5.1. Поняття і ступінь глобалізації, міровізаціі господарських процесів
Поняття міровізаціі. Інтернаціоналізація національних господарств передусім пов'язана з розвитком міжнародних ринків. Вона охоплює міжнародну сферу обміну та споживання, утворюючи основу розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин. Інтернаціоналізація національних господарств стала розвиватися в зростаючих масштабах з промислової революції, коли товари стали вироблятися в обсягах, що перевищують внутрішні потреби країн. Це визначило процеси поглиблення міжнародного поділу праці, що в свою чергу створило стійку основу взаємодії національних господарств.
Розвиток інтернаціоналізації сфер обміну та споживання супроводжувалося створенням міжнародної економічної інфраструктури, включаючи транспортну мережу, зв'язок, інформацію. Становлення міжнародних торговельних відносин викликало платіжні відносини, міжнародний рух позичкового капіталу. Удосконалення машинної техніки, засобів транспорту, зв'язку дозволило розділити виробничі процеси на окремі стадії, розміщуючи відокремлені виробництва в різних країнах відповідно до перевагами МРТ. Це виявилося можливим на основі міжнародного руху підприємницького капіталу. Виробництво стало безпосередньо міжнародним, створивши основу світового, глобального господарства.
При цьому підході під глобалізацією, міровізаціі, національних господарств розуміється створення і розвиток міжнародних, світових продуктивних сил, факторів виробництва, коли засоби виробництва використовуються на міжнародному просторі. Міровізація проявляється у створенні окремими компаніями господарських об'єктів в інших державах і розвитку наднаціональних форм виробничих зв'язків між різними національними господарствами.
Процеси інтернаціоналізації та глобалізації економічного життя протікають взаємопов'язано, тому нерідко не проводять чіткого розмежування даних термінів, розуміючи під глобалізацією просторове об'єднання ринків, розділених економічними чи державними кордонами, або вищу на даний період ступінь інтернаціоналізації.
Аналіз процесів глобалізації, міровізаціі дозволяє визначити ступінь єдності світової господарської системи, роль в ній національних господарств, а також вплив цього процесу на становище національних господарств.
Ступінь глобалізації, міровізаціі господарських процесів. При аналізі процесів глобалізації господарського життя використовуються абсолютні і відносні показники. Насамперед вони стосуються руху підприємницького та позичкового капіталів і виробництва на підприємствах, контрольованих іноземним капіталом. Слід зазначити, що оскільки світове господарство є розвивається, динамічної категорією в цілому та її складових частин, найбільш відповідними мети аналізу виступають відносні показники.
Показники руху ІПК. Основу процесу формування планетарних факторів виробництва становить рух підприємницького капіталу, і в основному - прямих капіталовкладень. Як у гол. 3, експорт капіталу у формі прямих інвестицій різко зріс у другій половині XX в. (За 1960-1980 рр.. - В 7,6 рази, 1980-1998 рр.. - В 8 разів). Об'єктом програми ІПК були промислові країни - 70% накопиченого обсягу. Міжнародне виробництво в основному зосереджено у двох районах - Західній Європі і Північній Америці, а в інших частинах планет воно має вогнищевий характер.
