4.9. Портфельні інвестиції: мета і зміст
У ринкових умовах розширилися права підприємств щодо подальшого розвитку активів, отриманню доходів, тим самим вони отримали можливість вкладати свої вільні грошові кошти, отримані від основної господарської діяльності, в різні види цінних паперів.
Будь-який інвестиційний портфель являє собою визначений-ний набір акцій, облігацій та інших цінних паперів з різною сте-співу забезпечення, ризику і прибутковості. Доходи являють собою прибуток, отриманий по всій сукупності паперів.
Розробляючи інвестиційну фінансову політику, підприємства можуть ставити перед собою різні цілі: отримання відсотка; збереження капіталу;
- забезпечення приросту капіталу.
Вибір конкретної форми фінансового інвестування здійснюється підприємством самостійно, виходячи з планованого обсягу грошових коштів, що виділяються на ці цілі, а також з урахуванням мети, які ставить перед собою підприємство, здійснюючи дане інвестування.
Найбільш поширеною формою інвестування є цінні папери.
Цінний папір - фінансовий документ, що засвідчує майнове право або відношення позики власника документа особи, випустила такий документ (емітенту). Іншими словами, цінний папір - це особлива форма існування капіталу поряд з його існуванням у грошовій, продуктивній і товарних формах.
Цінний папір виконує певні функції, а саме: з якими параметрами витрат часу і коштів, з яким отриманим ефектом робиться на цьому ринку для досягнення поставлених цілей у конкретних соціально-економічних умовах. В якій же мірі та чи інша цінний папір відповідає інве-стіціонного якостям? Облігації забезпечують збереження заощаджень при фіксованому додатковому доході на них і тому становлять інтерес для обережних інвесторів, що прагнуть зберегти свій капітал і мати на нього нехай невеликий, але гарантований дохід.
При погіршенні фінансового становища акціонерного товариства падає не тільки курс акцій, але і скорочується або зводиться до нуля розмір дивідендів по ним. Акції привабливі для інвесторів, готових йти на ризик і зіграти на курсовій різниці цін купівлі і продажу паперів. Сертифікати в умовах інфляції - найбільш надійний засіб збереження капіталу через короткостроковість позики і досить високих відсотків по ньому.
Вкладення, здійснювані корпораціями в цінні папери різного виду, різного терміну дії і різної ліквідності, уп-равлять як єдине ціле, формують портфель цінних паперів. У сформованій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкт управління.
Класифікація портфелів цінних паперів схематично виглядає наступним чином:
Портфел'роста формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає.
Портфель доходу орієнтований на отримання високого поточного доходу - процентних та дивідендних виплат.
Комбінований портфель (зростання і доходу):
формується для уникнення можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і низьких галузей і сферами економіки, територіями і країнами;
надає певні додаткові права його власникам, крім права на капітал, наприклад, право на участь в управлінні, право на першочергове отримання відповідної інформації тощо;
забезпечує отримання доходу на капітал або збереження і повернення самого капіталу.
Основні види цінних паперів: облігації, акції, векселі, казначейські зобов'язання.
Облігація являє цінний папір, яка підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику цінного паперу її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації можуть випускатися державою, акціонерними товариствами, приватними фірмами. Облігації державних внутрішніх позик мають менший рівень ризику. Вони забезпечують 100% - ву гарантію повернення вкладених коштів, тобто ступінь ризику тут дорівнює нулю. Разом з тим вони звичайно є менш дохідними, ніж корпоративні папери.
Акція - цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства. Власники акцій мають право отримання частини прибутку товариства у формі дивідендів і на участь в управлінні товариством. Розрізняють звичайні і привілейовані акції.
Вексель - письмове боргове зобов'язання строго встановленої форми, дає його власнику безумовне право при настанні строку вимагати від боржника сплати обумовленої у ньому суми. Розрізняють вексель простий і перекладної. Простий вексель виписується позичальником (векселедержателем) і містить зобов'язання платежу кредитору (векселедержателю). Переказний вексель виписується кредитором і містить наказ боржнику про сплату визначеної суми третій особі або представнику.
Казначейські зобов'язання - цінні папери, що дають власникові право на отримання фіксованої суми в якості виплати основного боргу і доходу з купона дивідендних або процентних виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить підприємству - власнику зростання капітальної вартості, а інша - дохід. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої.
Залежно від рівня інвестиційного ризику розрізняють три основних типи портфеля цінних паперів.
Агресивний портфель сформований за критерієм максимізації поточного доходу незалежно від супутнього рівня інвестиційного ризику.
Консервативний портфель найменш ризикований. Він складається в основному з акцій великих, добре відомих компаній. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду. Цей портфель цінних паперів забезпечує підприємству найбільш високий рівень безпеки фінансового ін-вестірованія. Помірний портфель являє собою поєднання інвести-ційних властивостей портфеля агресивного і консервативного типу. У цей тип портфеля включаються, поряд з надійними цінними паперами, що придбані на тривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому гарантується середній приріст капіталу і помірна ступінь ризику вкладень.
Формування портфеля цінних паперів залежить від принципів безпеки і прибутковості вкладень, їх зростання і ліквідності.
Є наступні етапи формування портфеля цінних паперів:
вибір оптимального типу портфеля;
оцінка прийнятного поєднання ризику і доходу портфеля;
визначення кількісного складу портфеля;
визначення первісного складу портфеля;
вибір схеми управління портфелем.
Найважливішою велічіноі, що розраховується з метою оцінки ефективності інвестицій, є велічінадоходності.Доход-ність відносна величина, виражена або у відсотках, або в частках одиниці з суми початкових інвестицій.
Визначена таким чином величина називається повною кінцевої прибутковістю (ПКД) від операції інвестування, отриманої за період володіння цінним папером:
де Т - тривалість операції інвестування (в роках) .
Цей показник відображає прибутковість операції інвестування у відсотках річних.
Далі розглядаючи питання про формування портфеля, інве-стор повинен особливо звернути увагу на вибір оптимального типу портфеля, де:
портфель орієнтується на переважне одержання доходу за рахунок відсотків і дивідендів;
портфель спрямований на переважний приріст курсової вартості вхідних у нього інвестиційних цінностей;
портфель оцінюється прийнятним для себе поєднанням ризику і доходу портфеля і відповідно визначається питома вага цінних паперів з різними рівнями ризику і доходу.
Це завдання випливає із загального принципу, який діє на фондовому ринку: чим більш високий потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний дохід вона повинна мати, і, навпаки, чим вірніше дохід, тим нижче ставка доходу. Дане завдання вирішується на основі аналізу обігу цінних паперів на фондовому ринку: в основному купуються цінні папери відомих акціонерних товариств (корпорацій), що мають хороші фінансові показники, зокрема розмір статутного капіталу; визначається первинний склад портфеля. Залежно від інвестиційних цілей вкладника можливе формування портфеля, що пропонує більший або менший ризик.