2.7. Організаційний план
Герчикова І.М. Менеджмент. - Глава 4, § 1, 3, Глава 20, § 1, 2, Глава 21, § 2.
Ільєнкова С.Т. Виробничий менеджмент. - М. - Глава
3, § 2;
Лапуста М.Г., Поршнєв А.Г., Старостін Ю.Л., Скамай Л.Г . Підприємництво. - М. - Тема 10, § 8;
Просвітів Г.І. Бізнес-планування. - М. - Глава 16;
З теоретичних положень організаційного плану особливо важливими є наступні:
Планування організаційної структури фірми.
Планування потреби в персоналі.
Методи і форми стимулювання та відповідальності кадрів.
Організація руху виробничого процесу.
Прийняття організаційного рішення в умовах невизначеності.
Дерево рішень.
Для закріплення теоретичних основ необхідно вирішити завдання № 41, 43, 44 і пройти тест № 2, пункти 1-3.
Після проходження підтеми студент повинен вміти правильно складати організаційний план і приймати правильні ор-нізаційної рішення.
Даний розділ характеризує рівень управління підпри-ємством, кваліфікацію та досвід роботи самого підприємця і його команди.
У цей розділ доцільно включити наступні пункти:
Організаційна структура фірми.
Підбір та оцінка персоналу.
Методи і форми стимулювання та відповідальності персоналу.
У першому підрозділі необхідно вирішити наступні завдання:
скласти організаційну схему управління.
Якщо будуть підрозділи, то вказати їх склад і функції.
Вказати порядок координації діяльності та взаємозв'язок між підрозділами.
Інші питання організації.
У другому підрозділі вирішуються такі завдання:
визначити найближчі потреби фірми в персоналі.
Розподілити посадові обов'язки між співробітниками.
Встановити порядок взаємовідносин між співробітниками.
У третьому підрозділі розробляються методи і форми сти-мулирования і відповідальності співробітників підприємства. При цьому можуть бути використані такі форми і методи стиму-лювання кадрів: оголошення подяки, нагородження подар-ком, премією, грамотою, надання допомоги у вирішенні соціальних питань, підвищення в посаді, підвищення заробітної плати. За допущені помилки при виконанні посадових зобов'язане-стей можуть застосовуватися такі методи і форми відповідально-сті персоналу: постановка на вигляд, додаткова відпрацювання, чи-шення премії, догану, сувору догану, пониження в посаді, пониження заробітної плати, звільнення.
Основні формули до розділу 2.7
Розрізняють три основних вица організації руху виробничого процесу в часі: послідовний, паралельний і паралельно-послідовний.
При послідовному виді руху виробниче замовлення (одна деталь, або одна встановлена машина, чи партія деталей) в процесі їх виробництва переходить на кожну наступну операцію процесу тільки після закінчення обробки (складання) всіх деталей (машин) даної партії (серії) на попередній операції. У цьому випадку з операції на операцію транспортується вся партія деталей одночасно.
Розрахунок часу обробки деталей (Тпос - хв.) При цьому здійснюється за формулою:
При паралельному виді руху обробка (зборка) кожної деталі (машини) в партії (серії) на кожній наступній операції починається негайно після закінчення попередньої операції незалежно від того, що обробка (зборка) інших деталей (машин) у партії (серії) на даній операції ще не закінчено. При такій організації руху кілька одиниць однієї і тієї ж партії (серії) можуть одночасно перебувати в обробці на різних операціях.
Розрахунок часу обробки деталей (Тпар - хв.) При цьому здійснюється за формулою:
3. При паралельно-послідовної організації руху виробничих процесів можуть бути три випадки поєднання дли-ності операцій:
Приклад.
У першому і третьому випадках одночасна передача декількох деталей (передавальна партія) встановлюється тільки з міркування зручності транспортування.
У другому випадку наступна, менш тривала операція може бути почата тільки після закінчення обробки всіх деталей на попередній операції, які входять у першу передавальну партію.
Момент початку роботи на кожній наступній операції визначається шляхом розрахунку мінімальних зсувів ci. Індекс i приймає значення від 1 до k - 1, де k - кількість операцій у виробничому процесі. Мінімальне зміщення с2 у наведеному прикладі визначається різницею між длительностями попередньої більшою за часом t2 і наступної меншою за часом t3 операціями, а саме:
5. На практиці, коли потрібно прийняти організаційне рішення в умовах невизначеностей, зазвичай застосовують схему, званих деревом рішень.
Дерево рішень - це графічне зображення процесу прийняття рішень. Малюють дерево рішень зліва направо. Місця, де приймаються рішення, позначають числами: 1, 2, 3; ... і т.д., місця появи результатів - буквами: А; В; С; ... і т.д., можливі рішення - пунктирними лініями, можливі результати - суцільними лініями.
Для кожної альтернативи розраховується очікувана вартісна оцінка (ЕМV) - максимальна з математичних очікувань оцінок виграшів для всіх можливих варіантів.
Приклад. Директору підприємства необхідно прийняти рішення, впроваджувати чи ні нову високопродуктивну виробничу лінію. Якщо лінія працюватиме безвідмовно, підприємство отримає прибуток 500 млн рублів, а якщо вона відмовить - збитки в 400
млн рублів. За оцінками експертів ймовірність того, що нова виробнича лінія відмовить, дорівнює 0,6. Однак можна створити експериментальну установку, а потім вже вирішувати, впроваджувати чи ні виробничу лінію. Витрати на експериментальну установку обійдуться в 20 млн рублів. Експерти вважають, що установка буде працювати з імовірністю 0,4. Якщо ж установка працюватиме, то ймовірність того, що запроваджена лінія також працюватиме, дорівнює 0,8. Якщо установка не працюватиме, то ймовірність того, що виробнича лінія запрацює, дорівнює 0,3.
Чи слід впроваджувати нову виробничу лінію, і яка очікувана вартісна оцінка найкращого рішення?
Таким чином, у вузлі 1 приймаємо рішення «будуємо установку». Якщо установка працює, то впроваджуємо нову лінію, якщо не працює, то виробничу лінію впроваджувати не слід.
Очікувана вартісна оцінка найкращого рішення 128 млн рублів.