Для розуміння ступеня глобалізації руху підприємницького капіталу важливе значення мають історичні порівняння масштабності цього процесу. Майже всі відносні показники міжнародного виробництва кінця XIX - початку XX в. були вище показників останніх десятиліть XX в. Це стосується показників мобільності капіталу, потоку капіталу по відношенню до ВВП, до валових капіталовкладеннях приймаючих і експортують країн. Так, показник мобільності капіталу, що розраховується як середнє сальдо платіжного балансу по поточних операціях до ВВП країн - експортерів та імпортерів капіталу, в 1870-1914 рр.. в середньому становив 3,3%, а в 1960-1996 рр.. був нижче - 2,6%. Тільки сукупний обсяг ІПК по відношенню до ВМП в середині 90-х років перевищив показник 1913
Показники зовнішньоторговельного обміну. Швидкими темпами розвивався зовнішньоторговельний обмін. Його темпи у другій половині XX в. в 2,8 рази перевищували зростання ВМП. У той період була відновлена тенденція кінця XIX - початку XX в., Порушена в 20-30-і роки. За окремими підрахунками, в 90-і роки XX сторіччя відношення обсягу експорту до ВВП у півтора рази перевищило показники 1913 Однак швидке зростання світової торгівлі в другій половині XX в. в значній мірі був забезпечений за рахунок внутрішньорегіональної торгівлі, яка виявляла безсумнівну тенденцію до зростання. Так, частка внутрішньорегіональної торгівлі Західної Європи у світовому експорті зросла з 23% в 1960 р. до 31% в 1995 р., частка Північної Америки при зниженні її на початку 80-х років залишилася практично незмінною, частка азіатсько-тихоокеанського регіону збільшилася з 5 до 12%.
Отже, чи посилилося виробниче єдність світової господарської системи протягом XX в.? Оцінки експорту прямих інвестицій відносно ВВП, до валових капіталовкладеннях провідних західноєвропейських країн показують, що ці частки на початку століття були у них вище, ніж наприкінці XX сторіччя. Ненабагато змінилися відносні показники міжнародного руху товарів. Ставлення експорту, імпорту товарів до ВВП у провідних промислових країн лише незначно перевищило рівень 1913 р., а для Японії він виявився нижче цього рівня. Подібне становище було характерно для багатьох країн, що розвиваються.
Показники руху позичкового капіталу. Наступний аспект взаємопов'язаності світової господарської системи належить до руху позичкового капіталу, до функціонування міжнародних кредитних ринків. Абсолютний обсяг операцій на міжнародних ринках капіталу за 80-90-ті роки швидко збільшувався, і показники росли по всьому їх секторам. При цьому слід мати на увазі, що фізичне збільшення угод було менше статистичних даних, так як вони включають підвищення курсів цінних паперів, процентних ставок.
У той же час емпіричні дослідження показують, що інвестори в провідних розвинених країнах до цих пір прив'язані до своєї країни, дозволяючи щодо обмежену міжнародну диверсифікацію активів. Вони тримають велику частину їх пакетів у формі національних цінних паперів. Про це говорить і частка іноземного володіння державним боргом західних країн. По ряду оцінок, ринки позичкового капіталу в перше десятиліття XX в. були більш інтернаціоналізовано, ніж наприкінці сторіччя. Цьому сприяв існував тоді золотий стандарт.
Таблиця 5.1
Міжнародні угоди з облігаціями та акціями,% ВВП
Рух робочої сили. Одним з найважливіших факторів виробництва будь-якої господарської системи виступає робоча сила. Ступінь її міжнародного руху поступається інтернаціоналізації підприємницького та позичкового капіталів, ринку товарів. Міжнародна мобільність робочої сили в кінці XX в. набагато менше, ніж у другій половині XIX в., в той же час зріс ступінь часового переміщення людей за межі національних кордонів - міжнародний туризм.
Аналіз даних формування єдиного виробничого процесу в планетарному масштабі показує, що глобалізація, міровізація господарського життя проявляється як тенденція. Протягом минулого століття цей процес проходив нерівномірно, можливо, він розвивається циклічно. У 20-30-ті роки переважала тенденція до автаркії, а Друга світова війна взагалі порушила господарські зв'язки. У другій половині XX століття переважала тенденція розвитку міжнародного виробництва в рамках регіонів, подібні напрямки розвитку відзначаються і в сфері обігу. Таким чином, скоріше більш сильно виявлялася тенденція регіоналізації, ніж міровізаціі, глобалізації господарського розвитку.
У сучасних умовах основними центрами організації виробництва, розподілу, обміну та споживання продовжують залишатися національні господарства. Вони являють собою історично склалися в національних державних кордонах системи відтворення продукту і суспільних відносин. Від рівня розвитку національних господарств, особливостей їх галузевої і територіальної структур, внутрішнього поділу праці залежать масштаби і ступінь розвитку МРТ.