| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Масштаби наукової діяльності | ||
|
Більшість економістів, що вивчають закономірності НТП, вважають нарощування масштабів наукової діяльності позитивним чинником економічного зростання. Американський вчений Ф. Шерер навіть сформулював «природний закон технічного прогресу», відповідно до якого витрати на НДДКР в кожній окремій країні мають зростати випереджаючими виробництво валового національного продукту темпами. При цьому оптимальний масштаб ресурсного забезпечення науки становить 3% ВНП. Необхідно підкреслити велику складність аналізу та прогнозування масштабів фінансування наукових досліджень та їх впливу на економічне зростання. У найзагальнішому вигляді наявність такої залежності для країн, корпорацій і господарюючих суб'єктів у межах якої території чи країни не викликає великих сумнівів. Складніше знайти відповіді на більш детальні питання. Наприклад, скільки саме коштів необхідно витрачати даної компанії, і які наукові проекту фінансувати, щоб процвітати зараз і в майбутньому? У яких масштабах кожна окремо взята країна повинна фінансувати наукові дослідження для забезпечення стійких або високих темпів економічного зростання (2,8-2,9% від ВНП, як зараз в США, або 2,5%, як в США в 60-ті роки , коли темпи економічного зростання були найбільш високими)? Яке співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень забезпечує оптимальні економічні результати? Однозначних відповідей немає, але цей факт не завжди визнається. Найчастіше можливість отримання чистих економічних вигод, забезпечуваних лідерством в науці, перебільшується. Не можна заперечувати, що економічні вигоди пов'язані з проведенням НДДКР, але не можна і стверджувати, що результати НДДКР обов'язково дають економічні переваги. Інакше кажучи, масштаби і рівень НДДКР - умова необхідна, але не достатня для отримання високих темпів зростання. Для сучасної Росії характерно поступове і неухильне зниження частки витрат на науку у валовому внутрішньому продукті, перехід за лічені роки від показників, що перевищують досягнуті в розвинених країнах, до показників, характерним в кращому випадку для середньорозвинених країн. За даними Держкомстату, частка НДДКР у ВВП скоротилася з 4,0% в 1989 р. до 3,6% в 1990 р. і 0,82% в 1994 р. За цим показником Росія знаходиться на рівні таких країн, як Іспанія, Нова Зеландія, Португалія. Ці та інші міжнародні порівняння масштабів і структури фінансування НДДКР дозволяють зробити висновок про втрату Росією переваги по відносній наукоємності ВВП при збереженні ряду успадкованих від СРСР диспропорцій в структурі фінансування і розміщення науки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||