1.4. Основні показники розвитку світового господарства
Загальні поняття і категорії. Для аналізу економічного становища світу використовується цілий ряд показників, що характеризують динаміку і стан світової економіки. Основний з них - валовий світовий продукт. Цей показник виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу, незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії та послуг, використаних у процесі її виробництва.
У кожній окремо взятій країні валовий внутрішній продукт підраховується на основі системи національних рахунків, яка побудована на концепції продуктивного характеру усіх видів діяльності. Вона являє собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності і відображає основні макроекономічні зв'язки внутрішнього і зовнішнього секторів національних господарств. Підрахунок результатів господарської діяльності проводиться за трьома принципами: виробництва, використання і доходам.
За принципом використання в ВВП включаються відповідно вартість валових капіталовкладень, приватне і державне споживання товарів і послуг. Вони оцінюються за витратами. Валові капіталовкладення включають інвестиції в основний капітал, запаси і незавершене виробництво. Причому до інвестицій в запаси зараховується різниця між вартістю товарно-матеріальних запасів (сировина і готові вироби) на певні дати. Ця різниця може бути негативною величиною. Точно також оцінюються і вкладення в незавершене будівництво. До інвестицій зараховуються тільки запаси у виробників. Остання частина витрат-експорт товарів і послуг, при цьому враховується і імпорт. Тому додається сальдо цих статей.
Отже, ВВП в збалансованій економіці (Y) дорівнює витратам на особисте споживання (С), капіталовкладення (I), державне споживання (G) і різниці експорту (X) і імпорту (IM) товарів і послуг.
Y = C + I + G + X? IM.
Виходячи з того, що обсяг світового виробництва підраховується як сукупність виробництв національних господарств, то світового виробництва виражається
Y =? (C + I + G + X? IM).
ВВП підраховується також за доходами. Він розпадається ніби на три частини залежно від фактора виробництва. До доходів осіб найманої праці зараховується заробітна плата робітників і службовців незалежно від положення. Далі підраховуються прибутку компаній - приватних і державних. Окремо враховуються рентні доходи і доходи самостійно зайнятих (ремісники, лікарі і т.д.).
З боку доходів ВВП розраховується як сума зарплат (W), операційного надлишку (OS), включаючи амортизацію, чистий прибуток, ренту, відсоток і непрямих податків мінус субсидії (ITS):
Y = W + OS + ITS.
З ВВП пов'язаний показник національного доходу, який розраховується як ВВП мінус амортизація (чистий ВВП), мінус непрямі податки і плюс субсидії. Сума податків значна. Вони включаються в ринкові ціни товарів і послуг та сплачуються кінцевим споживачем. Субсидії надають на ціни протилежну дію: вони знижують їх на власну величину. Показник національного доходу приблизно відповідає поняттю виробленого національного доходу. Відзначимо, що для будь-якого національного господарства важливі доходи, що надходять в його розпорядження.
Сума доходів, що надходить у розпорядження даної країни (національний особистий дохід), підраховується як різниця між чистим внутрішнім продуктом і сальдо доходів підприємств і громадян даної країни за рубежем і доходами іноземців у цій країні. Цей показник приблизно відповідає поняттю використаного національного доходу.
У кількісному вираженні відмінність між ВВП і зробленим національним доходом досить велике і складає приблизно 8-11%, рівняючись величині амортизаційних відрахувань. У різних країнах це розходження може коливатися, так як величина амортизаційних відрахувань залежить від національної маси основних фондів. Частка амортизації трохи підвищується в періоди спаду і знижується в періоди підйому.
Динаміка виробленого національного доходу в довгостроковому плані майже повністю відповідає динаміці ВВП, тому при аналізі в основному використовуються показники ВВП і ВСП.
