1.3. Параметри і структура світового господарства
Специфічні статистичні дані, необхідні для дослідження та більш повного розуміння параметрів і структури світового господарства, публікуються в спеціалізованих довідниках інших великих міжнародних організацій, наприклад в оглядах ОЕСР, МОП. Ряд міжнародних урядових і неурядових організацій також публікує важливі статистичні дані, що дозволяють більш повно охопити параметри світового господарства. Наприклад, довідники Ллойда або Міжнародної морської організації досить повно відображають напрямки товаропотоків у світі, що важливо для проведення ана-літичної роботи.
Нарешті, існують довідкові матеріали великих банків, консалтингових компаній світового рівня, значна частина розділів яких готується силами власних фахівців, на-приклад «Звіт про світовий розвиток Світового банку» та інші. У Росії статистичні дані про світовий розвиток можна отримати з відповідних довідників Держкомстату Росії. Спеціально для вивчають світову економіку відзначимо, що довідкові дані в названих виданнях часто відрізняються один від одного або публікуються із запізненням на рік або, частіше, на два. Це багато в чому пояснюється різним рівнем роботи статистичних установ в різних країнах світу, найчастіше труднощі-виковуємо методологією розрахунків показників, тим, що за основу в подальших розрахунках приймаються розрізняються параметри, що дають згодом істотну різницю по одним і тим же індикаторам. У цьому зв'язку наша рекомендація з підготовки матеріалів на економічну тематику зводиться до використання показників, взятих з однієї бази даних, що дає можливість уникнути серйозних спотворень.
Характеристику світового господарства слід почати з показників, що відображають чисельність і якісні характеристики населення. Світова економіка, промислові та сільськогосподарські підприємства, сфера послуг працюють на потреби населення, і уявлення про його чисельності, віці і т.д. дає можливість чітко побачити, де більше або менше ринок збуту, які його тенденції, де з часом будуть більше попит і пропозицію і багато інших параметрів, необхідні для різних сфер наукової та практичної діяльності.
На початок 2002 р. на земній кулі проживали 6133000000 чоловік. На початку XX в., В 1900 р., населення Землі становило 1,5 млрд, перед Другою світовою війною, в 1938 р. - 2,2 млрд, в 1970 р. - 3,7 млрд, в 1990 р. - 5,235 млрд. У 1990-2001 рр.. середній приріст населення в світі становив 1,4% на рік. Слід зазначити, що за всі післявоєнні десятиліття це найнижчий показник (відносний, а не абсолютний). Наприклад, в 1951 - 1960 рр.. і в 1961 - 1970 рр.. він становив 2% (див. Додаток).
Найважливішою економічної, демографічної характеристикою служить щільність населення. Цей показник дозволяє більш якісно підходити до регіонального економічного планування, розуміти, де будуть вище або нижче питомі витрати з того чи іншого параметру в кінцевій піні товару, визначати можливі центри зародження товаропотоків, регіони з високим або низьким рівнем споживання і т.д.
Одна справа, наприклад, завозити споживчі товари на Крайню Північ Росії, за 3-4 тис. км в селище, де проживають 50 чоловік, і інше - здійснювати поставки того ж товару в багатомільйонне місто Європи на відстань у кілька десятків кілометрів. Середня щільність населення в світі становить приблизно 47 чол./км2. Найбільш компактно розміщуються жителі Південної Азії: 289 чол./км2; в Східній Азії - 115 чол./км2; наи-менш компактно - жителі Східної Європи та Центральної Азії (так часто називають простір колишнього СРСР і колишніх європейських країн РЕВ): 20 чол ./км2.
Безумовно, це усереднені показники. Так, за даними Світового банку, найвища щільність населення відзначається в Сінгапурі - 6726 чол./км2, а найнижча - в Намібії (2 чол./км2), в Австралії, Ботсвані, Канаді, Мавританії (по 3 чол./км2). Щільність населення Росії - 9 чол./км2, але цей показник дуже різко варіюється залежно від регіону і в деяких не перевищує 0,01 чол./км2.
До важливих для світової економіки параметрами відносяться показники: чисельність зайнятих, тривалість життя населення, смертність і народжуваність (див. Додаток).
