто сукупні витрати.
По-друге, держава зобов'язує всіх платити податки (taxes - 7х), яв-ляющие основним джерелом доходів державного бюджету. Однак, виступаючи перераспределітель національного доходу, держава не тільки збирає податки, а й виплачує трансферти (transfer payments - - Тг). Трансферти - це платежі, які домогосподарства і фірми безоплатно (не в обмін на товари і послуги) отримують від держави. Трансферні платежі держави домогосподарствам - це різні соціальні виплати (social benefits): пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, допомоги по непрацездатності, допомоги по бідності та ін Трансферні платежі держави фірмам - це субсидії (subsidies).
По-третє, залежно від стану державного бюджету держава може виступати або кредитором, або позичальником на фінансовому ринку. Якщо витрати держави (державні закупівлі плюс трансферти) перевищують доходи держави (податки), що відповідає дефіциту державного бюджету, то держава для оплати своїх витрат повинно зайняти гроші на фінансовому ринку, виступаючи позичальником. Для цього держава випускає державні облігації (робить внутрішню позику) і продає їх на ринку цінних паперів домогосподарствам. Домогосподарства витрачають частину своїх заощаджень на купівлю державних облігацій, забезпечуючи державі можливість оплати частини його витрат, що перевищують доходи скарбниці, тобто фінансуючи дефіцит державного бюджету. При цьому держава виплачує домогосподарствам відсоток за своїми облігаціями, роблячи їх привабливими для покупки. Виплати відсотків по державних облігаціях збільшують доходи домогосподарств, але є витратами державного бюджету і називаються витратами на обслуговування державного боргу. Якщо доходи держави перевищують витрати, тобто має місце профіцит (надлишок) державного бюджету, то держава може виступити на фінансовому ринку кредитором, купуючи цінні папери приватних фірм.
Для трисекторна моделі економіки справедливі всі висновки, зроблені для двухсекторной моделі, тобто сукупний продукт дорівнює сукупному доходу, сукупні витрати рівні сукупному доходу, ін'єкції рівні вилученням. Однак сукупні витрати складаються тепер з трьох компонентів: споживання (С), інвестицій (/) та державних закупівель (G):
? = C + / + G,
а сукупний дохід розподіляється на споживання (С), заощадження (S) і чисті податки (Т):
r = c + s + r.
Чисті податки являють собою різницю між податками (Тх) і трансфертами (Тг):
Т = Тх-Тг.
Державні закупівлі товарів і послуг є ін'єкціями, а чисті податки - вилученнями з потоку витрат і доходів, тому формула рівності ін'єкцій і вилучень набуває вигляду
/ + G = 5 + Г.
Аналіз трисекторна моделі економіки (моделі закритої економіки) показує, що національний (сукупний) дохід (Y)> який є сумою факторних доходів, тобто доходом, заробленим власниками економічних ресурсів (домогосподарствами), відрізняється від доходу, яким домохазяїнів-ства можуть розпоряджатися і витрачати на власний розсуд, тобто від наявного доходу (disposal income - Yd). Наявний доход відрізняється від національного доходу на величину податків (73с), які домогосподарства сплачують державі, і величину трансфертів (Тг), які держава платить домогосподарствам. Тому, щоб отримати величину наявного доходу, треба з національного доходу відняти податки і додати трансферти:
Yd-Y-Т. Наявний доход домогосподарства використовують на споживання (по-споживчі витрати) і заощадження:
Yd = C + S.
Включення в модель кругообігу іноземного сектора дає четирехсек-уторовану модель економіки (рис. 1.4) - модель відкритої економіки та означає необхідність врахування взаємозв'язків національної економіки з економіками інших країн, які перш за все проявляються через міжнародну торгівлю товарами і послугами, тобто експорт та імпорт товарів і послуг. Пос-Кольку в моделі кругообігу відображені тільки грошові потоки, то під експортом (export - Ex) розуміється виручка (доходи) від експорту (стрілка від іноземного сектора), а під імпортом (import - Im) - витрати щодо імпорту (стрілка до іноземного сектору).
Співвідношення експорту та імпорту відображається в торговому балансі.
Якщо витрати з імпорту перевищують доходи від експорту (Im> Ех), то це відповідає дефіциту торгового балансу. Фінансування дефіциту торгового балансу відбувається за рахунок зовнішньої позики і може здійснюватися шляхом:
продажу іноземцям фінансових активів (приватних і державних цінних паперів - акцій і облігацій) і надходження в країну коштів у рахунок їх оплати;
прямих запозичень у інших країн і в міжнародних фінансових організацій, таких, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін
У результаті на фінансовий ринок країни відбувається приплив грошових коштів з іноземного сектора, який називається припливом капіталу (capital inflow), і країна виступає позичальником.
Якщо доходи від експорту перевищують витрати з імпорту (Ех> 1т)> що означає профіцит (надлишок) торгового балансу, то з країни відбувається відтік капіталу (capital outflow), оскільки в цьому випадку іноземці продають даної країні свої фінансові активи (беруть кредит) і отримують не-обхідні для оплати експорту грошові кошти. У цьому випадку країна виступає кредитором.
У чотирьохсекторної моделі (моделі відкритої економіки) рівність доходів і витрат зберігається. З урахуванням витрат іноземного сектора, званих чистим експортом (net export - Xri) і представляють собою різницю між експортом та імпортом
Хп = Ex-1т,
можна записати формулу сукупних витрат, рівних сумі витрат усіх макроекономічних агентів - домогосподарств, фірм, держави та іноземного сектора
? = C + / + G + Xn, і формулу сукупного доходу
У = С + 5 + 7 \
Оскільки сукупні витрати тотожно рівні сукупному доходу (Еш У) , то:
З +1 + С + Хп = С + 3 + Т.
Ця формула називається основним макроекономічним тотожністю.
При цьому вартість сукупного випуску (сукупного продукту) тотожно дорівнює величині сукупних витрат:
Г =? = С + / + С + Хі.
Щоб з основного макроекономічного тотожності отримати формулу тотожності ін'єкцій і вилучень, слід мати на увазі, що в показнику чистого експорту присутній ін'єкція - експорт, що представляє собою витрати (попит) іноземного сектора на продукцію даної країни, т . е. що є частиною сукупних витрат і збільшує потік витрат і доходів, і вилучення - імпорт, який є витоком частини сукупного доходу країни (домогосподарств) в іноземний сектор і, отже, скор-щающую внутрішні витрати і відповідно доходи. Тому для чоти-рехсекторной моделі економіки ця формула має вигляд
/ + С +? Х = 5 + 7ч / т.
Модель кругообігу показує всі види взаємозв'язків і взаємозалежностей в економіці. Тепер предмет макроекономіки можна визначити більш точно: макроекономіка вивчає закономірності поведінки макроекономічних агентів на макроекономічних ринках.