| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ПОДАТКИ З ОБІГУ (АНГЛ. TURNOVER TAXES) | ||
|
Податок з обороту отримав широке поширення в період Першої світової війни 1914-1918 рр.. спочатку в Німеччині та Франції, а потім і в інших країнах. Введення податку переслідувало фіскальні цілі: задовольнити потреби в додаткових коштах, покрити гострий дефіцит бюджету. Зростання надходжень з цього виду оподаткування забезпечується автоматично: за рахунок підвищуються в умовах інфляції цін, а також у результаті розширення об'єктів оподаткування. Спочатку податком обкладалася вартість валового обороту товару підприємства багатоступеневим (каскадним), або так званим кумулятивним методом, при якому податок стягувався на кожній стадії виробництва або обігу товару (виключаючи обороти всередині компанії) . Така система діяла у ФРН, Бельгії, Австрії та інших державах до кінця 60-х рр.. Багаторазовість обкладення обтяжувала товар податками і ускладнювала організацію платежу, так як вимагала використання великої кількості документів. Простіший спосіб оподаткування, до якого перейшло більшість держав, - стягування податку з обороту один раз - на стадії виробництва, оптової або роздрібної торгівлі, але за вищою ставкою. Одноразове обкладання по обороту товару у виробництві, з одного боку, Поширення податків з обороту в розвинених країнах пояснюється не тільки їх фіскальним значенням, але і можливістю використовувати їх для впливу на процес виробництва. Звільняючи експортерів від обкладення податками з обороту, держава стимулює експорт товарів. Податок з обороту, що стягується в СРСР, представляв собою особливий вид платежу підприємств до бюджету, введений податковою реформою 1930-1932 рр.. (постанова ЦВК і РНК СРСР від 2 вересня 1930 р.). Платники податків - державні виробничі об'єднання, підприємства, організації, підприємства громадських і кооперативних (крім колгоспів) організацій (фабрики, заводи, фірми, оптово-збутові організації, спеціалізовані оптові організації міністерств торгівлі союзних республік, підприємства та організації споживчої кооперації та ін.), що діяли на основі госпрозрахунку, що мали самостійний баланс і розрахунковий рахунок у Держбанку СРСР. Переважаючий метод обчислення податку (обчислювалася понад 85% суми платежу) - метод різниці в цінах, який застосовувався при наявності двох прейскурантів цін і затверджених твердих оптових цін підприємства на певні види товарів. Поряд з цим по багатьох товарах податок обчислювався за ставками у рублях і копійках з одиниці виміру (т, м3, штуки) та у відсотках до виручки від реалізації. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||