Якщо розглянути розподіл населення по регіонах, взявши за основу показник ВВП на душу населення, то приблизна картина виглядає наступним чином. У країнах з високим показником, перевищують 26 ТОВ дол на людину, на початок 2002 р. проживали 955 млн чол. У країнах з найменшим показником, приблизно 430 дол на людину - 2,510 млрд чол. (У Південній Азії, зокрема, з ВВП в 450 дол на душу населення проживають 1,38 млрд чол.). Чисельність населення в країнах з середнім рівнем душового ВВП (1850 дол) досягла 2667000000 чоловік. Більш докладно ці та інші демографічні проблеми викладені нижче (див. Додаток).
У 2001 р. світовий ВВП досяг 31283000000000 дол і його темпи приросту в рік в 1990-2001 рр.. становили в середньому 2,7%. Згідно з розрахунками фахівців, у порівнянні з 1900 р. в 2001 р. світовий ВВП у вартісному вираженні виріс в 18,8 рази, при цьому чисельність населення, як ми пам'ятаємо, зросла в 4 рази. Середньорічні темпи приросту світового ВВП в XX столітті відрізнялися (табл 1.1).
Таблиця 1.1 Середньорічні темпи приросту ВВП за 1901-2000 рр..,%
Як видно з табл. 1.1, протягом усього минулого століття світовий ВВП зростав досить нерівномірно. Особливо це помітно, що й природно, в періоди, на які припали дві світові війни, які потягли за собою величезні людські втрати і розруху.
У післявоєнні роки відзначається спад середньорічних темпів приросту ВВП - з 5 до 3 і навіть до 2,7%, якщо мати на увазі 1990 - 2001 рр.., Хоча в абсолютному вираженні на подолання 30-трильйонного рубежу ВВП країнам світу знадобилося трохи більше десяти років. Безумовно, на сукупний світовий ВВП великий вплив мають темпи розвитку економіки США. Відзначимо, що з 31283000000000 дол світового ВВП на частку США в 2001 р. припадало 10200000000000, ще на шість країн з ВВП, що перевищує 1 трлн дол (Японія - 4,2, Німеччина - 1,9, Великобританія - 1,4, Франція - 1,3, КНР - 1,2 і Італія - 1,1 трлн дол), - 11,1 трлн. доларів; разом на сім країн світу - 21,3 трлн. дол, або 68% світового ВВП. Від того, наскільки вдало розвивається сьогодні економіка зазначених країн, багато в чому залежить і сукупний показник ВВП: надто вже висока їх частка.
Звернемо увагу і на інший аспект. Починаючи з 1970-х років темпи середньорічного приросту ВВП в Азії перевищували аналогічний світовий показник і коливалися в межах 3,4-8,1%, причому не можна сказати, що даний показник досягнутий головним чином за рахунок економіки КНР. Високі темпи досягнуті економікою Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Індонезії та інших країн. Багато в чому це пояснюєте я створенням в регіоні або перенесенням туди великих виробництв, прийняттям оригінальних моделей економічного розвитку, а в цілому - поглибленням процесів міжнародного поділу праці.
Величина ВВП в різних країнах, природно, відрізняється. Тому для порівняння того, як та чи інша країна позиціонується у світовій системі координат, в якості одного з показників використовують ВВП на душу населення, що полегшує зіставлення. Але і цей показник не завжди дає точне уявлення, тому фахівці розраховують його через паритет купівельної спроможності (ПКС). При оцінці за ПКС розраховується купівельна спроможність одного долара США в даній країні за відповідною методикою, бо, як відомо, в силу причин економічного характеру його купівельна спроможність в різних країнах різна. Наведемо деякі показники станом на 2000 р. (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 ВВП (за ПКС) на душу населення в деяких країнах і регіонах у 2000 р., дол США
Як бачимо, ВВП на душу населення дуже відрізняється по регіонах і по країнами. Слід зазначити, що розрив за цим показником між розвиненими і країнами, що розвиваються в післявоєнний період практично не змінювався, коливання становили від 7,6 рази до 10 разів. Примітно, що співвідношення між середньосвітових показником і показником для країн, що розвиваються також варіювався незначно: 2,1-3,3 рази (рис. 1.1).
