| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.3. Оцінка та переоцінка основних засобів | ||
|
Оцінка основних засобів може бути за первісною, або інвентарній, відновної, або наведеної, залишкової, ринкової, або оцінної, ліквідаційної вартості. Кожна, з цих форм виражає певну сукупність фінансових відносин і різні методи регулювання. Особливу роль в оцінці основних засобів відіграє визначення первісної (інвентарної) вартості закінчених будівництвом об'єктів. Інвентарна вартість будівель і споруд включає витрати на будівельні роботи та припадають на них інші капітальні витрати. Інвентарна вартість обладнання, що вимагає монтажу, складається з фактичних витрат з придбання обладнання, витрат на будівельні і монтажні роботи, інших капітальних витрат, що відносяться на вартість вводиться в експлуатацію обладнання по прямим призначенням. Інвентарна вартість обладнання, що не потребує монтажу, інструменту та інвентарю, а також обладнання, що вимагає монтажу, але призначеного для постійного запасу, складається з покупної вартості, зазначеної на рахунках постачальників, витрат з доставки та інших витрат, пов'язаних з їх придбанням. Інвентарна вартість будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів, придбаних окремо від будівництва об'єктів, включає фактичні витрати з їх придбання і витрати за їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Інвентарна вартість земельних ділянок і об'єктів природокористування складається з витрат з їх придбання, включаючи витрати щодо поліпшення якісного стану, комісійних винагород та інших платежів. Інвентарна вартість нематеріальних активів включає витрати по їх створенню або придбання та витрати з доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Інвентарна, первісна, вартість основних засобів не відображає змін, що відбуваються в цінах, податках, вартості робіт і послуг. Тому вона може бути перерахована на вартість відтворення на певну дату. Переоцінені таким чином основні засоби обліковуються за відновної або приведеної вартості. Відновлювальна вартість дозволяє визначити величину витрат, які потребу-ються на заміну фондів. Наведена вартість може визначатися з використанням: індексу нових ринкових цін; аналогічних видів продукції, за якими визначена відновного вартість ; Якщо переоцінки проводяться періодично відповідно до зміни умов відтворення, наведена вартість дає реальну оцінку основних засобів на момент складання фінансових звітів. Облік основних засобів за первісною вартістю, яка значно відірвана від восстано-вительной в кожен конкретний момент, призводить до того, що нараховується амортизація не покриває витрати на їх відтворення на сучасній технологічній основі. Мета переоцінки - створення умов формування необхідних фондів грошових коштів для оновлення основних активів, обгрунтування вихідної вартості бази для оцінки майна та нарахування зносу. Переоцінці піддаються, в тому числі діючі та знаходяться на консервації, в резерві, запасі або незавершеному будівництві, здані в оренду або тимчасове користування, підготовлені до списання, але не оформлені актами на списання. Переоцінка спричинить зміну величини статутного капіталу корпорацій. Таке збільшення відбувається збільшенням номінальної вартості акцій. Основні фонди переоцінюються перерахунком їх балансової вартості з використанням індексів. Корпорації, реа-лізующіе значні інвестиційні програми, що вимагають формування додаткових фінансових ресурсів, застосовували підвищені коефіцієнти нарахування зносу, що означало прискорену амортизацію. Переоцінці підлягають що перебувають на балансі корпорацій будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби та інші види основних фондів незалежно від технічного стану (ступеня зносу). Результати переоцінки відображаються в активі балансу шляхом коригування основних засобів та нарахування зносу, а в пас-Сиве - у складі джерел власних коштів на рахунку "Додатковий капітал". Це призводить до зміни структури пасивів в рядок збільшення власного капіталу. Характер впливу на структуру активів залежить від галузевої приналежності та стану основних фондів. У корпораціях з сучасною матеріально-технічною базою, власною пасивною частиною основних фондів, значними капітальними і фінансовими вкладеннями структура балансу змінилася у бік збільшення частки необоротних активів, а це позитивний фактор для корпорації. Незначний коефіцієнт зростання основних засобів після переоцінки свідчить про те, що корпорація має фізично і морально застаріле обладнання, обсяг нерухомості, капітальних і фінансових вкладень незначний. На цю групу корпорацій переоцінка призводить до зниження частки необоротних активів у структурі балансу. Оцінної величиною необоротних активів служить і залишкова вартість. Вона визначається вирахуванням з первісної або приведеної вартості суми зносу. Знос основних засобів нараховується одним з таких способів: лінійний спосіб; спосіб зменшуваного залишку; спосіб списання вартості за сумою чисел років корисного використання об'єкта; спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт). Протягом року амортизаційні відрахування по об'єктах основних засобів нараховуються щомісячно. Нарахування амортизації припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості об'єкта або його списання. Амортизація нараховується за діючими нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів. Право регулювання термінів служби основних засобів та нарахування зносу виробляються самими підприємствами. Накопичена амортизація використовується за цільовим призначенням - на відтворення основних засобів. Інакше корпорації позбавляються джерела фінансування, забезпечує безперервне відшкодування вибувають основних засобів, їх оновлення з урахуванням сучасних науково-технічних і технологічних розробок. Ринкова вартість необоротних активів розглядається як ціна, яку готовий заплатити покупець, що придбає їх у відповідності з договором купівлі-продажу, в ході аукціону чи інших комерційних торгів, включаючи тендер. Оціночна вартість встановлюється залежно від прибутковості, рівня інфляції, інших чинників ринкового характеру. Ліквідаційна вартість необоротних активів встановлюється, як правило, ліквідаційною комісією корпорації, що підлягає ліквідації внаслідок банкрутства, за рішенням учасників або з інших підстав, передбачених чинним законодавством. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||