За методом виробництва ВВП підраховується за доданою вартістю та умовно чистої продукції окремих галузей. Вона являє собою різницю між вартістю валової продукції сумою поточних виробничих витрат, тобто вартість, привнесену в процесі виробництва на тому чи іншому етапі виробництва. Остання складається з перенесеної на продукт амортизації основних фондів, заробітної плати, прибутку, податків, які враховуються в поточних цінах. Іншими словами, ВВП на основі виробництва може бути визначений як сума валової доданої вартості, виробленої резидентами у всіх секторах економічної діяльності країн (О), мінус їх проміжні витрати (i)
У узагальнюючі показники національних рахунків включаються не тільки результати діяльності зайнятих у галузях господарства, а й послуги державного апарату, армії, поліції і т.д. Вони враховуються за видатками. У ці показники входять також «приписані», «диктував» величини, за якими проводиться оцінка продукції, що не приймає грошової форми: умовна квартирна плата за індивідуальними домівках, умовний відсоток за кредитами і позиками. Загальна сума цих «вмененних» величин коливається від країни до країни в залежності від умов їх економічного розвитку і державних витрат. Наприклад, в США вона становить 8% ВВП.
ВВП та інші показники, що входять в систему національних рахунків і розраховані різними методами, погоджуються між собою, тому їх величини ідентичні. При цьому слід зазначити, що національні показники нерідко переглядаються в межах 10-30%.
Як видно з аналізу методології підрахунку ВСП, цей показник виражає загальну активність у світі та окремих країнах. З іншого боку, його складові частини охоплюють основні сфери, галузі та фактори економічного розвитку. Так, розгляд за основними складовим частинам використання ВМП дає уявлення про основні секторах попиту, а аналіз ВМП з виробництва показує зміни структури як всього господарства, так і основних галузей. ВМП дає можливість визначити місце країни і регіонів у світовому виробництві, суспільну продуктивність праці в різні періоди часу, але не може використовуватися як показник потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.
Обчислення ВВП і ВСП. На національних рівнях обсяг ВВП виміряється в поточних і постійних цінах якого-небудь року. Різниця між цими вимірами може бути досить істотним. Кількісний ВВП, або ВВП у поточних цінах, зростає швидше, ніж реальний ВВП, або ВВП у постійних цінах. Різниця в темпах зростання пов'язана зі зміною цін. При підрахунку в незмінних цінах відбувається (усунення) ціннісних коливань. Зростання реального ВВП широко розглядається як показник економічного розвитку. Високі темпи часто вважаються ознакою сили економіки.
Підрахунок ВМП проводиться в єдиній валюті - доларах США по поточних і незмінним курсом, хоча ці показники не можуть претендувати на точний кількісний вимір в окремих країнах і регіонах. Численні дослідження показують, що обмінні курси валют наближаються до фактичного співвідношенню національних цін на товари та послуги, що надходять в канали міжнародної торгівлі. Але навіть якщо валютна ставка безпосередньо визначається ринком, вона тільки щодо відображає ціни міжнародно реалізованих товарів і послуг, оскільки сама часто визначається іншими видами міжнародних угод, такими, як іноземні інвестиції і позики, перекази доходів і засобів, рух облікової ставки, очікування на фінансових ринках та інші умови, які також можуть викликати короткострокові коливання у валютних курсах, навіть коли дійсні зміни в економічній обстановці не відбуваються. Значні короткострокові відхилення у валютних курсах від середніх і довгострокових, великі коливання у відносних вартостях товарів і послуг знижують корисність підрахунків у єдиній валюті світового виробництва, визначення його рівня і розподілу ВСП за країнами і регіонами. Зміни у валютних курсах ведуть до відповідних варіацій у розподілі та обсязі ВМП.
Порівняння валового продукту між країнами на основі загальної грошової одиниці, наприклад доларів США, може занизити в доларовому виразі обсяг товарів і послуг, вироблених у країнах з низьким рівнем розвитку у зв'язку з великими масштабами в них нетоварного сектору (бартерні угоди, виробництво домашніх господарств, виробництво засобів існування, неформальний сектор, що звичайно не враховуються, і всі вони можуть становити до 40% ВВП у менш розвинених країнах). Так як ступінь недообліку не визначається систематично, то показники ВВП і ВСП можуть бути непорівнянні.