Рас. 1.1. Співвідношення показників ВВП на diwy населення:
ПРС / РС - співвідношення показників для промислово розвинених країн і країн; СМ / РС - співвідношення показників середньосвітового і для країн, що розвиваються? 1. У деяких статистичних виданнях та аналітичних матеріалах використовується показник валовий національний продукт (ВНП) на душу населення. Для більшої інформативності наведемо десятку найвищих і найнижчих показників у відповідності з даними Світового банку (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Валовий національний продукт на душу населення в 2001 р., дол США
Як видно з таблиці, розрив між найбільш і найменш раз-крученими країнами світу за цим показником вельми великий: між Швейцарією і Бурунді, наприклад, він становить 368 разів; між замикаючими десятки Нідерландами та Мозамбіком - 114 разів. Що стосується Росії, то за даним показником - 1750 дол ВНП на душу населення в 2001 р., країна ділила 56-58 місце (у лівому списку) в світі з Іраном і Йорданією.
Рис. 1.2. Галузевий склад світового ВВП в 2001 р. (додана вартість,% ВВП)
Треба відзначити, що в частині галузевої структури у світовій економіці відбулися досить помітні зміни. Досить сказати, що більше двадцяти років тому, в 1980 р., частка зазначених трьох галузей економіки була дещо іншою: сільське господарство - 7%, промисловість - 38% і послуги - 55%. Як бачимо, найбільш значні зміни стосуються сфери послуг.
Доцільно навести дані про зміну зазначених вище показників у розрізі груп країн (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Галузевий склад ВВП груп країн в 1980 р. і в 2001 р. (додана вартість,% ВВП)
Звертає на себе увагу істотне зростання сфери послуг у країнах з високим доходом, тобто в країнах з розвиненою економікою. У Додатку наводяться досить докладні статистичні дані про вироблення ВВП на одного зайнятого, про зростання промислового та сільськогосподарського виробництва у світі, про частку країн і груп країн у світовому сільськогосподарському виробництві та деякі інші.
В останні роки у світовій статистиці стали приводитися показники, що характеризують, хоча і не в повній мірі, стан навколишнього середовища. У найбільш доступних довідниках публікується показник викид в атмосферу СО2, основного компонента, що підсилює парниковий ефект. Цей показник включає викиди внаслідок горіння викопних видів палива і при виробництві цементу. Сюди ж входить С02, що виділяється при споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива, а також від спалювання газу. У табл. 1.5 вміщено дані щодо викиду С02 в атмосферу.
Таблиця 1.5
Викид СОГ, млн. т
За викидами С02 можна судити принаймні про два гранях розвитку економіки. Якщо обсяги викидів відносно великі (порівняно, наприклад, з аналогічними показниками інших країн), то мова може йти не тільки про рівень забруднення навколишнього середовища в даному регіоні або країні. Великі вибраси свідчать про значну виробничої діяльності в регіоні або країні. З іншого боку, можна говорити і про ефективність національної економіки. Наприклад, в країнах з високим доходом в 2000 р. ВВП склав 25103000000000 дол, і ці країни «справили» 11576000000 т С02, тобто 0,46 т на 1000 дол ВВП. Для країн із середнім доходом цей показник становить вже 1,73 т на 1000 дол ВВП, для країн з низьким доходом - 2.23 т на 1000 дол ВВП.
Цікаво, що у США, найбільшого світового виробника, цей показник становить 0,53 т на 1000 дол ВВП, у КНР - 2,68, у Німеччині - 0,44, а у Росії - 4,62 т на 1000 дол ВВП.
Доцільно навести деякі дані, що характеризують сільськогосподарську складову світового господарства. В даний час лише 11% території суші в світі зайнято під сільськогосподарські угіддя, і цей показник за останні 25 років не змінювався. Збільшилися площі зрошуваних земель. Якщо в 1980 р. частка зрошуваних земель становила 16,6% всіх сільськогосподарських угідь, то в 1995 р. - 17,6%. Однак у зв'язку з зростанням чисельності населення знизилася площа ріллі в розрахунку на одного жителя - з 0,27 га в 1980 р. до 0,24 га в 1996 р.
Що стосується частки сільського господарства у структурі доданої вартості ВВП, то ситуація тут наступна. Додана вартість сільськогосподарського сектора менше 6% ВВП спостерігається в 33 країнах світу. По суті ця структура відповідає сформованій структурі промислово розвинених країн, виключаючи деякі країни, які в силу свого географічного положення не можуть мати агросектор в принципі: Сінгапур, Сянган (Гонконг).
У структурі доданої вартості у ВВП у дев'яти країн сільськогосподарський сектор становить від 6 до 10%, у 30 країн - від 10 до 20%, у 20 країн - від 20 до 30% і більше 30% - у 23 країн. Дані по інших країнах відсутні або є застарілими.