1. ПОНЯТТЯ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Існує безліч факторів, що впливають на економічне зростання. Серед них виділяють три основні групи: фактори пропозиції; фактори попиту; фактори розподілу.
У першій групі - факторах пропозиції - знаходяться: кількість і якість природних ресурсів, застосовуваного капіталу і трудових ресурсів, а також людський фактор або людські ресурси, що не піддаються формальної оцінкою, технологічні чинники, що відображають технічний прогрес, інституційно-організаційні та інформаційні фактори (значення останніх швидко наростає).
Друга група - фактори попиту - забезпечують реалізації вироблених товарів і послуг. Вони мають велике значення для здійснення здатності економіки до зростання рівня сукупних витрат для найбільш повного використання виробничого потенціалу.
Третя група - фактори розподілу - реалізують оптимальний розподіл наявних ресурсів - матеріальних, людських, фінансових, технологічних та інформаційних.
Крім перерахованих на економічне зростання справляють істотний вплив і інші чинники - політичні соціальні, демографічні, екологічні, культурні, психологічні, релігійні, історичні та ряд інших.
Фактори економічного зростання функціонують і взаємодіють між собою в будь-якій країні в національно-специфічній формі. Ефективність їх поєднання в єдину соціально-економічну систему неоднакова. Цим пояснюється відмінність в темпах економічного зростання в різних країнах.
Залежно від особливостей використовуваних факторів економічне зростання поділяють на два типи: екстенсивний, інтенсивний.
Перший тип - екстенсивний економічний ріст - забезпечується за рахунок кількісного збільшення вже застосовуваних факторів виробництва.
Другий тип - інтенсивний економічний ріст - забезпечується за рахунок застосування якісно нових технологій, підвищення кваліфікації працівників, застосування ресурсозберігаючої техніки.
Загальне уявлення про взаємодію факторів, що впливають на економічне зростання, може дати крива виробничих можливостей (див. рис. 10.1). Вона відображає максимальні обсяги виробництва продукції, які можуть бути вироблені при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу на основі даного технологічного потенціалу.
Рис. 10.1. Крива виробничих можливостей економіки.
Економічне зростання визначається зміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Зростання кількості та якості ресурсів та вдосконалення технології забезпечує можливість такого зсуву, а для його реалізації істотні повна зайнятість і оптимальний розподіл ресурсів.Насправді фактори попиту та розподілу обмежує можливість економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал. Реальні обсяги виробництва будуть знаходитися всередині площі, обмеженої кривою виробничих можливостей. Приріст виробничого потенціалу реалізується повною мірою, якщо тільки сукупні витрати збільшаться в ступені, достатньої для підтримки повної зайнятості, і якщо додаткові ресурси ефективно використовуються, тобто забезпечують максимально можливе збільшення випуску продукції.
Нестабільності економічного зростання сприяє і нерівномірність розподілу доходів населення в загальній сумі доходів. Крім того, для рівноважного варіанту економічного зростання (тобто в умовах відповідності попиту та пропозиції при заданих параметрах економічної кон'юнктури) повинні бути збалансовані пропорції інвестицій та споживання.
Економічне зростання, як правило, зводиться до постійного збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП). Відповідно до сучасних поглядів, економічне зростання в 3-4% вважається успіхом економічної політики держави. У Росії економічне зростання припинився в 1990 р., потім почався спад, який досяг в 1992-1993 рр.. 10-15% на рік. Потім спад стад зменшуватися: якщо в 1994 р. обсяг виробництва упад на 13%, то в 1995 р. - на 4%. На малюнку 10.2. показаний рівень і динаміка ВВП Росії за 19921998 рр.. у постійних цінах 2003
Рис. 10.2. Валовий внутрішній продукт в 1992-1998 рр.., Млрд. руб. (У
постійних цінах 2003 р.) 5
Як видно з графіка, після значного падіння ВВП в 1991 -1994 рр.., Починаючи про 1995-1996 рр.. стали проявлятися ознаки його стабілізації. Економічне зростання почалося в 1999 році і тривав до 2008 р. (див. рис. 10.3).
Рис. 10.3. Валовий внутрішній продукт РФ, млрд. руб. (У постійних цінах 2003 р.) 6
Вартість ВВП (або грошова оцінка товарів і послуг) залежить не тільки від кількості виробленого за рік кінцевого продукту (натурально-речова форма вимірювання економічного зростання), а й від динаміки цін, особливо сильно змінюються при інфляції. У зв'язку з цим ми будемо використовувати реальний ВВП, який на відміну від номінального, що обчислюється в поточних ринкових цінах, очищений від впливу зміни цін і розраховується в незмінних (постійних) цінах.
Економічне зростання вимірюється щорічними темпами зростання ВВП або темпами приросту ВВП в цілому і на душу населення.
При вимірі темпів приросту різницю між ВВП поточного року і ВВП попереднього року (реальними) ділять на ВВП попереднього року.
Наведемо ще один приклад. Так, якщо ВВП поточного року дорівнює 100 трлн. руб., а попереднього - 95 трлн. руб., то зростання реального ВВП в поточному році складе:
У повсякденному житті дуже часто поняття темпів росту і темпів приросту використовуються як синоніми. Наприклад, говорять про те, що темпи зростання в Росії в 2001 році склали 5%, при цьому маються на увазі темпи приросту.
Для аналізу економічного зростання, поряд з показниками номінального і реального ВВП, важливий і показник потенційного ВВП, тобто показник потенційного випуску продукції або рівень випуску продукції, який був би досягнутий при повному використанні всіх ресурсів.
Визначення оптимальних темпів економічного зростання, тобто темпів зростання в найбільшій мірі відповідають цілям сталого розвитку економіки, зводиться до знаходження такого співвідношення між динамікою темпів і джерелами економічного зростання, що у максимальному ступені відповідає інтересам суспільного розвитку. Але оскільки цілі економічного розвитку різноманітні і часто суперечливі, то природно, що серед економістів погляди на критерії оптимальності економічного зростання істотно розрізняються.
В умовах ринкової економіки в економічній політиці держави важливе місце займає політика економічного зростання, метою якої є підвищення ефективності функціонування господарства в цілому. Для цього уряд вживає заходів, що забезпечують бажаний економічне зростання, а також збалансованість економічного розвитку. Пріоритет віддається таким заходам, які за даних умов здатні найкраще стимулювати дані процеси.
Новим явищем, лімітуючим економічне зростання і загострює всі його протиріччя на сучасному етапі, стали екологічні фактори. Загострення екологічних проблем (обмеженість ресурсів і забруднення навколишнього середовища) означає, що тепер для кожної держави пріоритетними стають заходи з охорони навколишнього середовища.