Дослідження, проведені в рамках Проекту ООН з міжнародних порівнянь, показують, що в менш розвинених країнах використання поточних валютних курсів може занижувати обсяг ВВП до трьох і більше разів. Цим і зумовлена тенденція заниження частки країн у світовому виробництві. Відповідно при використанні поточних валютних курсів виявляється вплив на підрахунок темпів зростання ВМП, так як країни, що розвиваються включаються до нього з меншими питомими вагами.
Pd
S = St-1? ,
Pf
де St-1 - поточний валютний курс;
Pd - індекс внутрішніх цін в розглянутій країні;
Pf - індекс цін в зарубіжній країні.
Цей підхід забезпечує оцінку ВМП скоріше в «міжнародних доларах», ніж у звичайних доларах за обмінним курсом.
Обсяги ВВП, підраховані на основі зазначених методів, значно відрізняються між собою. Підрахунок на основі паритету купівельної спроможності призводить до заниження показників провідних промислово розвинених країн на 20-40%. Оцінки за паритетом купівельної спроможності суттєво змінює позиції основних підсистем у світовому господарстві. На розвинені країни, за оцінкою ВМФ, доводиться 57,4% ВМП (за поточними валютними курсами - понад 75%,), а внесок країн, що розвиваються становить 36,8% (за поточними валютними курсами - понад 20%).
Цей метод підрахунку істотно змінює оцінку економічних показників окремих країн. На першому місці залишаються США - 21,9% ВМП (28% за поточним валютним курсом), далі: КНР - 12% (4,4%), Японія - 7,6% (15,7%), ФРН - 4, 7% (5,6%), Індія - 4,6% (1,5%). За ними йдуть Франція, Італія, Британія, Канада, Бразилія.
Використання різних методів підрахунку призводить до помітних відмінностей в темпах ВМП. Це пояснюється тим, що азіатські країни, що розвиваються, в яких зосереджена велика частина ВВП країн, що розвиваються, мають більш високі темпи зростання, ніж решта світу, і їх питома вага при підрахунку на базі паритету купівельної спроможності повинен бути вище, ніж при підрахунку на базі поточних курсів . Головна причина цього полягає в тому, що існує тенденція заниження цін товарів і послуг в менш розвинених країнах у зв'язку з більш низьким рівнем заробітної плати в них. Тому, коли відбувається переоцінка товарів і послуг у загальних цінах, їх вартісної обсяг зростає, особливо в малих країнах, на 9 - 13%.
Відмінності в оцінках ВМП показують, що немає єдиного показника, який міг би враховувати різні види економічної діяльності в різних країнах ідентично. Придатність кожного методу підрахунку залежить від цілей аналізу. Використання поточних валютних курсів при оцінці ВМП забезпечує корисні дані при визначенні міжнародних потоків товарів і послуг, русі капіталу між країнами, рівнів зовнішнього боргу і платежів, які часто проводяться на основі поточних валютних курсів.
Підрахунок ВВП на основі купівельної спроможності валют дає більш повне уявлення про економічний потенціал країн.
Таблиця 1.2
Темпи приросту ВМП в 1980-1995 рр..
На основі валютних курсів і купівельної спроможності валют
У статистиці ООН при підрахунку ВВП і ВСП використовуються валютні курси, очищені від коливання цін (курси певного року). Цей метод дозволяє отримувати показники без обліку відносних коливань валютних курсів і цін і більш точно оцінювати внесок кожної країни у світовій продукт порівняно з використанням поточного валютного курсу.
Метод підрахунку ВВП на основі купівельної спроможності валют (ПКС) використовується Міжнародним валютним фондом та Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Статистика Світового банку дає макроекономічні показники, засновані на двох вищевідзначених підрахунках.