| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 6 ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ | ||
|
з 1 січня 1992 р., що збіглося з впровадженням в економіку ринкових відносин. Податок на додану вартість - непрямий податок, який повинен включатися в ціну товару, робіт і послуг та відповідно сплачуватися до бюджету за рахунок коштів покупців, замовників і клієнтів. Податок на додану вартість з 1992 р. разом з акцизами (на окремі товари) фактично замінив раніше діяли непрямі податки: податок з обороту і податок з продажів. Він набагато перевершив їх за своєю роллю і значенням у формуванні доходів бюджету, впливі на економіку та фінанси організацій, визначенні цінових пропорцій. Зі ставки 28% податок на додану вартість був знижений до 20% (з 1 січня 2004 р. - 18%) і 10% на ряд продовольчих товарів та товарів дитячого асортименту. Подібний непрямий податок успішно застосовується в ряді країн з ринковою економікою. Так, у країнах Західної Європи податок на додану вартість введений в кінці 1960-х (Німеччина, Данія, Нідерланди, Франція, Швеція) - початку 1970-х років (Бельгія, Великобританія, Італія, Люксембург, Норвегія) і в даний час є основним податком на споживання. Він стягується також у 35 країнах Азії, Африки та Латинської Америки. З 1992 р. податок на додану вартість діє у всіх країнах СНД. У сучасних умовах непрямі податки і насамперед податок на додану вартість - один з основних джерел податкових надходжень російського бюджету. З 1 січня 2001 р. введена в дію глава 21 «Податок на додану вартість» другої частини Податкового кодексу Російської Федерації , за винятком положень, для яких передбачені інші строки введення в дію. Платниками податків податку на додану вартість визнаються: організації; індивідуальні підприємці; особи, визнані платниками податку на додану вартість у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон Російської Федерації, що визначаються відповідно з Митним кодексом Російської Федерації. Об'єктом оподаткування зізнаються такі операції: 1) реалізація товарів (робіт, послуг) на території Російської Федерації, в тому числі реалізація предметів застави і передача товарів (результатів виконаних робіт, надання послуг) за угодою про надання відступного або новації, а також 2) передача на території Російської Федерації товарів (виконання робіт, надання послуг) для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування (у тому числі через амортизаційні відрахування) при обчисленні податку на прибуток організацій; 3) виконання будівельно-монтажних робіт для власного споживання. 4) ввезення товарів на митну територію Російської Федерації. З вступом в дію з 1 січня 2001 р. глави 21 Податкового кодексу Російської Федерації в податковому законодавстві передбачено звільнення від виконання обов'язків платника податків, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість. Право на звільнення згідно ст. 145 Податкового кодексу Російської Федерації мають організації та індивідуальні підприємці за умови, що за три попередніх послідовних календарних місяці сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) цих організацій або індивідуальних підприємців без урахування податку не перевищила в сукупності 1 млн руб. При цьому розмір виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з усіх оборотів з реалізації товарів (робіт, послуг), як оподатковуваних, так і неоподатковуваних на додану вартість. Платники податків, що використовують право на звільнення, повинні подати до податкового органу за місцем свого обліку письмове повідомлення і документи, що підтверджують право на таке звільнення. Форма повідомлення про використання права на звільнення від виконання обов'язків платника телиціка, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість , затверджена наказом Міністерства Російської Федерації з податків і зборів від 4 липня 2002 р. № БГ- 3-03/342 (див. додаток 6). Глава 21 визначає місце реалізації товарів, робіт (послуг); операції, що не підлягають оподаткуванню; ввезення товарів на територію Російської Федерації, звільнений від оподаткування податком на додану вартість; особливості оподаткування при переміщенні товарів через митний кордон Російської Федерації; загальний і спеціальний порядок обчислення податкової бази. Окремі статті передбачають особливості визначення податкової бази при договорах фінансування під відступлення грошової вимоги або поступки вимоги (цесії), платниками податків, получающими дохід на при здійсненні транспортних перевезень та реалізації послуг міжнародного зв'язку. Ряд інших статей передбачає спеціальний порядок визначення бази оподаткування та обчислення податку на додану вартість. Податкові ставки визначені ст. 164, ст. 165 запроваджено порядок підтвердження права на отримання відшкодування при оподаткуванні по податковій ставці 0 відсотків. Вперше в практиці оподаткування статтею 167 «Момент визначення податкової бази при реалізації (передачі) товарів (робіт, послуг)» введено термін «облікова політика для цілей оподаткування ». Відповідно до ст. 169 частини другої Податкового кодексу Російської Федерації постановою Уряду Російської Федерації від 2 грудня 2000 р. № 914 затверджено Правила ведення журналів обліку отриманих і виставлених рахунків- фактур, книг покупок і книг продажів при розрахунках з податку на додану вартість. Усі платники податку на додану вартість зобов'язані вести журнали обліку отриманих і виставлених рахунків-фактур, книги покупок і книги продажів. Зразок заповненого рахунка-фактури наведений у додатку 7. Суми податку на додану вартість, пред'явлені платникові податків при придбанні товарів (робіт, послуг) або фактично сплачені ним при ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації, не включаються до витрат, прийняті до відрахування при обчисленні податку на прибуток орга- нізацій або податку на доходи фізичних осіб. Ряд винятків з цього загального порядку встановлені ст. 170. Главою 21 «Податок на додану вартість» НК РФ також визначено загальний порядок відшкодування податку на додану вартість, терміни і порядок сплати податку при ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації. Відповідно до Федерального закону від 7 липня 2003 № 117-ФЗ «Про внесення змін і доповнень у частину другу Податкового кодексу Російської Федерації і деякі інші законодавчі акти Російської Федерації, а також про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації »з 1 січня 2004 р. ставка податку на додану вартість була знижена з 20 до 18%. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||