Головна
Головна → 
Фінанси → 
Фінансовий менеджмент → 
« Попередня Наступна »
К.К. Жуйріков, С.Р. Раїм. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ. (Підручник), 2004 - перейти до змісту підручника

7.3. Планування собівартості реалізованої продукції

Розмір доходу (прибутку) - один з найважливіших показників оцінки ефективності підприємницької діяльності - залежить від виручки і собівартості реалізованої продукції. Тому в процесі фінансового планування велике значення приділяють прогнозуванню собівартості продукції.
Собівартість продукції - сумарні витрати корпорації в грошовій формі на виробництва і реалізацію товарів на ринках.
Собівартість показує те, у що обходиться корпорації випуску товарів.
Собівартість є мінімально допустимою межею продажної ціни товару.
Чим нижча собівартість в ціні товару, тим більше корпорація може отримувати дохід (прибуток) і рентабельніше вести свою діяльність. - Тут основним відправним документом є кошторис витрат на виробництво.
Виручка від реалізації продукції і витрат будується за методом нарахування. У фінансовому плануванні, зокрема при плануванні грошових потоків, оперативному плануванні надходження коштів та платежів важливий облік виручки і витрат за методом оплати. Відповідно при плануванні виручки за методом нарахування (по відвантаженню) плановану величину витрат на реалізацію можна представити у вигляді такої таблиці:


Залишки нереалізованої продукції на початок планованого періоду включають в себе наступні елементи:
готову продукцію на складі;
залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не настав;
залишки товарів відвантажених, не оплачених у строк покупцем; товари на відповідальному зберіганні у покупців.
На кінець планованого періоду залишки визначаються тільки по готовій продукції на складі і в товарах відвантажених, термін оплати яких не настав. Залишки, не сплачені в строк покупцями і знаходяться на відповідальному зберіганні, зазвичай не враховуються, оскільки їх неможливо достатньо точно про-прогнозувати і вони є наслідком порушення договірних умов. Залишки визначаються виходячи з планових норм запасу готової продукції на складі і нормально сформованих залишків товарів відвантажених, термін оплати яких не настав. За готової продукції на складі норма в днях - це кількість днів, протягом яких продукція знаходиться на складі і визначається як сума днів, необхідних для добірки, комплектування, пакування, накопичення до розміру партії, оформлення розрахункових документів. По товарах відвантажених, термін оплати яких не настав, норма в днях відповідає терміну документообігу, тобто інкасації виручки від продажів (виписка документів, обробка в банках, передача покупцеві).
Використовується такий метод визначення собівартості реалізованої продукції, а саме:


При обліковій політиці визначення моменту реалізації по відвантаженню готової продукції в залишках відображається:
готова продукція на складі;
залишок товарів відвантажених і виконаних робіт і послуг.
Для ефективного управління собівартістю реалізованої
продукції одного кошторису витрат недостатньо. Слід, як у західних компаніях, застосування системи бюджетування.
Далі будемо розглядати приклади впливу структури витрат на дохід. Кількісна оцінка зміни доходу в залежності від зміни обсягу реалізації визначається наступним чином, коли операційний важіль буде дорівнює вкладом в покриття, поділене на дохід.
Операційний важіль показує, на скільки відсотків зміниться дохід при зміні виручки, наприклад, на 1%.
Операційний важіль для акціонерного товариства дорівнює 5,29% (1080:204), тобто при збільшенні обсягу продажів вище точки беззбитковості верстата на 1% дохід збільшиться на 5,9%. Навпаки, при зниженні обсягу продажів дохід зменшиться в тій же пропорції.
Операційний важіль пов'язаний з рівнем підприємницького ризику: чим він вищий, тим вище ризик. Чим вище ризик, тим більше можливе винагороду.
Іноді буває перенести частину витрат в розряд постійних і навпаки (наприклад, коли менеджером з продажу встановлюють фіксовані оклади замість комісійних від обсягу продажів).
Так, зменшення змінних витрат на 10% при фіксованій величині сумарних витрат призводить до збільшення рівня беззбитковості на 3,5%.
Це ж зміна, в свою чергу, дає збільшення рівня \ операційного важеля на 18%, тобто мається зростання свавілля-! жавного ризику, тому необхідно чітке визначення стратегії підприємства в умовах, що змінилися, тому що в новому варіанті дохід, який отримує, дане підприємство, стає більш чутливою до зміни обсягів виробництва і продажів.
Зростання частки постійних витрат, навіть при зниженні змін-них витрат на одиницю продукції, завжди веде до необхідності вибору стратегії, націленої на зростання обсягів реалізації.
При однакових сумарних витратах операційний важіль тим більше, чим менше частка змінних витрат до загальної їх сумі.
Ситуація з низьким рівнем операційного важеля сполучена меншим ризиком, але також і з меншим винагородою у формі доходу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz